IV. Психологічні основи українського націоналізму

Психосуспільні джерела українського націо­налізму. Інтегральність і оригінальність психічного життя

Український націоналізм стоїть на становищі творчого психосинтезу: єдності волі, почувань і розу­му в діянні і в повноті життя. Український націоналізм стоїть на становищі волюнтаристичної психології, яка уважає за підставу й ядро психічних процесів волю, її чинність й рух. Враження, спостереження, уява, думання, пам'ять, увага, почування стоять у посередньому або безпосередньому, свідомому або підсвідомому зв'язку з чинністю волі.

Людина є в першу чергу діючою істотою, суспільно-активною. Людину відрізняє від окружаючого світу те, що вона є духовно активною і суспільно-продуктивною істо­тою, себто діє і творить історію. Людина є вольово-активною й ідеєтворчою, моральною істотою.

Сила й якість наших вражень, сила й якість на­ших почувань залежить, з одної сторони, від стану нашої волі, а з другої — від змісту наших пережи­вань і свідомості. Пам'ять, увага, асоціація стоять у прямому зв'язку з діями волі. Воля є підставою єдності нашого «я», синтезу нашої свідомості, на­шої первісної аперцепції — сприймання світу, підставою асоціаційних вузлів, концентрації уваги і т.п. Також тільки великі потрясіння і напір волі лом­лять закостенілі ланцюги наших звичок, нахилів і асоціацій як в індивідуальному, так і суспільному житті. На тому полягає перелом «Штурм унд Дранг» — періоду, бо порушена й напружена воля і роз­буджені почування під впливом великих пристрас­тей, захоплення, фанатизму, віри, любові, ентузі­азму й великих ідей ломлять старі навики, переко­нання, перестарілі вірування та звичаї, щоби покла­сти шлях новим почуванням і переконанням. Наприклад: боротьба Сократа зі старими навиками й пересу­дами греків, боротьба християнізму з поганським світом, боротьба містиків зі схоластиками, бороть­ба гуманізму із закостенілою схоластикою, бороть­ба енциклопедистів і французьких революціонерів зі старими пересудами, переконаннями і старим фе­одальним ладом; далі, боротьба романтиків із кла­сиками, взагалі боротьба різних нових культурних мистецьких течій з перестарілими формами і т.п. На тому полягає таємниця відродження і оновлення фавства, фаустівської людини, духова переміна наймита Яреми в Галайду, а поганина Алкида в ге­роя нової віри.

Також у суспільному житті підсвідомі, не зовсім несвідомі, психовольові енергії, інстинкти, хотіння, почування, пристрасті тощо, відіграють основну роль в поставанні подружжя, родини, в племінному житті, в боротьбі рас, у взаємному суперництві, в психології мас, в симпатії, наслідуванні й сугестії, у формуванні звичаїв, обичаїв, вірувань, тощо. Воля, психовольові енергії, підсвідомі криптопсихічні сили — це неначе електромагнітне поле, на якому зрод­жуються наші почування і думки. На підсвідомість впливають вроджені дрімаючі криптопсихічні енергії, що не раз проявляються у великих потрясіннях і творчості, (еврика - випадкове відкриття), успадко­вані схильності, набуті властивості, звички і пере­живання під впливом культурно-суспільного кола на протязі цілого життя та всі ті враження, почування, спогади, які перейшли під поверхню свідомості. Підсвідомі процеси треба розуміти не на підставі психоаналізу Фройда, але творчого психосинтезу розвоєвої єдності й тяглості життя та людської осо­бистості. Психовольові, криптопсихічні, підсвідомі енергії й процеси, інстинкти, стани волі, переживання, почування й промінювання духово-суспільного і культурного оточення впливають не лише на нашу свідомість, але в першу чергу на наші вчинки і по­ведінку.

Життя не починається лише від нас самих і не кінчається на нас. Біологічно, психічно й суспільно-історично ми є лише одною із діючих ланок на шля­ху творчого розвитку життя. З того випливають відповідні духові, моральні, світоглядові й суспільні консеквенції: жити, відчувати й діяти в нашій волі, почуваннях, свідомості й чинах для великої цілості — нації, що є духово-моральною і суспільно-пол­ітичною сув'яззю всіх поколінь. Психіка людини не є ані незаписаною картою, яку можна довільно за­рисувати, ані не є незмінною формою й витвором суспільних відносин. Тим крайнім противенствам треба протиставлятися як у психології, так і в педа­гогіці, етиці і суспільному життю.

Людська особовість є твором власної праці над вродженими й успадкованими властивостями і впливами даного суспільно-культурного кола. З того твердження випливають практичні вимоги, що му­симо починати формування нового світогляду і но­вого життя від формування нової духовності, нового характеру, нової людини, від перевиховання, рево­люції духа народу, від відповідного пробудження й переплавлення підсвідомих, дрімаючих, психовольових енергій і почувань у горнилі нової ідеї, від очи­щення нашої психіки від старих, шкідливих навичок і нахилів, від — оновлення й очищення наших сердець і душ (жиди, зіпсуті неволею, не увійшли до «обітованої землі»); треба «розпанахати гниле сер­це трудне» і налляти живої крови, нового духа, но­вих ідей нової людини, як видобувається руду з підземелля, перетоплюється, очищується в огні і кується молотом у нові форми, так треба перето­пити українську психіку в огні революційної ідеї й чину.