5. Системний та поліфункціональний характер соціологічної науки.

Соціологія (від лат. societas — суспільство і грецьк. А.оуо£ — слово, поняття, вчення; букв. — вчення про суспільство) — наука про суспільство або суспільствознавство. Термін був введений до наукового обігу в середині XIX ст. французьким соціологом Огюстом Контом (1798-1857).

Соціологія — це наука про суспільство, соціальні спільноти та суспільні відносини. Як суспільна наука соціологія є організованою систематизованою дисципліною, зусилля якої спрямовані на поглиблення знань про суспільство. Соціологи вивчають людей, зокрема, групи людей, прагнучи зрозуміти природу, значення і зміст взаємин між групами. Індивіди не є об'єктом вивчення соціології, якщо вони не включені в соціальний контекст; об'єкт соціології складають саме групи. Отже, соціологія виступає як наука про соціальні співтовариства, з яких складається суспільство.

Соціальне (соціальні відносини, соціальна сфера) виникає в процесі взаємодії людей з метою задоволення їх життєвих потреб: в їжі, одязі, житлі, безпеці, продовженні роду, в духовному розвитку, творчості тощо. В результаті взаємодії (багаторазового повторення тих чи інших спільних дій) виникають і утверджуються соціальні статуси і ролі, напрацьовуються цінності і норми, утворюються соціальні інститути, формується соціальна система суспільства чи соціальної спільноти. Діючи свідомо й цілеспрямовано, люди удосконалюють засоби виробництва, розширюють коло своїх потреб і способів їх задоволення. Крім того, люди мають здатність накопичувати досвід і знання та передавати їх наступним поколінням. Внаслідок цього кожне нове покоління спирається на досвід і знання усіх попередніх і стає носієм нових соціальних якостей. Соціальні якості — це такі якості, яких набувають індивід або група в результаті виховання і навчання, тобто внаслідок соціалізації. Тому, говорячи про соціальне, ми ніби то виокремлюємо його з природного, біологічного.

Об'єктом соціологічної науки (в широкому розумінні) є все суспільство в його цілісності і системності. Об'єктом дослідження соціології може бути все суспільство як системне ціле, а також окремі його елементи. Наприклад, великі і малі соціальні спільноти, особистість, організації і заклади, процеси і явища, різні сфери життєдіяльності людей.

Предметом дослідження соціології може бути певний аспект (сторона) реального об'єкта. Предметом соціології (в широкому розумінні) є соціальна сфера (соціальне життя) суспільства. Соціологія вивчає, перш за все, соціальну сферу життєдіяльності людей: соціальну структуру, соціальні інститути і відносини, соціальні якості особистості, соціальну поведінку, суспільну свідомість тощо.

Особливості соціології полягають у тому, що вона: по-перше, вивчає суспільство як цілісність, як цілісний соціальний організм, що функціонує та розвивається; по-друге, з точки зору соціологів, цілісність суспільства не носить споглядального характеру, вона розкривається як конкретна реальність за допомогою теоретичних та емпіричних методів; по-третє, соціологія вивчає суспільство крізь призму людської діяльності. Особистість в соціології розглядається як суб'єкт и продукт суспільних відносин, як представник певних соціальних груп.

В ході розвитку соціологічного знання ця наука нерідко вдавалася до різних метафор, щоб охарактеризувати свій предмет (і організм, і поле і таке інше). Домінуючий спосіб пізнання соціального життя у наш час, на думку Петера Штомпки, визначають дві метафори: міжособистісний простір і соціальне життя. Перша підкреслює, що соціологія звертає увагу не тільки і не стільки на окремих людей, але і на все те, що скоюється між ними, і виходить з того факту, що ми завжди живемо в оточенні інших людей. Інша метафора відповідей акцентує те положення, що цей простір між людьми не залишається нерухомим, статичним, але безперервно міняється "живе", завдяки діям, що чиняться людьми. Через це соціологія стає як наука про людей, що діють в полі взаємин одного з іншим (у "міжособистісному просторі") і додають цьому полю динаміку постійного функціонування і формування (тобто підтримують "соціальне життя"). Це наука про людей, які перетворюють повторні, такі, що фіксуються їхньою свідомістю, іноді ненавмисні результати і наслідки своїх дій, в ті структурні і культурні рамки, в яких відбуваються подальші дії наступних поколінь.