7.3. Мінливість як фактор еволюції

Одна з причин мінливості – схрещування, основою якого є статеве відтворення. У більшості випадків саме ця причина пояснює той факт, що серед нащадків однієї пари батьків у тварин або в рослин, що виросли з насіння одного плоду, неможливо виявити зовсім однакові особини. Основною причиною мінливості Дарвін вважав вплив зовнішнього середовища. Водночас він підкреслював, що безпосередньо сам характер зміни, яка виникає під дією середовища, залежить не стільки від зовнішніх чинників, скільки від природи самого організму. Дарвін розрізняв такі основні форми мінливості: визначену й невизначену.

Визначена мінливість виникає під дією певних чинників середовища, які викликають цілком конкретні зміни у всіх особин даного виду тварин або рослин. Оскільки вона має масовий характер, то її можна також назвати груповою.

Невизначена мінливість, як правило, має індивідуальний, тобто одиничний характер. Такі зміни виникають у результаті індивідуального реагування організмів на вплив зовнішнього середовища, але не завжди можна виявити причину й визначити результат її дії, тобто вона має випадковий і нецілеспрямований (невизначений) характер. При цьому в еволюції важливі якраз спадкові невизначені зміни.

За вченням Дарвіна, саме невизначена спадкова мінливість, яка найбільше виражається в невеликих змінах, відіграє основну роль в еволюції органічних форм у культурі людини й у дикій природі. Утім, Дарвін не заперечує, що іноді і великі (яскраво виражені) зміни можуть спричинити утворення нових форм. Однак такі зміни рідко закріплюються в еволюції, оскільки вони порушують корелятивні зв’язки і всю організацію загалом.

7.4. Теорія штучного та природного добору

Ч. Дарвін підкреслює, що культурні рослини й домашні тварини походять від диких предків. Але однією мінливістю не можна пояснити всю різноманітність відмінностей між породами домашніх тварин і сортами культурних рослин, оскільки всі вони мають ознаки пристосованості до різних інтересів людини. Аналізуючи ці факти, він зазначає, що будь-яка зміна далеко не завжди має пристосувальний характер. Звідси зрозуміло, що пристосування якісно відрізняється від простої зміни, і причина його виникнення пов’язана з добором, який здійснює людина, тобто зі штучним добором.

Дарвін розрізняє дві форми штучного добору: методичний і несвідомий.

Методичний добір. Головна особливість методичного добору полягає в тому, що людина здійснює його цілеспрямовано, заздалегідь визначаючи, які ознаки й у якому напрямі повинні бути змінені, а потім починає методично нагромаджувати потрібні зміни.

Несвідомий добір. Це найбільш рання форма селекційного процесу. Сутність несвідомого добору полягає в тому, що людина зберігає найбільш цінні з її погляду екземпляри рослин і тварин та знищує найменш цінні без усякого наміру (конкретної мети) вивести новий сорт або нову породу.

Творча роль штучного добору полягає в тому, що саме людина, подібно до скульптора, створює потрібні їй органічні форми, акумулюючи потрібні зміни з покоління в покоління. Творча роль штучного добору виявляється також у пристосованості порід домашніх тварин і сортів культурних рослин до потреб і примх людини. Зазнавши окультурення, дикі види набули змін величезного масштабу, відрізняючись від своїх диких предків значними змінами саме тих ознак організації, у яких була зацікавлена людина. Крім того, багато рослин і тварин людина змінила такою мірою, що вони не можуть існувати в дикій природі, що теж свідчить про творчу роль штучного добору.

Як вважає Дарвін, еволюція видів у природній обстановці відбувається під впливом чинників, аналогічних тим, що визначають еволюцію культурних форм. Матеріалом еволюції стосовно диких форм є також невизначена спадкова мінливість. Однак сам факт існування мінливості не пояснює причин еволюції. Розмірковуючи над питанням, яким чином добір застосований до природи, Дарвін прийшов до розуміння значення боротьби за існування як чинника еволюції, який і є безпосередньо двигуном добору.

Дарвін та Уоллес уперше прийшли до висновку, що загалом причиною еволюції є результат взаємодії організмів із навколишнім як абіотичним (неорганічним), так і біотичним середовищем (внутрішньовидова та міжвидова). Сам же цей процес взаємодії і є основною сутністю боротьби за існування.

Природний добір — головний чинник еволюції. Він випливає з невизначеної спадкової мінливості й боротьби за існування.

Спадкові зміни в особин однієї популяції відбуваються в різких напрямах і можуть бути надзвичайно різноманітними в однакових умовах (шкідливими, нейтральними й корисними). З покоління в покоління особини з корисними в певних умовах середовища спадковими змінами переважно виживають у боротьбі за існування й залишають після себе здатне до розмноження потомство. Навпаки, особини, що не мають таких змін, залишають усе більш нечисленне й слабке потомство або усуваються від розмноження, що може призвести до вимирання даної групи особин. Це і становить основний зміст природного добору.

Отже, у світлі теорії Ч. Дарвіна під природним добором слід розуміти процес, який відбувається у природі, коли виживають і залишають потомство особини з корисними для їхнього життя й розвитку ознаками, тобто ознаками, що відповідають умовам середовища, а особини, які не мають таких ознак, усуваються від розмноження або гинуть. Цей процес є наслідком взаємодії організмів з умовами абіотичного й біотичного середовища.