Основні поняття і терміни

Вчення про фінанси – це сукупність теоретичних положень про фінанси, систему поглядів мислення на фінанси.

Гіпотеза – це наукове припущення або допущення, висунуте для пояснення фінансових явищ, процесів або їхніх причин, які зумовлюють певний наслідок.

Інструментарій фінансової науки – це вчення про принципи, форми і способи наукового пізнання.

Концепція – це система доказів певного положення або система поглядів на те чи інше фінансове явище.

Метод – це спосіб відображення і відтворення в мисленні досліджуваного предмета. Уміле застосування методів є важливою передумовою одержання нових істинних наукових знань. Головні елементи методу: принципи, правила, прийоми, способи і засоби. Наукові методи поділяються на: загальні методи вищого (філософського) рівня, загальнонаукові методи, конкретно наукові методи, спеціальні методи.

Методологія – це система наукових принципів, на основі яких ґрунтується фінансове дослідження, здійснюється вибір мети, змісту, сукупності пізнавальних засобів, методів, прийомів дослідження, котрі забезпечують отримання максимально об'єктивної, точної, систематизованої інформації про фінансові процеси та явища.

Наукова проблема як суб'єктивне уявлення об'єктивної дійсності є видом знання, яке виявляє межі незнання.

Науковий факт (науковий результат) – це нове знання, здобуте у процесі фінансових наукових досліджень та зафіксоване на носіях наукової інформації.

Наукові закони – це внутрішні суттєві зв'язки фінансових ідей, явищ, що зумовлюють їхній закономірний розвиток.

Парадигма – це той чи інший приклад або показовий випадок концепцій чи теоретичного підходу; визнані всіма наукові досягнення, які протягом певного часу дають модель постановки проблем та їх вирішення науковому співтовариству; одна або декілька фундаментальних теорій, котрі користуються загальним визнанням і упродовж певного часу спрямовують наукові дослідження.

Постулати та аксіоми – це вихідні, незалежні, несуперечливі і повні твердження або положення наукових теорій, які за аксіоматичної або дедуктивної побудови теорій сприймаються як істинні і з яких виводяться, за прийнятими у них правилами виводу, усі інші положення (основні абстракції).

Судження – це думка, в якій за допомогою зв'язку фінансових явищ, понять чи процесів стверджується або заперечується що-небудь.

Теорія – це система ідей, поглядів, положень, тверджень, логічних принципів, висунутих гіпотез, сформованих наукових концепцій та прийнятих постулатів, за допомогою яких узагальнюється досвід, отримуються достовірні знання, відображається закономірний розвиток природи, суспільства, мислення.

Умовивід – це розумова операція, за допомогою якої з певної кількості заданих суджень виводиться інше судження, яке певним чином пов'язане з вихідним.

Фінансова доктрина – це систематизоване вчення про фінанси, цілісну концепцію, сукупність принципів.

Фінансова думка – це інтелектуальний процес у будь-якій стадії пізнання фінансових явищ та з будь-яким результатом - від гіпотези до достовірного знання.

Фінансова концепція – це певний спосіб розуміння, тлумачення, інтерпретації фінансових положень, ідей, явищ, процесів, головний погляд на них, сукупність ідей їх системного висвітлення.

Фінансова наука – це спеціалізована галузь наукових знань, наукова діяльність, спрямована на вивчення фінансів у теоретичному і практичному аспектах, а також форм організації і функціонування їхніх окремих інститутів.

Фінансове наукове поняття – це думка, відображена в узагальненій формі.

Фінансова теорія – це об'єднаний єдиною внутрішньою пізнавальною логікою, взаємопов'язаний у його частинах, закінчений на певний момент комплекс пояснень фактів і осмислень фінансової дійсності.