12. Економічні погляди ф.Кене.

13. Аналіз „Економічної таблиці” ф.Кене та її наукове значення.

Засновником нової наукової школи був відомий французький економіст XVIII ст. Франсуа Кене (1694—1774). Його

економічні погляди знайшли відображення у славнозвісній "Економічній таблиці", яка вийшла друком у І 1758 p., а

також у працях "Загальні принципи економічної політики держави" (1760), "Про торгівлю" (1760), "Аналіз економічної

таблиці" (1766), "Діалог про ремісничу працю" (1766), "Зауваження стосовно грошового процента" (1766) та ін.

У своїх творах вчений:

Проголосив ідею "природного порядку" як "першого прояву фізичної

необхідності, яку неможливо ігнорувати"1. На думку вченого, "природний І порядок" визначає розвиток суспільства за

об'єктивними законами, подібними до тих, які діють у природі. Ф. Кене зазначав, що ці закони мають божественне

походження, "найбільш вигідні для людського роду і з точністю визначають природне право усіх людей, є вічними,

незмінними і безумовно найкращими законами, які тільки можуть існувати".

У віці 60 років придворний медик зацікавився політичною економією. У нього з'явились однодумці, які регулярно

зустрічались у помешканні Ф. Кене і жваво обговорювали актуальні економічні проблеми. Так утворилась перша в

історії економічної думки справжня наукова школа, яка у подальшому отримала назву школи фізіократів. На засіданнях

останньої побували відомі філософи Гельвецій, Дідро, Д'Аламбер, які з 1751 р. почали видавати свою знамениту

"Енциклопедію". Саме в ній були опубліковані перші економічні праці Ф. Кене — "Фермери", "Зерно", "Податки" та ін.

На засіданнях школи фізіократів побував молодий А. Сміт — засновник економічної науки, яскравий представник

класичної політичної економії, який з повагою ставився до учення фізіократів, хоч і не з усіма його положеннями

погоджувався.

У 1758 р. Ф. Кене опублікував свій знаменитий твір "Економічна таблиця", у якому знайшли відображення основні ідеї

фізіократії. З 1767 р. офіційним друкованим виданням школи фізіократів став журнал абата Н. Бодо "Відривні календарі

громадянина".

Займаючись економічною теорією, фізіократи приділяли значну увагу питанням економічної політики. Зростанню

популярності їх ідей у 60-ті роки XVIII ст. значною мірою сприяли реформаторські устремління Людовика XV і його

міністрів, які у період з 1764—1771 pp. провели послідовну лібералізацію торгівлі зерном та внесли деякі зміни в

оподаткування. Водночас супротив реформам та труднощі реалізації цієї непопулярної політики сприяли послабленню

позицій школи фізіократів.

Основою "природного порядку" Ф. Кене вважав економічну свободу, недоторканність приватних інтересів та права

власності. Водночас він стверджував, що "природний порядок" і закладені в його основу природні закони в реальному

житті реалізуються через "позитивні закони" — "вихідні правила, встановлені суверенною владою для закріплення

порядку управління, для забезпечення захисту суспільства і постійного дотримання природних законів". Таким чином, на

відміну від природних законів, позитивні закони є результатом творчої діяльності державної влади, що передбачає їх

мінливість і недосконалість. Відтак, на думку дослідника, важливим завданням вчених є вивчення природних

економічних законів та впровадження адекватної їм системи суспільної освіти.

Вірний своїй лікарській професії, Ф. Кене був переконаний, що суспільство може знаходитись у здоровому

(рівноважному) та хворому (нерівноважному) стані. Предметом його наукової зацікавленості стали умови досягнення

економічної рівноваги.

Сфокусував свій аналіз на сфері виробництва, шукаючи в ній джерело добробуту нації та вбачаючи у багатстві

насамперед його речову сторону. Виходячи із еквівалентності обміну, Ф. Кене стверджував, що "обмін або торгівля не

породжують багатств". Водночас дослідник розумів, що "могутність держави становлять люди: завдяки їх потребам

зростають багатства; чим більше народи виробляють необхідної продукції і чим більше вони її споживають, тим

багатшими вони стають".

Вважав продуктивною лише землеробську працю, здатну створити "чистий продукт". На відміну від представників

англійської класичної політекономії, які велику увагу приділяли розвитку промислового виробництва, Ф. Кене

стверджував, що примноження багатства відбувається лише там, де "працює" природа. Учений виходив з того, що лише

у сільському господарстві створюється "чистий продукт" — "багатство, яке формує дохід нації і є продуктом, який

залишається після сплати усіх видатків з доходу, що отримується із земельних володінь".

Таким чином, своє розуміння продуктивної і непродуктивної праці Ф. Кене виводив із поняття "чистого продукту".

Продуктивною він вважав лише працю, яка створює "чистий продукт", зазначаючи, що всі інші види людської діяльності

є корисними, однак "безплідними" та непродуктивними.

Аналізуючи "чистий продукт" як надлишок продукції, отриманий понад витрати виробництва, учений зазначав, що у

промисловості відбувається лише зміна форми, складання або ж комбінування споживних вартостей, тому тут дохід

дорівнює витратам. Ф. Кене метафорично порівнював промисловця із кухарем, який може зварити горох, однак не в

змозі збільшити число горошин у страві.

• Здійснив аналіз класової структури суспільства та відповідних видів витрат. "Нація, — писав учений, — складається із

трьох класів громадян: класу продуктивного, класу власників і класу безплідного"1. Продуктивний клас, за його теорією,

шляхом обробітку землі вирощує щорічне багатство нації, авансує свою працю в сільське господарство і щорічно

оплачує доходи власників землі. Клас власників (король, землевласники, духовенство) існує за рахунок чистого продукту

землі, який йому щорічно віддає продуктивний клас після здійснення необхідних відрахувань (щорічних авансів та

витрат на подальшу експлуатацію землі). Землевласники отримують чистий продукт у вигляді орендної плати,

духовенство — у формі церковної десятини, король — у вигляді податків. Водночас Кене вважав клас власників

корисним для суспільства, виправдовуючи його існування тим, що землевласники несуть відповідальність за

обслуговування земель, а також виконують важливу економічну функцію проміжної ланки, пов'язуючи між собою два

інші класи та беруть участь у реалізації створеного ними продукту. Безплідний клас (всі громадяни, діяльність яких не

пов'язана з сільським господарством) своєю працею додає до вартості продуктів землеробства вартість власних засобів

існування, створюючи рівно стільки, скільки споживає. Витрати цього класу оплачуються продуктивним класом і класом

власників.

Відповідно до цього підходу вчений виокремив три види витрат: продуктивні (сільськогосподарські витрати на

виробництво зерна, тварин, сировини тощо);

безплідні (витрати, пов'язані з промисловою або торговельною діяльністю);

витрати доходу (витрати власників, які отримали дохід від продажу "чистого продукту", виробленого землеробами за

попередній рік. Ці витрати розподіляються між продуктивними (хліб, м'ясо тощо) і непродуктивними (одяг, меблі тощо)

витратами).

Дав досить глибоке, як на ті часи, визначення капіталу, започаткував поділ капіталу на основний та оборотний.

Розглядаючи капітал в уречевленій формі, Ф. Кене писав про те, що останній — це не гроші, а ті засоби виробництва, за

допомогою яких створюється "чистий продукт". Гроші учений аналізував як засіб полегшення обміну товарів. Він

дотримувався думки, що накопичення грошей утворює "безплідне багатство", оскільки їх вилучення з обігу перешкоджає

нормальному кругообігу товарів та доходів.

Ф. Кене вперше в економічній науці виокремив два види витрат — разові та поточні. Досліджуючи продуктивний

капітал, що функціонує у сільському господарстві, вчений виділив:

"щорічні аванси", або щорічні витрати (на насіння, засоби існування робітників тощо);

"первинні аванси", або разові витрати (на сільськогосподарський інвентар, будівлі, худобу тощо).

Зазначивши, що для відшкодування першого виду витрат не потрібно залучати гроші ззовні, оскільки вони

відшкодовуються при продажу сільськогосподарської продукції, Ф. Кене писав про те, що "первісні аванси" є разовими

затратами, які здійснюються на багато років наперед.

Здійснив геніальну спробу проаналізувати процес відтворення та обігу всього суспільного продукту з метою виявлення

головних народногосподарських пропорцій економічного розвитку. Принагідно зазначимо, що саме Ф. Кене вперше в

історії економічної науки впровадив у науковий вжиток термін "відтворення суспільного продукту", розмежував його

вартісну і натуральну форми, відокремивши поняття "капіталу" та "доходу".

Економічна таблиця Ф. Кене втілила в собі основні положення учення фізіократів і стала першою моделлю процесу

суспільного відтворення.

Учений показав, що основу економічного життя суспільства становить постійне відновлення кругообігу сукупного

суспільного продукту, який виробляється, розподіляється і обмінюється між класами таким чином, що створюються

передумови для продовження їх діяльності знову і знову (рис. 4,2).

Узявши за вихідний пункт відтворення кінець сільськогосподарського року, Ф. Кене виходив з того, що капітал фермерів

складається із двох частин:

"первинних авансів" у 10 млрд. ліврів, які слугують протягом 10 років. Відтак щорічно одна десята частина їх вартості (1

млрд. ліврів) входить до складу річного продукту;

"щорічні аванси" у сумі 2 млрд. ліврів, за рахунок яких покриваються витрати на сировину, заробітна плата найманих

робітників тощо. Ця частина капіталу служить один рік і її вартість повністю відшкодовується.

Крім перенесеної капітальної вартості у сумі 3 млрд. ліврів у вартість річного продукту фермерів Ф. Кене включив

вартість виробленого за рік "чистого продукту" — 2 млрд. ліврів. Таким чином, вартість річного сільськогосподарського

продукту склала 5 млрд. ліврів. За своєю натуральною формою це насіння і продовольство (4 млрд. ліврів), а також

сировина для промисловості (1 млрд. ліврів).

До складу сукупного суспільного продукту вчений включив також вартість продукту, виробленого "безплідним" класом

(2 млрд. ліврів). За натуральною формою це промислова продукція. У результаті вартість сукупного суспільного

продукту становила 7 млрд. ліврів.

Крім того в "Економічній таблиці" Ф. Кене на початок аналізу землевласники мають 2 млрд. ліврів орендної плати,

отриманої від фермерів. Ці гроші вчений не включав до складу сукупного суспільного капіталу, розглядаючи їх як засіб,

який опосередковує рух сукупного суспільного продукту.

Аналіз кругообігу річного продукту дав змогу Ф. Кене виділити 5 взаємопов'язаних між собою актів (табл. 4.2), які

завершуються відшкодуванням використаних фондів та створенням необхідних передумов для відновлення виробництва.

Таким чином, учений довів, що дотримання певних пропорцій забезпечує безперервність процесу відтворення та утримує

економіку в стійкій рівновазі.

Необхідно взяти до уваги, що теоретичний аналіз процесу відтворення, здійснений Ф. Кене, був спрощеним, оскільки

учений:

єдиним продуктивним класом уважав клас фермерів, який орендує землю у землевласників, володіє капіталом і здійснює

товарне виробництво;

абстрагувався від процесу нагромадження, аналізуючи просте відтворення, умови, за яких "культура, багатство і

населення залишаються у тому ж стані, не зазнаючи ні зростання, ні скорочення";

ігнорував вплив міжнародної торгівлі на відтворення, яке здійснюється у національному масштабі, а також обмін, який

відбувається у межах одного класу;

досліджував економіку за умов "природного порядку": вільної конкуренції, еквівалентного обміну та стабільності цін.

Яким чином вся сума річного продукту... землі розподіляється між трьома названими вище класами і яким чином праця

непродуктивного класу тільки відшкодовує вартість власного споживання, аніскільки не збільшуючи вартості цієї

загальної суми, — це в декількох арифметичних таблицях показує Ф. Кене, дуже талановитий і глибокий творець цієї

теорії. Перша з цих таблиць, яку, з огляду на її важливість, він спеціально виділяє, назвавши її "Економічною таблицею",

зображує, як, за його припущенням, відбувається цей розподіл за найповнішої свободи, а отже, й найвищого добробуту,

коли річний продукт досягає таких розмірів, що дає найбільший можливий чистий продукт, і коли кожен клас отримує

належну йому частку з усього річного продукту. Наступні таблиці показують, як, на його думку, цей розподіл

відбувається за існування обмежень і утисків, коли клас землевласників, або безплідний і непродуктивний клас,

користується більшим заступництвом, ніж клас хліборобів, і коли той або той із них зазіхають на більшу частину частки,

що мала б належати цьому продуктивному класові. Кожне таке посягання, кожне порушення цього природного

розподілу, що встановлюється за найповнішої свободи, згідно з цією теорією, неминуче мають із року в рік більшою або

меншою мірою знижувати вартість і загальні розміри річного продукту й неминуче вести до поступового зменшення

дійсного багатства та доходу суспільства.

Водночас завдяки геніальній спробі аналізу процесу відтворення на макроекономічному рівні "Економічна таблиця" Ф.

Кене стала справжнім проривом у світовій економічній науці, започаткувавши:

економічне моделювання, створення макромоделей, які відображають умови та головні пропорції суспільного

відтворення;

макроаналіз на основі використання агрегованих показників та об'єднання численних актів купівлі-продажу на рівні

національного господарства в цілому;

осмислення економічної ролі капіталу як необхідної основи безперервного функціонування національної економіки.

Із своєї відтворювальної концепції Ф. Кене виводив досить радикальну економічну програму, спрямовану на подолання

занепаду сільського господарства шляхом упорядкування системи оподаткування, обмеження державного втручання в

економіку, забезпечення свободи внутрішньої та зовнішньої торгівлі.

У збірнику "Фізіократія", який видавався Дюпоном де Немуром, у 1767 р. була вміщена стаття Ф. Кене "Загальні правила

економічного управління сільськогосподарською державою", в котрій вчений виклав тридцять правил, які у

концентрованій формі відобразили сутність фізіократичної проблематики. Серед них варто виокремити такі:

влада монарха має опиратися на пізнання законів "природного порядку", який є найприйнятнішим для людини і

суспільства;

король повинен проводити політику підтримки сільського господарства, \ оскільки земля є єдиним джерелом багатства,

яке здатна примножити лише сільськогосподарська праця;

найкраще для королівства — бути населеним багатими землеробами;

необхідно нарощувати ринки збуту сільськогосподарської продукції! шляхом будівництва нових доріг та інших шляхів

сполучення;

немає потреби у зниженні цін, оскільки "низька ціна на продукти харчування викличе зниження заробітної плати

населення, зменшить його добробут, дасть менший обсяг роботи, скоротить прибуткові види діяльності і зведе дохід

нації до нуля";

необхідно забезпечити свободу внутрішньої та зовнішньої торгівлі зерном, оскільки "найнадійніша, найдієвіша і

найвигідніша для народу та держави політика в галузі внутрішньої та зовнішньої торгівлі полягає у повній свободі

конкуренції" тощо.

Відстоюючи необхідність звільнення від податків фермерів, ремісників та селян, Ф. Кене виходив з того, що джерелом

оподаткування має стати єдиний істинно економічний "надлишок" — земельна рента, яку отримують землевласники.

"Власники, король і вся нація, — писав учений, — дуже зацікавлені у встановленні податку, який повністю лягатиме на

дохід від землі, оскільки будь-яка інша форма оподаткування суперечила б природному порядку, була б шкідливою і для

відтворення, і для самого податку...".

Ідеї Ф. Кене набули подальшого розвитку у працях його послідовників.