- •1. Предмет, метод та завдання „Історія економічної думки”.
- •2. Економічна думка Стародавнього Сходу.
- •8.Причини розпаду первіснообщинного ладу та перехід до різних економічних структур класового суспільства.
- •9.Фази еволюції та варіації розвитку рабовласництва. Східне та античне рабство та їх відмінності.
- •10. Економічні погляди п.Буагільбера.
- •11. Суть, представники та основні категорії фізіократії.
- •12. Економічні погляди ф.Кене.
- •13. Аналіз „Економічної таблиці” ф.Кене та її наукове значення.
- •14. Економічні погляди а.Тюрго.
- •15. Економічна система та методологія а.Сміта.
- •22. Теорія вартості та теорія ренти д.Рікардо.
- •24. Економічні погляди т.Мальтуса.
- •25. Система економічних поглядів Дж.С.Мілля.
- •26. Економічні погляди ж.-б.Сея.
- •27. Економічна теорія у Франції у першій половині хіх століття. Ф.Бастіа.
- •28. Політична економія в сша у першій половині хіх століття. Економічні погляди г.Ч.Кері.
- •29. Характеристика основних постулатів класичної школи.
- •30. Альтернативні класичній школі напрямки економічної думки хіх ст. Економічні погляди с.Сісмонді.
- •31. Економічна концепція та програма п.Ж.Прудона.
- •32. Економічні вчення західноєвропейських соціалістів-утопістів. А. Сен-Сімон, ш. Фурьє, р. Оуен.
- •33. Політична економія к.Маркса: загальна характеристика.
- •34. Теорія вартості та додаткової вартості к.Маркса
- •36. Теорія відтворення суспільного продукту к.Маркса.
- •37. Розкол марксизму. Економічні концепції е.Бернштейна, к.Каутського, р.Гільфердінга
- •38. Зародження системи національної політичної економії в Німеччині у першій половині хіх ст. Ф.Ліст та „стара” історична школа.
- •39. Нова історична школа (г.Шмоллер, л.Брентано, к.Бюхер, в.Зомбарт) та соціальний напрям у політичній економії.
- •46.Кембриджська школа. Економічна теорія а.Маршалла.
- •47. Економічні погляди Дж.Б.Кларка.
- •48.Розвиток неокласичної традиції в працях а.Пігу, р.Хоутрі.
- •49.Ранній інституціоналізм, умови його виникнення та основні напрямки розвитку.
- •50.Історичні передумови та суть „кейнсіанської революції”. Особливості методології Дж.М.Кейнса.
- •51.Дж.М.Кейнс про ефективний попит, мультиплікатор та основний психологічний закон.
- •52.Основні положення теоретичної системи та практичної програми Дж.М.Кейнса
- •53.Еволюція кейнсіанства.Неокейнсіанство:теорія росту та теорія циклу
- •54.Постекейнсіанство.Робінсон.Спаффа.Калдор.
- •55.Теорія монополістичної конкуренції Чемберліна
- •57.Причини виникнення,загальна характеристика та основні школи неолібералізму.
- •58. Лондонська школа неолібералізму. Економічні погляди ф.Хайєка.
- •59. Німецький неолібералізм та його еволюція. Теорії „соціального ринкового господарства” та „ідеальних типів господарських систем”.
- •60. Французький неолібералізм. М.Алле.
- •61. Причини і суть „монетаристської революції”. Чиказька школа та м.Фрідмен.
- •62. Неокласичний синтез. П. Семюелсон. Дж.Хікс.
- •63. Неокласичне відродження. Теорія та політика „економіки пропозиції” та теорія раціональних очікувань.
- •64. Сучасний інституціоналізм: суть, основні показники та теорії.
- •65. Економічні погляди Дж. К. Гелбрейта.
- •66. Теорія транзакцій них витрат та прав власності р. Коулза
- •67. Теорія суспільного вибору Дж. Б’юкенена
- •68. Теорії індустріального та постіндустріального суспільства.
- •70. Розвиток радянської економічної думки в 30 – 90 роки хх ст.
30. Альтернативні класичній школі напрямки економічної думки хіх ст. Економічні погляди с.Сісмонді.
Сісмонді виступає з критикою класичної політичної економії, зокрема заперечує визначення предмета й методу політекономії класиками. Предметом політекономії, за Сісмонді, має бути «матеріальний добробут людей, оскільки він залежить від держави».
Сісмонді виступає з безкомпромісною критикою капіталізму. Він був одним із перших, хто звернув увагу на тяжке й безправне життя робітників. Проте Сісмонді не лише критикує капіталізм, а й розробляє проект його реформування. Сісмонді є прихильником державного втручання в економіку, а також відновлення поєднання праці та власності, притаманного дрібному виробництву. Капітал він трактує як виробничі запаси, переважно засоби виробництва, але виокремлює основний і оборотний капітал.
Прибуток Сісмонді визначає як відрахування від продукту праці робітника і підкреслює його експлуататорську природу. Ренту він розглядає у фізіократичному дусі — як винагороду природи за виробничу діяльність.
31. Економічна концепція та програма п.Ж.Прудона.
П'єр Жозеф Прудон (1809-1865) - ідеолог дрібнобуржуазної політичної економії в період капіталізму, що склався. Головною є праця під назвою "Що таке власність?", де власність описується як основна причина порушення рівності. При цьому Прудон не виступає проти власності - його обурюють факти зловживання нею. Широку популярність принесла Прудону "дзвінка" фраза: "Власність - це крадіжка". Приватній власності він протиставляє володіння, базоване на особистій праці. Великі підприємства і залізниці можуть перейти у спільне володіння робітників, але основу економіки повинні становити індивідуальні володіння дрібних товаровиробників. Перед обличчям могутності великого капіталу, що посилюється, і внаслідок розвитку фабрично-заводської промисловості вчений вважав за необхідне перехід великих промислових підприємств і залізничного транспорту в руки асоціацій робітників та службовців, але продовжував обстоювати збереження приватної власності на засоби виробництва у всіх галузях промисловості по всій країні. Інша широковідома праця Прудона - "Система економічних суперечностей, або Філософія убогості" (1848 р.). У ній автор прагне досягти в суспільстві рівності шляхом створення акціонерних товариств. Прудон виробив практичну програму соціальної реформи. Сутність реформи - створення банку на засадах акціонерного товариства. Прудон був противником лихварства, оскільки вважав відсоток основною формою привласнення додаткової праці. Розвиваючи свої концепції в роки Другої імперії у Франції, Прудон зробив висновок, що вирішення суспільних суперечностей можливе лише за допомогою врівноваження соціальних сил, що діють у суспільстві, здійснення ідеї справедливості і морального вдосконалення особистості людини. Однією з умов втілення у життя своїх ідеалів Прудон вважав відмову жінок від роботи у промисловості, від участі в суспільному житті.
32. Економічні вчення західноєвропейських соціалістів-утопістів. А. Сен-Сімон, ш. Фурьє, р. Оуен.
Головною особливістю утопічного соціалізму було те, що його автори намагались вирішити проблеми побудови справедливого суспільства негайно, спираючись на тогочасні суспільні інституції – державу, науку, мораль, політику та тогочасну економічну базу.
Соціалісти-утопісти шукали виходу в просвітительстві: потрібно, щоб суспільство усвідомило, що капіталістичний лад суперечить людській природі. Утопічний соціалізм з’являється майже одночасно в трьох своїх різновидах: у Франції – сенсімонізм і фур’єризм, а в Англії – оуенізм.
А.Сен-Сімон хотів зрозуміти смисл всесвітньої історії. Вважав, що в історичному розвитку людство проходить 3 стани: 1. Рабовласн., 2. феодальн., 3. промисловий. Каже, що переход від одного стану до іншого здійснюється при взаємодії росту знань і покращенням господарювання. Найбільш прогресивний - промисловий період. Кожен стан проходить через 2 стадії: органичну і критичну. Вважав, що конкуренцію замінить ассоціація.
Ш. Фур"є. Негативно відносився до ідеї політичної революції. Але як всі соціалісти виражав негативне ставлення до ринку. Вважав, що приватна власність породжена анархією, а конкур. створює нерівномірний розподіл багатства, а торговля через конкур. веде до монополії. Експлуатацію робітників вбачав саме в їх обмані як покупців. Сусп-во поділяв на багатих і бідних, і вважав, що це не обов"язково веде до економічної кризи. Вихід він бачив в переході до суспільної власності. На зміну конкуренції прийде змагання в якому виграють всі. Поступово зникне відмінність між фізичною і розумовою працею. Роль держави у Фурье не значна, тому його називають попередником анархізму.
Роберт Оуен (1771-1858)- соціаліст. О. був одночасно і теоретиком і практиком. Він виступав за створення нового суспільства за допомогою просвітительства й законодавства. О. виступає проти будь-яких форм приватної власності, бо вони шкодять приватним власникам. Капіталізм базується на прагнені отримання прибутку. Гроші є недоліком капіталізму, вони спотворюють обмін і розподіл. Тому потрібно ліквідувати гроші, вони повинні бути замінені картками, які відображають кількість праці робітника.
Релігію О. вважає теж недоліком існуючого суспільного ладу, оскільки вона не виконує функцій виховання нової людини, суперечить принципам суспільної справедливості, закріплює нерівність як моральний закон.
