43. Поняття, структура, динаміка та функції політичного конфлікту. Типи політичних конфліктів.

Основоположниками теорії політичного конфлікту багато політологів і соціологів вважають Карла Маркса і Алексіса Токвіля. Предметом політичного конфлікту є влада. Поняття політичного конфлікту позначає боротьбу одних суб'єктів з іншими за вплив в системі політичних відносин, доступ до ухвалення загальнозначущих рішень, розпорядження ресурсами - словом, за все те, що складає владу і політичне панування.

Політичний конфлікт – це боротьба за цінності та право на певний статус, оволодіння владою й ресурсами, де метою опонентів є нейтралізація або усунення суперника.

Структура: п.к. складається з 5 основних елементів:

1)учасники - це різноманітні субєкти політ. процесу (партії, масові рухи, окремі індивіди), що мають конфліктний потенціал.

2)предмет політ. конфлікту- те, навколо чого відбувається зіткнення, найчастіше: влада та її розподіл.

3)конфліктні дії –два види: а)активно - конфліктні-передбачають намагання завдати шкоди супротивнику, змусити його піти на поступки; б)пасивно - конфліктні- передбачають намагання зберегти статус-кво у різноманітних видах політ. боротьби. В екстремальних ситуаціях конфліктна взаємодія може проявлятися у вигляді збройних зіткнень.

4)умови політ. конфлікту - може стимулювати або бути нейтральним.

5)наслідки конфліктів.

Динаміка. Конфлікт розвивається у 3-4 стадіях: 1)передконфліктна ситуація; 2)власне конфлікт; 3) розвязання конфлікту- у вигляді переговорів.4)постконфліктна ситуація- відбув.адаптація до нових умов.

Ф-ції. За Козером. 1)стимулювання соц.процесів 2)ф-ція групоутворення і структурування внутр. організації соц. систем; 3)інформативно-комунікативна ф-ція 4)ф-ція соц контролю 5)ф-ція розрядки соц напруженості 6)ф-ція інтеграції.

Типи:

Існують кілька варіантів типологізації конфліктів, однак частіше називають 3 основні типи п.к.:

1. Конфлікти інтересів. Відбув. Переважно в економ. розвинутих державах, де політ. нормою є торги.такий тип п.к. найлегше врегулювати, оскільки завжди можна знайти компромісне вирішення.

2.ціннісні конфлікти. Властиві країнам, що розвиваються, для держав з нестабільним сусп. ладом. Передбачається боротьба з приводу набутих понять про те, що є правильним, або важливим. Приорітетними цінностями, які стають основою п.к.: свобода, рівність, справедливість, автономія Конфлікт такого типу потребують значних зусиль для подолання.

3. конфлікти ідентифікації. Притаманний спільнотам, де субєкт ототожнює себе з певною группою, а не з суспільством у цілому Такий тип виникає за умов расових, етнічних, мовних або релігійних протиріч. Також виділяють: горизонтальні(між індивідами, групами, класами) і вертикальні(між субєктами влади). Залежно від масштабів: міжособові, групові, класові, регіональні, локальні, міждержавні, глобальні. Від способу подолання: мирні і насильницькі. За публічністю сторін: відкриті і приховані.

43. Основні підходи до аналізу міжнародних відносин: політичний реалізм і неореалізм.

Політичний реалізм з’являється ще у працях Макіавеллі, Гоббса та Фукідіда. У ХХ ст. ідею політичного реалізму було викладено у працях Моргентау та Е. Карр. Головні постулати:

1. Головними учасниками м.в. є суверенні держави

2. Вихідним пунктом міжнародної діяльності держав є національні інтереси, які полягають у:

• Забезпечені власної безпеки

• Збільшенні економічної користі

• Підвищенні міжнародного престижу

3. Виходячи з того, що інтереси держав різні, вони неминуче вступають у протистояння одна з одною. Отже – неминучими процесами на міжнародній арені є міжнародні конфлікти та війни

4. Головними засобами просування та захисту національних інтересів є військова стратегія та дипломатія, забезпечення національного інтересу найкращим чином досягається шляхом збільшення військової могутності власної держави та одночасного зменшення могутності інших.

5. М.в. мають анархічний характер: тут не має єдиного центру, що володіє монополією на легітимне насильство, діє принцип: «кожен сам за себе»

6. Норми моралі та права не мають реального значення в міжнародній політиці і використовуються для виправдання пост-факту вже вчинених дій, щодо захисту національних інтересів.

7. Результатом прагнення кожною державою до задоволення максимальних інтересів є встановлення певної рівноваги або балансу сил, який є єдиним дієвим заходом зберегти мир тому, що породжує загальне стримання залежно від розстановки сил між найбільш могутніми державами ця рівновага може набувати різних форм:

А. біполярна

Б. мультиполярна

В. одно полярна