Товарні марки, знаки.
Товарна марка — імя, знак, або символ (чи сполучення таких), з допомогою котрих ідентифікують продукцію та послуги виробників і посередників.
Товарний знак — це товарна марка, що зареєстрована у встановленому порядку має юридичний захист.
Товарний знак — це зареєстроване у встановленому порядку позначення, символіка, що дає змогу відрізняти товар даної фірми від інших.
Товарний знак є об'єктом промислової власності, його юридичний захист здійснюється на основі Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг»
Що не може бути торговельною маркою?
Не можуть бути зареєстровані як торговельні марки:
позначення, які зображують або імітують державні герби, прапори та інші державні символи, офіційні назви держав, емблеми, найменування міжнародних організацій, гарантійні та пробірні клейма, печатки, нагороди;
позначення, які не мають розрізняльної здатності;
описові позначення;
оманливі позначення;
позначення, що схожі із торговельними марками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг.
Яким документом засвідчується право на торговельну марку?
Право власності на торговельну марку засвідчується Свідоцтвом, що видається Державним департаментом інтелектуальної власності. Термін дії Свідоцтва - 10 років з можливістю багаторазоваго подальшого продовження.
Свідоцтво на знак для товарів і послуг (торговельну марку)
З огляду нате, хто є власником марок, розрізняють марки виробників і марки торговельних посередників (дилерські марки).
Більшість марочних товарів виходить на ринок із марками виробників, які ще називаються загальнонаціональними марками. Ці марки орієнтовані на широке коло споживачів і є гарантом якості продукції. Виробники витрачають значні кошти на підтримку своєї марки (контроль її якості, сервіс, рекламу тощо), що призводить до підвищення цін на марочні товари. Головна мета — збільшити коло прихильників даної марки.
Марки дилерів (або приватні марки) містять назву відомої оптової чи роздрібної збутової фірми. Вона закуповує у середніх і дрібних виробників немарочні товари і ставить на них свій товарний знак. Для споживачів, які постійно купують у даного посередника і довіряють йому, дилерська марка гарантує певний рівень якості незалежно від того, хто цю продукцію виробив.
Оскільки витрати на маркетинг у виробників у такій ситуації менші, товари з дилерськими марками коштують дещо дешевше, що приваблює значне коло споживачів. Головна мета у використанні приватних марок — збільшувати кількість постійних покупців даного магазину або торговельної мережі.
Можливий і третій варіант — використання у товарно-знаковій практиці концепції франчайзингу. Сутність її полягає у тому, що добре відоме велике підприємство — франчайзер — на ліцензійній основі надає право використовувати свій товарний знак (і відповідну технологію) невеликому самостійному підприємству. Останнє використовує авторитет і довіру споживачів до відомої марки, але водночас бере на себе велику відповідальність за підтримання його авторитету.Товарний знак є промисловою власністю і охороняється законом.
Товарні знаки можуть бути текстовими, у вигляді зображень або комбінованими. Багато фірм, особливо торговельних, викупляють право на використання товарного знаку відомих товаровиробників для реклами і закріплення на ринку, посилення конкурентних позицій, залучення покупців. Право на використання товарного знаку забезпечує придбана ліцензія.
Зареєстрований товарний знак, як звичайно, супроводжується буквою R y колі, іноді — позначенням ТМ (від англійської назви ТЗ — «trade mark», що часом дослівно перекладають як «торгова марка»).
Функції товарних знаків: – створюють відмінності між товарами; – полегшують ідентифікацію товару; – виступають гарантом якості товару; – надають інформацію про товар та його виробника; – рекламують товар; – підносять престиж продукції; – забезпечують правовий захист товару.
Завдяки товарному знаку виробник продукту зможе відстежити розповсюдження і попит на дані товари.
В Україні, як і в більшості правових систем колишнього Радянського союзу права на знак виникають після моменту реєстрації знака у відповідному державному відомстві. В Україні таким відомством є Державна служба інтелектуальної власності (ДСІВ. Формально, ДСІВ відповідає за весь процес реєстрації знака. Однак на практиці більшість оперативних функцій ДДІВ в Україні виконує Державне підприємство «Український інститут промислової власності» відоміше як Укрпатент. Саме ця установа здійснює експертизу заявок на реєстрацію об'єктів інтелектуальної власності.
У країнах загального права, а також у низці континентальних правових систем права на знак виникають як після його реєстрації так і внаслідок фактичного використання знака для ідентифікації конкретних товарів та послуг.
Контрольні запитання
У якому документі містяться описання земель, інформація про їх місце розташування, якість, вартісну оцінку?
Які об’єкти становлять окрему групу нерухомості?
Що характерно для об’єктів окремої групи нерухомості?
Поясніть поняття «результати інтелектуальної праці».
Що може бути запатентовано в якості винаходів?
Назвіть види ліцензій як результатів інтелектуальної праці.
Поясніть поняття «товарна марка», «товарний знак».
Яке державне підприємство здійснює реєстрацію товарного знаку?
ЦЕНТРАЛЬНА СПІЛКА СПОЖИВЧИХ ТОВАРИСТВ УКРАЇНИ
(УКООПСПІЛКА)
Тернопільський кооперативний торговельно-економічний коледж
Розглянуто та затверджено на засіданні
циклової (предметної) комісії економічних дисциплін, технології та
товарознавства
Протокол № 2 від 29.08.2014р.
Голова циклової (предметної) комісії
_____________ А.М.Майброда
Спеціальність: 5.03051001 “Товарознавство та комерційна діяльність” Курс IIІ
Дисципліна: "Комерційна діяльність"
Лекція 6