- •Розділ 1. Вступ. Концептуальні засади реформування освіти в Україні
- •1.1. Концепція загальної середньої освіти
- •1.2. Структура, зміст, мета й завдання шкільної освіти
- •1.3. Зміст реформування природничих дисциплін в концепції загальної середньої освіти
- •1.4. Природознавство, його структура. Види природничих наук, предмет та мета вивчення
- •Розділ 2. Загальнонаукові методи емпіричного пізнання
- •2.1. Загальнонаукові методи емпіричного пізнання
- •2.2. Спостереження як метод наукового пізнання шляхом опису об’єкта пізнання
- •2.3. Експеримент – це цілеспрямований, активний, контрольований вплив дослідника на досліджуваний об’єкт з метою виявлення й вивчення його властивостей та характеристики
- •2.4. Вимірювання – це процес, що визначає кількісні значення вимірюваного об’єкта за допомогою тих чи інших спеціальних технічних пристроїв
- •Розділ 3. Загальнонаукові методи теоретичного пізнання
- •3.1. Абстрагування як перехід від чуттєвого сприйняття конкретних об’єктів до абстрактних уявлень про них, відтворених у мисленні
- •3.2. Ідеалізація – уявне внесення певних змін у досліджуваний об’єкт відповідно до мети дослідження
- •3.3. Формалізація як особливий метод оперування певною множиною символів
- •3.4. Індуктивні та дедуктивні методи, їх характеристика
- •3.5. Інші методи наукового пізнання: аналіз і синтез, аналогія та моделювання
- •Розділ 4. Життя як особлива форма руху матерії
- •4.1. Життя як особлива форма руху матерії. Концепції сутності життя
- •4.2. Основні ознаки живих організмів
- •4.2.1. Єдність хімічного складу; дискретність і цілісність; високий ступінь організації
- •4.2.2. Обмін речовин і перетворення енергії; саморегулювання і само відтворення. Редуплікація та індивідуальний розвиток
- •4.2.3. Подразливість; пристосованість до середовища існування
- •4.2.4. Здатність до історичного розвитку (філогенезу)
- •Розділ 5. Сучасні рівні організації живої природи
- •5.1. Молекулярний рівень організації живої природи
- •5.1.1. Характеристика білків, жирів, вуглеводів та нуклеїнових кислот
- •5.1.2. Обмін речовин та енергії у живій природі. Етапи біосинтезу білка
- •5.1.3. Енергетичний обмін як джерело постачання енергії у клітин
- •5.2. Клітинний рівень організації живої природи
- •5.2.1. Особливості будови клітин прокаріотів та еукаріотів, рослинних і тваринних клітин
- •Р ис. 7. Схема будови ядра:
- •1). Ядерна оболонка; 2). Матрикс; 3). Ядерце; 4). Гетерохроматин; 5). Ядерні пори; 6). Канальці гранулярної ес.
- •5.2.2. Поділ клітини, його значення у процесі росту, регенерації та розмноження організмів
- •Розділ 6. Сучасні рівні організації живої природи
- •6.1. Тканинний рівень організації живої природи
- •3).Війчастий епітелій.
- •1). Пухка; 2). Волокниста.
- •Р ис. 11. Посмуговані м’язові волокна:
- •1). Скелетні; 2). Серцевого м’яза.
- •Р ис. 12. Непосмуговані м’язові волокна
- •3). Хлоропласти.
- •6.2. Організмовий рівень організації живої природи
- •6.3. Популяційно–видовий рівень організації живої природи
- •6.4. Біогеоценотичний рівень організації живої природи
- •6.5. Біосферний рівень організації живої природи
- •Розділ 7. Еволюція органічного світу
- •7.1. Еволюційні ідеї, концепції та гіпотези в додарвінівський період
- •7.2. Концепція еволюції ж. Б. Ламарка та ч. Дарвіна
- •7.3. Мінливість як фактор еволюції
- •7.4. Теорія штучного та природного добору
- •7.5. Подальший розвиток теорії еволюції. Головні напрями еволюції
- •Розділ 8. Розвиток життя на Землі
- •8.1. Гіпотези виникнення життя
- •8.2. Сучасні погляди на утворення Сонячної системи та місце Землі серед планет
- •8.3. Хронологія еволюції живої матерії
- •Геохронологічна шкала
- •8.4. Походження людини. Місце людини в системі тваринного світу. Людські раси
- •Розділ 9. Екологія як наука, що вивчає взаємозв’язки людини з навколишнім середовищем
- •9.1. Екологія як фундаментальна наука, що включає ряд підрозділів
- •Р ис. 25. Структура сучасної екології
- •9.2. Екологічні проблеми довкілля та шляхи їх розв’язання
- •9.3. Основні напрями охорони природи. Природоохоронні заходи захисту довкілля
- •9.4. Сучасні підходи до формування свідомого ставлення до екологічної дійсності
1.2. Структура, зміст, мета й завдання шкільної освіти
Загальноосвітня школа має три ступені: початкову, основну і старшу, які можуть функціонувати разом або окремо. Середні загальноосвітні навчальні заклади на договірних засадах можуть входити до складу різноманітних навчально–виховних комплексів, зберігаючи статус юридичної особи.
Обов’язковість повної загальної середньої освіти, збільшення терміну навчання вимагають уточнення функцій і пріоритетних завдань кожного ступеня школи і водночас забезпечення її цілісності.
Початкова школа є чотирирічною. До неї вступають діти, яким до першого вересня, як правило, виповнилося 6 років і які за результатами медичного та психологічного обстеження не мають протипоказань для систематичного шкільного навчання.
Початкова школа, зберігаючи наступність із дошкільним періодом дитинства, забезпечує подальше становлення особистості дитини, її інтелектуальний, фізичний, соціальний розвиток. Пріоритетними у початкових класах є загальнонавчальні, розвивальні, виховні, оздоровчі функції навчання. Характерним для початкової школи є практична спрямованість змісту, інтеграція знань, що дає змогу краще врахувати визначальну особливість молодших школярів – цілісність сприймання й освоєння навколишньої дійсності.
Основна школа (5 – 9 класи) дає базову загальну середню освіту, що є фундаментом загальноосвітньої підготовки всіх школярів, формує в них готовність до вибору і реалізації форми подальшого одержання освіти та профілю навчання. У цьому віці в учнів загалом завершується формування загальнонавчальних умінь і навичок, оволодіння навчальним матеріалом на рівні, достатньому для подальшого навчання. Важливого значення надається формуванню здорового способу життя, правовому й екологічному вихованню. Завершуючи основну школу, учні на практичному рівні мають добре володіти українською мовою, рідною мовою у школах національних меншин, однією іноземною мовою, вміти користуватися комп’ютером.
Зміна умов навчання (нові предмети і вчителі, нерідко зміна учнівського колективу і режиму навчання) збігаються зі складним підлітковим періодом переходу учнів від дитинства до дорослості. Відповідно до психофізіологічних особливостей учнів (молодші, старші підлітки, рання юність), у структурі основної школи слід враховувати специфічну роль 5 – 6 і 7 – 9 класів). У 5 – 6 класах переважає пропедевтичний характер вивчення більшості предметів. Тут мають ширше запроваджуватися інтегровані курси, зокрема, курс природознавства.
У 7 – 9 класах пізнавальні інтереси учнів стають стійкішими, з’являються нові, досить сильні мотиви навчання, змінюються критерії самооцінки й оцінки оточення, досягаються якісні зміни у способах навчальної діяльності, зміцнюється воля і характер, прагнення до неформального спілкування і лідерства. Саме тут поступово розгортається систематичне вивчення основ наук, підвищується роль теоретичних знань у змісті освіти, забезпечується задоволення різноманітних пізнавальних інтересів школярів.
Крім цього, у середній ланці після вивчення природознавства відбувається вивчення нових навчальних дисциплін природничого циклу, зокрема, біології, географії, фізики, хімії тощо.
Старша школа є останнім етапом одержання повної загальної середньої освіти, на якому завершується формування цілісної картини світу, оволодіння способами пізнавальної і комунікативної діяльності, уміннями одержувати з різних джерел і переробляти інформацію, застосовувати знання. Старша школа функціонує переважно як профільна. Це створює значно кращі умови для диференційованого навчання, врахування індивідуальних особливостей розвитку учнів, які відрізняються передусім якісним складом своїх здібностей. Тут доцільним є поглиблене вивчення окремих предметів, широке використання курсів за вибором (економіки, екології, психології, програмування, соціальних тренінгів, автосправи тощо), факультативів.
Середня загальноосвітня школа є тим основним соціальним інститутом, що реалізує мету загальної середньої освіти, робить вирішальний внесок у формування інтелекту, самосвідомості нації, забезпечення її фізичного і духовного здоров’я.
Основними завданнями загальноосвітньої школи є:
різнобічний розвиток індивідуальності дитини на основі виявлення її задатків і здібностей, формування ціннісних орієнтацій, задоволення інтересів та потреб;
збереження і зміцнення морального, фізичного і психічного здоров’я вихованців; виховання школяра як громадянина України, національно свідомої, вільної, демократичної, життєво і соціально компетентної особистості, здатної здійснювати самостійний вибір і приймати відповідальні рішення у різноманітних життєвих ситуаціях;
формування у школярів бажання і вміння вчитися, виховання потреби та здатності до навчання упродовж усього життя, вироблення умінь практичного і творчого застосування здобутих знань;
становлення в учнів цілісного наукового світогляду, загальнонаукової, загальнокультурної, технологічної, комунікативної і соціальної компетентностей на основі засвоєння системи знань про природу, людину, суспільство, культуру, виробництво, оволодіння засобами пізнавальної і практичної діяльності;
виховання в учнів любові до праці, забезпечення умов для їх життєвого і професійного самовизначення, формування готовності до свідомого вибору й оволодіння майбутньою професією.
Українська школа будується на принципах єдності і варіативності.
Єдність школи передбачає спільність мети і завдань кожного з її ступенів, наступність і взаємозв’язок між ними, надання всім дітям однакових стартових умов у здобутті загальної середньої освіти, незалежно від типу навчального закладу, соціального становища батьків. Будь-яка школа України функціонує як українська національна школа, виховуючи свідомих громадян української держави, незалежно від мови навчання і підпорядкування закладу. Середня школа є невід’ємною ланкою системи безперервної освіти і забезпечує рівень загальноосвітньої підготовки, достатній для подальшого здобуття освіти на наступних її етапах.
Діяльність школи ґрунтується на засадах органічного поєднання національного і загальнолюдського. Домінантою виховного процесу має стати виховання в учнів патріотизму з новим змістовим наповненням. З одного боку, це виховання почуття любові до рідного краю, свого народу, держави, відповідальності за їхнє майбутнє, а з іншого, – відкритість до сприйняття різноманітних культур світу, освоєння фундаментальних духовних цінностей людства – гуманізму, свободи, справедливості, толерантності, культури миру, національного примирення, збереження природи.
Загальноосвітня школа України є світською. Шкільний освітній процес будується на засадах наукових знань, будь–який предмет вивчення розглядається відповідно до з даних сучасної науки про нього. Втручання у діяльність школи релігійних організацій, пропаганда релігійних віровчень, залучення учнів до релігійної віри у загальноосвітній школі не допускаються. Водночас у процесі вивчення гуманітарних предметів доцільне загальне ознайомлення школярів із релігіями як феноменом загальнолюдської культури.
