Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
відповіді всі.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

Позитивна політика

Головним завданням соціології в цих умовах для О. Конта є опис взаємодії законів функціонування й розвитку суспільства і вироблення оптимальної з цього погляду позитивної політики. Він однаково гостро виступає і проти реакціонерів - захисників старого ладу, і проти радикалів, які стояли за революційне нищення віджилого устрою. О. Конт мріє про суспільство, в якому соціальний порядок не призводив би до застою, а прогрес - до революційної анархії та свавілля. Вчення О. Конта про позитивну політику як шлях поступового, наперед передбачуваного і науково забезпеченого реформування суспільства на засадах розуму та інтелекту було антитезою до ідей марксизму, які в цей час почали широко проникати у Францію.

Предмет і методи соціології

Отже, предметом соціології для О. Конта є не конкретно-історичне суспільство, а суспільство загалом як система, в її минулому і сучасному. Він розробив також методи соціології і вважав, що основними для цієї науки є спостереження і експеримент (оперті на соціологічну науку), метод порівняння (соціальних процесів, різних суспільств, станів одного й того самого суспільства) та історичний метод (дослідження послідовних станів суспільства з врахуванням тісного зв'язку минулого, сучасності й майбутнього).

Таким чином, вчення О. Конта в історії соціології - надзвичайно важливе. Він вперше:

- обґрунтував необхідність наукового підходу до вивчення суспільства і можливість пізнання законів його розвитку;

- визначив соціологію як особливу науку про суспільство, яка спирається на емпіричні дослідження, що мало забезпечити її об'єктивність та неупередженість;

- розглянув суспільство як систему з її статичними та динамічними закономірностями, привернув увагу до вивчення соціальних інститутів і структури цієї системи, механізмів ЇЇ змін.

Висновки

Водночас О. Конт так і не зміг у поясненні суспільства остаточно відірватися від аналогій з природничими науками, запозичуючи багато своїх положень і термінів з біології та фізики, надмірно прив'язуючи соціальні явища, процеси і закони до тих, що вивчає природознавство. Нарешті, людина у його вченні є насамперед природною істотою з такими вродженими характеристиками, як егоїзм, агресивність тощо. Вона підпорядкована природним закономірностям і не відіграє самостійної ролі в процесі природної еволюції.

  1. Загальні характеристики позитивізму як соціологічної методології.

Соціальний дарвінізм

Одним із перших західних соціологів, який звернувся до вивчення суспільних процесів і явищ у контексті ідей Г. Спенсера, є австрійський соціолог і юрист Людвиґ Ґумплович (1838-1909), засновник соціального дарвінізму. Основним положенням його праць є думка про суспільство як сукупність груп людей, що ведуть між собою боротьбу за виживання, вплив і панування. Людям від народження притаманна взаємна ненависть, що визначає відносини між соціальними групами й спільнотами, які постійно перебувають у стані жорстокої боротьби. Він обґрунтував положення про неминучість соціальної нерівності людей, стверджуючи, що будь-яка людина або група прагне до підкорення слабших і що в цьому проявляється природний суспільний закон боротьби за існування (звідси й назва напряму - соціальний дарвінізм, або автоматичне перенесення положень дарвінівського вчення про еволюцію в природі на розвиток суспільства). Л. Ґумплович один з перших уводить в соціологію поняття "соціальний конфлікт", який, на його думку, є органічною формою взаємин між людьми і соціальними спільнотами всередині кожного суспільства і в стосунках між різними суспільствами.