2. Управління та моделі оптимізації товарних запасів.

Під управлінням товарними запасами розуміють систему економіко-організаційних заходів, спрямованих на встановлення і підтримання оптимальних обсягу і структури запасів, необхідних для забезпечення безперебійного постачання роздрібної торговельної мережі товарами.

Основне завдання управління товарними запасами —не допустити перебоїв у товаропостачанні магазинів товарами своєї номенклатури та запобігти затоваренню.

Управління товарними запасами на оптових базах передбачає:

— визначення оптимального розміру товарних запасів;

— оперативний облік запасів і контроль за їх станом;

— регулювання товарних запасів.

Оптимальний товарний запас повинен гарантувати можливість гнучкого маневрування і управління ним на всіх ланках товаропросування відповідно до зміни попиту споживачів, це не може бути стала величина, оскільки динамічність процесів торгівлі, постійна зміна умов її функціонування (попиту населення, товарної пропозиції тощо) вимагають систематичної зміни обсягів і структури запасів у кожній ланці товаропросування шляхом регулювання вхідних і вихідних потоків товарів.

Під оптимальним запасом товарів розуміють мінімально необхідний розмір товарного запасу, який забезпечує наявність потрібного асортименту товарів відповідно до попиту оптових покупців, безперебійний їх продаж за мінімального рівня затрат на утворення,

зберігання, обробку і переміщення. цих запасів

Нині розроблено багато моделей оптимізації товарних запасів.

Розглянемо найбільш перспективні з погляду їх використання.

 Статичні моделі можуть застосовуватися в одноразових закупівлях товарів для продажу протягом відносно тривалого періоду (наприклад, сезону).

Основне завдання під час розробки статичних моделей — це визначення оптимального розміру закупівлі товару, якщо відомо розподіл ймовірностей попиту на майбутній період, втрати в розрахунку на одиницю товару при завезенні товарів у розмірі, більшому за попит, і при завезенні менше необхідної кількості.

 Динамічні моделі управління запасами використовуються частіше, ніж статичні. Існує багато їх різновидностей; вибір оптимального варіанту обумовлений характером змін попиту і шириною асортименту товарів. Це, в свою чергу, впливає на обсяг інформації, періодичність і порядок її збору та обробки.

 Моделі попереднього контролю запасів застосовують для товарів простого асортименту, стабільного попиту. Практично вони функціонують у детермінованому режимі: відомий розмір попиту, безперебійність його задоволення, товар продається без залишку, замовлення виконується миттєво, дефіцит товарів не допустимий. Необхідно до початку впровадження моделі отримати інформацію про критерій оптимальності, попит, наявні обмеження, умови функціонування, системи управління запасами в майбутньому.Ці дані можуть бути отримані внаслідок теоретичного або експериментального дослідження, або ж задані з урахуванням можливостей і очікуваних умов функціонування системи в майбутньому. Виходячи з цього, визначаєтьсярозмір партії завезення товарів; автоматично завозиться товар без внесення будь-яких коректив навіть за можливих змін умов функціонування системи.

 Моделі безперервного контролю запасів передбачають оперативне прийняття рішень у певні моменти, на основі нової інформації про стан системи, що постійно надходить, обробляється і накопичується: попит, запаси, надходження і продаж товарів.

 Релаксаційна модель — одна з найпростіших цього класу. Замовлення подається після того, як вичерпано запас товарів попереднього завезення. У зв'язку з цим період завезення має різну тривалість залежно від змін попиту. Час виконання замовлення у цьому випадку приймається рівним нулю, тобто замовлення виконується миттєво. Розмір партії завезення повинен бути оптимальним. Отже, максимальний розмір запасу — величина стала, а мінімальний може бути приведений до нуля. У моделях такого класу виключається можливість перебоїв у продажу. Але необхідно постійне спостереження за станом запасів, що пов'язано з великими експлуатаційними затратами.

 Модель з фіксованим розміром замовлення, яку інколи називають моделлю мінімального рівня, методом двох складів, або ж двобункерною системою, —одна з основних моделей безперервного контролю, яка найбільш часто використовується. Вона також передбачає постійний оптимальний розмір завезення.