9. Соціально-політична доктрина марксизму.

Політичні доктрини марксизму-ленінзму - один із напрямів політичної думки Новітнього Часу. Карл Маркс (1818 - 1883) - німецький філософ, економіст, політичний мислитель, основоположник учення, яке згодом здобуло назву марксизму. Марксові належить фундаментальна чотиритомна праця "Капітал". Разом із Ф. Енгельсом вони відкрито заявили про свою позицію захисту інтересів робітничого класу. Марксизм виник у 40-х рр. ХІХ ст. завдяки матеріалістичному розумінню історії і теорії додаткової вартості. Суть матеріалістичного розуміння історії – визнання первинності суспільного буття і вторинності суспільної свідомості.

Суперечність між продуктивними силами і виробничими відносинами є головним рушієм суспільного розвитку.

Маркс і Енгельс створили теорію додаткової вартості, згідно з якою додаткова вартість утворюється шляхом привласнення капіталістами продукту неоплачуваної частини праці найманих робітників. Тому треба вести боротьбу робітничому класу проти буржуазії. І при цьому соціалістична революція є неминучою як єдина умова звільнення робітників і всіх трудящих від експлуатації, ліквідація гноблення людини людиною.

Центральне місце в марксизмі посідає вчення про державу взагалі і державу диктатури пролетаріату. Держава – знаряддя класового панування, «організація для систематичного насильства одного класу над іншим». Виникла вона в результаті появи приватної власності на засоби виробництва і поділу суспільства на класи. Відмінність держави диктатури пролетаріату від держави в тому, що перша покликана покінчити з поділом суспільства на класи і з державою взагалі.

Для утримання влади над пригнобленими класами держава використовує три основні засоби, вдаючись до них одночасно або по черзі залежно від ситуації, - армію, поліцію та бюрократію, котрій властиві такі риси, як централізованість, ієрархічність, ритуальність.

Основна сила революційного процесу - пролетаріат. Виборюючи незалежність для себе, він тим самим домагається свободи для всього суспільства.

Послідовним і впливовим марксистом у Росії наприкінці XIX — у першій чверті XX ст. був Володимир Ілліч Ульянов (Ленін) (1870—1924). Він беззастережно сприйняв усі ідеї марксистського вчення, передусім ідеї класової боротьби, соціалістичної революції та диктатури пролетаріату, і розвивав їх стосовно нових історичних умов. Розробці вчення про політичну партію В. І. Ленін приділяв першорядну увагу. Він створив учення про так звану партію нового типу. «Нового» - на відміну від більшості соціалістичних партій ІІ Інтернаціоналу, які стали на позиції реформізму. Марксизм є альтернативою лібералізму. Він заперечує ідеї суспільного договору і природного права, відкидає принципи поділу влади і верховенства права.

Марксистські ідеї зробили серйозний вплив на розвиток соціально політичної думки, особливо європейської. Проте вони не стали основою сучасної політології.

Ленінізм (Марксизм в Росії). В той час, як в Західній Європі в кінці XIX - на початку XX в.в. склалася нова соціально політична ситуація, що ставить і нові завдання перед пролетарським рухом, в її східній частині, зокрема в Росії, ситуація сприяла поширенню марксизму в ортодоксальній формі. В.І. Ульянов-Ленин (1870-1924) не лише повністю сприйняв марксизм, але і поставив мету здійснити його головну ідею на практиці. Він також далі розвиває цю теорію приминительно до специфічних умов багатонаціональної напівазіатської Росії і практично сформулював політичну доктрину марксизму. Її основні положення:

- услід за К. Марксом В. Ленін підкреслив, що в центрі марксистської політичної доктрини знаходиться питання про класову боротьбу;

- Ленін тісно пов'язав марксизм з ідеологією;

- Ленін сформулював концепцію соціалістичної революції і зробив вивід про можливість її перемоги в одній окремо взятій країні (Маркс і Енгельс вважали, що революція повинна статися одночасно у всіх розвинених європейських країнах);

- розробив і втілив в життя концепцію авангардної політичної партії - партії професійних революціонерів, чітко направленій на завоювання політичній владі;

- розробляючи марксистську концепцію держави диктатури пролетаріату;

- В. Ленін велику увагу приділяв розробці національного питання, поклавши в основу його дозволи в багатонаціональній країні положення про право націй на самовизначення (На практиці радянські республіки перетворилися на маріонеткові утворення, в яких все більше набирав темпи процес денаціоналізації).

Сучасний суспільно-політичний розвиток підтвердив неспроможність марксистських політичних концепцій, про що свідчить розпад соціалістичної системи, міжнародного комуністичного руху.