Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
відповіді всі.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆
  1. Соціологія Огюста Конта.

Обґрунтування о. Контом необхідності нової науки про суспільство

О. Конт жив у Франції у такий період її історії, який знаменувався боротьбою старих і нових класів і станів, частою зміною форм політичного устрою. Прихід до влади Наполеона Бонапарта, котрий починав як республіканець, а став імператором, злет і падіння імперії, низка буржуазних революцій, що перетиналася реставрацією монархії, глибока й всеохопна криза старого суспільства і важкі муки народження нового буржуазного ладу, руйнація традиційних цінностей і моральних принципів - усе це спричинило величезний вплив на світогляд О. Конта. Він намагався знайти шляхи виходу з цього всезагального кризового стану, звертаючи свої погляди до науки, яка єдина, на його переконання, була здатна подолати стан анархії і хаосу, в якому так довго перебували найцивілізованіші країни, серед них і Франція. Але це мала бути спеціальна позитивна наука про суспільство, його будову та розвиток, яка б ґрунтувалася на достовірних дослідних даних - на той час такої науки ще не існувало.

Класифікація наук

О. Конт створив свою класифікацію наук, розміщуючи їх відповідно до історії їхнього виникнення, розвитку і залежності одна від одної, ускладнення їхнього предмета, зростання складності явищ, які вони досліджують. Кантівська ієрархія наук набула вигляду певних сходинок:

Ієрархія наук у концепції о. Конта

Місце соціології у системі наук

За логікою, наступною сходинкою має бути окрема наука про найскладніший живий організм - суспільство; так у цій класифікації з'являється спочатку "соціальна фізика", і лише згодом О. Конт дає їй назву "соціологія".

Соціологія, вважає О. Конт, може і повинна будуватися за взірцем передових природничих наукових дисциплін, на фундаменті виявлених законів, зв'язків між явищами, що повторюються. Виходячи з досвіду природознавства, яке вивчало певні системи явищ, О. Конт за аналогією доходить висновку, що і "соціальна фізика" (або соціологія) має вивчати суспільство як систему. В основу побудови соціології як самостійної науки О. Конт поклав ідею "соціальної системи", тобто визнання факту існування суспільства як свого роду організму, що складається з певних елементів, які, своєю чергою, виконують певні функції.

Виходячи з цього, О. Конт розрізняє в соціології "соціальну статику" (або теорію суспільного порядку, яка вивчає умови існування і закони функціонування соціальної системи, її структуру та елементи) і "соціальну динаміку" (або теорію суспільного прогресу, котра досліджує закони розвитку та зміни соціальних систем). Перша має дати відповідь на запитання: що таке суспільство, з яких частин воно складається; друга - чому це суспільство розвивається.

Сім'я як базовий елемент суспільства

Конт починає аналіз "соціальної статики" зі сім'ї, вважаючи її основною і найстабільнішою клітиною соціального організму. Сім'я, на думку О. Конта, - це джерело морального виховання, збереження культурних традицій і досвіду попередніх поколінь; вона сприяє входженню молоді у соціальне життя, набуттю нею важливих соціальних якостей, необхідних для успішного служіння людству, вчить "жити для інших". Добрі стосунки між поколіннями підтримують суспільну рівновагу, баланс між традиціями й новаціями, носіями яких е старші й молоді люди.

Водночас О. Конт заперечує жіночу рівноправність і всіляко наголошує на необхідності зміцнення авторитету й влади чоловіка. Жінка, на його думку, стоїть нижче чоловіка в інтелектуальному плані, поступаючись йому також і силою волі. Завдання жінки - робити благородними грубі чоловічі натури, пробуджувати в них суспільні почуття, засновані на солідарності.

За переконаннями О. Конта, саме сім'я є тією "позитивною" силою, яка цементує суспільство. Розпад сім'ї означає розпад і загибель суспільства.

Аналогом сімейних відносин у ширшому суспільному плані є кооперація, що ґрунтується на розподілі праці. Тут кожен робить те, до чого він має найбільшу схильність, тому всі зацікавлені одне в одному. Так виникає "всезагальна згода" (або всезагальний консенсус), який забезпечує рівновагу суспільства як соціальної системи та збереження її цілісності.