Питання 17. Адміністративно правовий статус фізичних осіб

Основним індивідуальним суб’єктом адміністративного права є фізична особа (громадянин, іноземець, особа без громадянства), оскільки відповідно до Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найбільшою соціальною цінністю. При цьому особливу вагомість для комплексного розкриття місця і ролі фізичної особи в адміністративному праві становить категорія адміністративно-правового статусу.

Під статусом (від лат. status – «положення, становище») розуміється правове положення (сукупність прав і обов’язків) фізичної чи юридичної особи.

У сучасних умовах зміст правового статусу особи трактується у правознавстві в чотирьох основних аспектах:

по-перше, правовий статус особи ототожнюється з правосуб’єктністю;

по-друге, правовий статус встановлюється нормативно-правовими актами, що встановлюють суб’єктивні права та юридичні обов’язки особи;

по-третє, правовий статус особи визначається нормативно-правовими актами, які встановлюють суб’єктивні права та юридичні обов’язки особи в сукупності з їх правосуб’єктністю;

по четверте, правовий статус розглядається як система закріплених у нормативно-правових актах і гарантованих державою прав, свобод, обов’язків та юридичною відповідальності, відповідно до яких індивід як суб’єкт права (тобто такий, що має правосуб’єктність) координує свою поведінку у суспільстві.

Таким чином, найбільш повною є точка зору тих вчених, які широко трактують правовий статус особи – включаючи до змісту правового статусу особи суб’єктивні права, юридичні обов’язки з поєднанням їх із правосуб’єктністю та юридичною відповідальністю.

Отже, адміністративно-правовий статус особи – це сукупність юридичних засобів, які характеризують місце і роль фізичної або юридичної особи в адміністративно-правових відносинах.

Визначальними для аналізу адміністративно-правового статусу особи є такі юридичні інститути:

1) публічні суб’єктивні права та юридичні обов’язки;

2) правосуб’єктність особи;

3) адміністративна відповідальність;

4) у деяких випадках – дисциплінарна відповідальність посадових осіб публічної адміністрації.

Виходячи з того, що за своєю природою права, свободи, обов’язки й відповідальність фізичних осіб у сфері адміністративно-правового регулювання не відрізняються від інших прав, свобод, обов’язків, якими вони володіють у всіх інших галузях суспільного життя, всі із зазначених вище елементів юридичного статусу фізичної особи складаються з більш спеціальних частин. Від обсягу правомочностей, які фізична особа одержує в адміністративному праві, залежить її потрійний адміністративно-правовий статус.

По-перше, право особистої свободи визначає негативний статус фізичної особи – правоможність громадянина, іноземця та особи без громадянства на те, що правляча влада не має права втручалася у сферу особистої свободи, відмежованої законом. Наприклад, їм забезпечується недоторканість житла, свобода пересування, таємниця приватного життя, листування, телефонних розмов та ін., право на невтручання до підприємницької діяльності у випадку дотримання господарського, екологічного, податкового, трудового законодавства тощо.

По-друге, зобов’язання публічної адміністрації встановлюють позитивний статус фізичної особи: в якому визначається обов’язок публічної адміністрації надавати фізичним і юридичним особам адміністративні сервісні послуги. Наприклад, соціальні служби зобов’язані виплачувати пенсіонерам, безробітним, інвалідам, особам, які тимчасово втратили працездатність на виробництві, пенсії та інші соціальні допомоги; реєстраційні органи Державної автомобільної інспекції МВС України – здійснювати реєстрацію транспортних засобів; Департамент інтелектуальної власності МОНмолодьспорту – реєструвати об’єкти такої власності та видавати на них охоронні документи (патенти).