1. Оптове підприємство як основний суб’єкт оптового ринку.

У системі комерційних зв'язків між сферами виробництва і спожи­вання оптова торгівля відіграє роль торговельного посередника між виро­бниками готової продукції і її роздрібними продавцями. Загалом її можна характеризувати як сукупність торговельно-гуртових організацій і підпри­ємств, відмінних за масштабами обороту, організаційно-правовою формою та формою власності.

Провідною ланкою оптової торгівлі є оптове підприємство. Основною засадою його функціонування на ринку є організаційно-господарська незалежність, що передбачає повну самостійність і цілковиту свободу вибору організаційно-правової форми, характеру відносин з ін­шими суб'єктами ринку, спеціалізації та асортиментного профілю.

Оптове (гуртове) торговельне підприємство - це під­приємство оптового ринку, яке самостійно набуває права власності на товар і спеціалізується на оптовій торговель­ній діяльності, виконуючи повний комплекс закупівельно-збутових і складських технологічних операцій. Таке підприємст­во функціонує на принципах самоокупності - забезпечення повернення витрат; самофінансування - самостійного пошуку джерел фінансування закуплених партій товарів і наданих товарних кредитів; конкурентоспро­можності - ефективного функціонування в ринковому середовищі.

Оптові торговельні підприємства переважно є структурними еле­ментами оптової торгівлі. Проте, все частіше зустрічаються оптові склади і бази роздрібної торгівлі. Вони виникають і функціонують в асоційованих об'єднаннях роздрібних торговельних підприємств - крамниць, магазинів, які акумулюють свої фінансові можливості для поповнення товарних ре­сурсів і поглиблення асортименту.

Оптові торговельні підприємства класифікують за низкою ознак: функціональним рівнем; організаційно-правовою формою; формою влас­ності і належністю; місцем і роллю в товаропросуванні; їх товарною спеціалізацією.

За функціональним рівнем масштабів діяльності і зон впливу оптові підприємства поділяють на три групи: оптові підприємства міжрегіонального значення, регіонального і локального впливу. Оптові підприємства міжрегіонального значення - це найкрупніші за обсягами діяльності суб'єкти оптового ринку, що здійснюють оптову реалізацію на території держави в цілому. Вони формують стрижень вітчизняної оп­тової торгівлі, забезпечуючи загальне протікання оптових процесів, формуючи єдину систему каналів товаропросування для обслугову­вання потреб вітчизняних і зарубіжних товаровиробників та продавців матеріальних благ.

Оптові підприємства регіонального рівня відрізняються знач­но меншими масштабами діяльності і відносно територіально обмежени­ми зонами впливу порівняно з оптовими суб'єктами міжрегіонального значення. їх діяльність орієнтована на закупівлю товарів у виробничих і оптових підприємств як міжрегіонального, так і регіонального рівнів для забезпечення місцевих товарних ринків. Метою регіональних гуртових тор­говельних підприємств є забезпечення потреб роздрібних торговельних підприємств, що розміщені у зоні впливу (зоні обслуговування) цих суб'єктів оптового ринку.

Поряд з оптовими підприємствами міжрегіонального і регіональ­ного рівнів на гуртовому ринку функціонують підприємства локально­го рівня. До них відносяться невеликі за обсягами оптового обороту скла­ди, покликані обслуговувати потреби відомчої торговельної мережі (товар­ні склади районних споживчих товариств) або невеликого числа асоційо­ваних членів (склади роздрібних торговельних асоціацій, великих роздріб­них торговельних підприємств).

Організаційно-правові форми сучасних суб'єктів оптового рин­ку характеризуються широкою різноманітністю. Вони можуть бути у фор­мі: акціонерних товариств відкритого і закритого типу; асоціацій роздріб­них, роздрібних і гуртових, торговельних і виробничих підприємств; стру­ктурних підрозділів промислово-торговельно-фінансових концернів; то­вариств з обмеженою відповідальністю; малих і приватних підприємств. Підставою для віднесення оптового підприємства до конкретної організа­ційно-правової форми є установчі документи (установчий договір, статут, положення), згідно з якими проведено реєстрацію підприємства як суб'єкта підприємницької діяльності у місцевих органах влади. Розширен­ня вітчизняної нормативної бази підприємництва забезпечує засновни­кам, власникам і їх довіреним особам повну свободу вибору, зміни чи ре­організації організаційної структури будь-якого суб'єкта оптового ринку.

За формою власності підприємства інституціонального ринку бувають приватними, колективними (у т. ч. кооперативними), державними або змішаної форми власності. Визначальним мо­ментом для виділення власника конкретного оптового підприємства є ха­рактер і походження статутного капіталу, що внесений у створення даного підприємства, а також співвідношення часток окремих власників у статут­ному фонді. Якщо внесений капітал (основні фонди і оборотні кошти) сто­відсотково належить суб'єктам однієї форми власності (державної, колек­тивної, кооперативної), відповідно і оптове підприємство є складовою час­тиною тієї ж форми власності.

Формування установчого капіталу оптових торговельних підпри­ємств за рахунок джерел, що відносяться до різних форм власності, є пере­думовою створення суб'єктів гуртового ринку змішаної власності. Це мо­жуть бути: підприємства державно-комунальної, державно-громадської, державно-приватної, кооперативно-приватної та інших форм власності.

Форма власності багато в чому визначає належність оптових підприємств. За цією ознакою усі суб'єкти оптового ринку відносяться до галузевих, відомчих і позавідомчих. Галузеві оптові підприємс­тва орієнтовані на забезпечення постачальницько-збутових потреб окре­мих галузей промисловості і сільського господарства: постачальницькі ба­зи промисловості, сільського господарства, будівельної індустрії; вихідні збутово-реалізаційні підприємства тощо. Характерним прикладом відом­чої належності є система оптових підприємств споживчої кооперації: міжрайонні та районні торговельні бази, товарні склади споживчих това­риств. До позавідомчих оптових підприємств відносяться: підприєм­ства приватної та змішаної форм власності, господарські формування ін­ституціонального ринку, що виникли за останній час (малі, орендні, при­ватні, сумісні гуртові підприємства).

За місцем і роллю в товаропросуванні оптові підприємства поділяються на три групи: вихідні, торговельно-закупівельні і тор­говельні бази. Вихідні бази створюються і функціонують при найкру­пніших підприємствах промисловості або у центрах концентрації вироб­ництва товарів подібного складного асортименту. Завдання вихідних баз промисловості полягає у перетворенні крупносерійного індустріального виробничого асортименту, його формуванні, подрібненні і адаптуванні до вимог галузі торгівлі. Це завдання вирішується шляхом встановлення і підтримання тісних зв'язків із чисельною кількістю учасників гуртового і роздрібного товарного ринків, звільненням від комерційно-торговельних функцій виробничих підприємств.

Торговельно-закупівельні оптові підприємства концентруються в регіонах інтенсивного скупчення підприємств, що виробляють товари народного вжитку, сільськогосподарську і переробну продукцію. Ці оптові підприємства спеціалізуються на закупівлі та концентрації широкого асор­тименту товарів широкого вжитку, виконують технологічні операції щодо перетворення асортименту із наступною реалізацією гуртових партій у ті регіони, що слабше або зовсім не забезпечені товарами цього асортименту.

Торговельні оптові підприємства функціонують безпосередньо в місцях споживання. Вони максимально наближені до споживчого ринку і мають на меті організацію постачання розукрупнених партій товарів у роздрібну торговельну мережу зони обслуговування: окремо взятого насе­леного пункту, адміністративного району або його частини (куща). Сюди можна віднести районну гуртову торгівлю споживчої кооперації, склади-холодильники, невеликі гуртовні, гуртовні при підприємствах харчової промисловості тощо.

За товарною спеціалізацією оптові торговельні підприємства поділяють на три групи: спеціалізовані, універсальні і змішані. Спеціалізованими вважають підприємства, зміст роботи яких є тісно пов'язаний із товарним асортиментом однієї або невеликого числа спорід­нених товарних груп (взуття, одяг, бакалійні товари, м'ясо-молоко тощо). Найчастіше товарна спеціалізація оптового підприємства визначається складністю асортименту обраної товарної групи або спеціальними вимо­гами щодо зберігання товару цієї групи (вологість, температурний режим).

Універсальними є оптові підприємства, що здійснюють сукуп­ність комерційно-технологічних операцій з універсальним, широким асор­тиментом продовольчих або непродовольчих товарів.

Оптові підприємства, які оперують одночасно продовольчими і не­продовольчими товарами, маючи для цього належні технічні та технологі­чні можливості, відносяться до змішаних оптово-торговельних підпри­ємств. Важливою вимогою до цього типу підприємств є обов'язкове до­тримання санітарно-гігієнічних норм і правил реалізації окремих груп то­варів, дотримання товарного сусідства. Для цього оптові підприємства із змішаним асортиментом повинні мати ізольовані складські приміщення, в яких можна забезпечити відповідні умови зберігання як продовольчих, так і непродовольчих товарів.