9.6. Норми та основні правила закріплення рухомого складу

Рухомий склад на станційних коліях закріплюється гальмовими башмаками або спеціальними стаціонарними пристроями.

При закріпленні вагонів на станційних коліях відповідно до вимог, викладених в розділі 16 ІРП, необхідно керуватися мінімальними нормами, що розраховуються в залежності від ухилу колії, навантаження вагонів у составі (у групі вагонів) та умови укладання гальмових башмаків (під навантажені вагони, порожні або з невідомим навантаженням), а саме:

1) при закріпленні окремих вагонів, а також составів або груп, які складаються із однакових за масою вантажних навантажених або порожніх вагонів незалежно від їх роду; вагонів пасажирського парку, включаючи моторвагонний рухомий склад; рефрижераторних вагонів за умови, що в всі вагони навантажені або всі порожні; зчепів локомотивів в недіючому стані.

2) при закріпленні змішаних составів або груп, які складаються із навантажених і порожніх вагонів або навантажених вагонів різних за масою та за умов, що гальмові башмаки укладаються під вагони із навантаженням на вісь більше 15 т брутто.

При дотриманні даних умов застосовується формула:

, (12.1)

де – необхідна кількість башмаків;

– кількість осей у составі (групі вагонів);

– приведений ухил колії або її ділянки, ‰;

(1,5і + 1) – кількість гальмових башмаків на кожні 200 осей;

3) при закріплені змішаних составів або груп вагонів за умови укладання гальмових башмаків під порожні вагони або вагони з невідомим навантаженням на вісь, застосовується формула:

, (12.2)

де (4і + 1) – кількість гальмових башмаків на кожні 200 осей.

Гальмові башмаки укладаються з боку спуску.

На коліях з ухилом ≤ 1,0 ‰ вагони закріплюються додатково одним гальмовим башмаком.

Норми закріплення, розраховані за формулами (12.1, 12.2) із урахуванням додатково укладених, вказуються ТРА станції.

При отриманні дрібного значення кількість гальмових башмаків округлюється до більшого числа.

На коліях із замасленими поверхнями рейок (навантаження наливних вантажів, очищення та промивання цистерн тощо) вказані вище норми закріплення збільшуються в 1,5 рази.

Залежно від характеру поздовжнього профілю колії застосовуються такі методи розрахунку:

1) за сприятливого монотонного профілю, коли відхилення величин ухилів окремих елементів від приведеної величини ухилу по всій довжині колії не перевищують ±0,2 ‰, норми розраховуються за приведеним ухилом для всієї довжини колії.

2) за всіх інших видів профілю (більш складному монотонному, пилкоподібному, випуклому, увігнутому) за умови зупинки локомотива безпосередньо перед світлофором, граничним стовпчиком або іншою визначеною точкою початку розміщення рухомого складу використовується метод послідовного розрахунку з урахуванням різної величини ухилів елементів поздовжнього профілю колії, починаючи з одного із кінців колії або точки початку розміщення рухомого складу.

3) У разі, коли є технологічна необхідність залишати групу вагонів у межах довжини якогось одного елемента профілю, розрахунок норм закріплення варто робити за фактичним ухилом цього елемента.

4) Якщо для розміщення групи вагонів різної довжини використовується будь-яка ділянка колії, що містить кілька елементів поздовжнього профілю, розрахунок норм закріплення виконується методом послідовного розрахунку з тією відмінністю, що за вихідний приймається елемент, що має максимальний ухил у напрямку можливого виходу вагона.

При закріплені поданої під вивантаження групи вагонів гальмові башмаки мають укладатися під вагони, які підлягають вивантаженню в останню чергу, або норматив закріплення розраховується за формулою (12.2).

Гальмові башмаки мають бути справними і укладатися під різні вісі состава таким чином, щоб носок полоза башмака торкався обода колеса. Якщо закріплення проводиться двома або більше гальмовими башмаками, то не можна їх укладати під одну і ту ж вагонну вісь.

В місцях проведення вантажних операцій гальмові башмаки необхідно укладати з накатом коліс на полоз гальмового башмака.

В місцях постійного укладання гальмових башмаків мають бути встановлені ящики з піском, який застосовується у випадках утворення намерзлого льоду, інею тощо.

Гальмові башмаки, як правило, укладаються під вагони, починаючи з крайнього, з боку можливого виходу групи (состава), що закріплюється. Якщо гальмовий башмак укладається не під крайній вагон, то додатково має бути перевірена надійність зчеплення з цим вагоном всіх інших вагонів.

При сильному (більше 15 м/с) вітрі, напрямок якого збігається з напрямком можливого виходу вагонів, норма закріплення, розрахована за формулами (12.1, 12.2) на кожні 200 осей закріпленої групи, збільшується укладанням під колеса вагонів трьох додаткових гальмових башмаків, а при дуже сильному (штормовому) вітрі – семи гальмових башмаків.

При закріпленні моторвагонних поїздів і локомотивів в недіючому стані, а у виняткових випадках іншого рухомого складу у разі відсутності достатньої кількості гальмових башмаків можуть бути використані ручні гальма рухомого складу з розрахунку, що 5 гальмових осей замінюють 1 гальмовий башмак.

На горизонтальних коліях або інших коліях з ухилом 0,5 ‰ і менше допускається приводити у дію ручне гальмо одного вагона (локомотива) в будь-якій частині зчепленої групи рухомого складу замість гальмових башмаків з обох її боків.

Детальний розрахунок норм закріплення гальмовими башмаками, а також з використанням стаціонарних механічних пристроїв для утримання рухомого складу від самовільного виходу надано в Методичних вказівках з розрахунку і застосування норм закріплення рухомого складу на станційних коліях ЦД-0051.