Меркурометрія.

 

2Cl^- + Hg₂²⁺ = Hg₂Cl₂           ДР = 1,310^-18

2I^- + Hg₂²⁺ = Hg₂I₂                ДР = 4,5 10^-29

 

Титрант: втор. станд. розчин Hg₂(NO₃)₂.

Стандартизація: за стандартним розчином NaCl:

Hg₂(NO₃)₂ + 2NaCl = Hg₂Cl₂ + 2NaNO₃

Індикатори: 1) розчин ферум (ІІІ) тіоціанату (до знебарвлення);

         2) 1-2 % спиртовий розчин дифенілкарбазону (до появи синього забарвлення).

 

1) 2Fe(SCN)²⁺ + Hg₂²⁺ = Hg₂(SCN)₂ + 2Fe³⁺.

 

!!! Для врахування об’єму титранта, який витрачено на титрування індикатора титрують “сліпу пробу” –

 

 

!!! Індикатор додають перед закінченням титрування, бо якщо його додати спочатку, то може задовго до т.е. утворитись дифенілкарбазид меркурію (ІІ) і дати синє забарвлення скоріше, ніж буде відтитровано галогенід.

 

Визначувані речовини: хлориди і йодиди.

 

Середовище: дуже кисле (може бути до 5 моль/л іонів H⁺).

 

Переваги меркурометрії порівняно з аргентометрією:

1.     Можливість титрування в дуже кислих розчинах.

2.     Титрант дешевший.

3.     Солі Меркурію (І) є менш розчинні, тому точність і чутливість титрування вищі, а стрибок титрування на кривій є значно більшим.

4.     Можливість проведення титрувань з індикатором дифенілкарбазоном в каламутних і забарвлених розчинах.

5.     Можливе реверсивне титрування солей меркурію (І) .

Недолік: солі меркурію (І) – дуже токсичні.

 

Сульфатометрія і гексаціанофератометрія

 

Інколи виділяють бариметрію

        

В основі методу лежить реакція утворення осаду барій сульфату:

Ba²⁺    +    SO₄^2- = BaSO₄

                           визн. реч.     титрант

 

Титранти: втор. станд. роз-ни H₂SO₄, Ba(NO₃)₂, BaCl₂.

 

Стандартизація: розчин H₂SO₄ по Na₂B₄O₇  чи Na₂CO₃ з метиловим оранжевим; Ba(NO₃)₂ і BaCl₂  по  H₂SO₄ з нітрхромазо чи ортаніловим А.

 

Індикатори: застосовують металохромні індикатори (змінюють своє забарвлення присутності іонів металів) – нітрхромазо (ортаніловий С), ортаніловий А. Ці індикатори в розчині забарвлені у рожевий колір, а в присутності катіонів барію у фіолетовий колір.

 

 

BaInd        +     H₂SO₄    =    BaSO₄    +    H₂Ind

      фіолетовий                                  білий осад       рожевий

        

Визначувані речовини: пряме титрування

сульфатною кислотою - вміст барію;

барій хлоридом чи барій нітратом - вміст сульфатів.

 

!!! Для покращення осадження іонів барію застосовують як розчинник 50 % етанол.

 

!!! Інколи, як індикатор застосовують натрій родизонат (з солями барію в кислому середовищі дає червоний барій гідрогенродизонату).

 

 

Розглянемо визначення цинку:

3Zn²⁺ + 2K⁺ + 2[Fe(CN)₆]^4-  =  K₂Zn₃[Fe(CN)₆]₂.

 

Індикатор: дифеніламін в присутності невеликої кількості калій гексаціаноферату (ІІІ) до зміни забарвлення з синьо-фіолетового до салатового.

 

Титрант: вторинний стандартний розчин K₄[Fe(CN)₆].

 

Стандартизація: за станд. розч. KMnO₄ в сульфатнокислому середовищі:

5K₄[Fe(CN)₆] + KMnO₄ + H₂SO₄ = 5K₃[Fe(CN)₆] + MnSO₄ + 3K₂SO₄ + 4H₂O.

Індикатором при стандартизації є метиловий фіолетовий (зміна забарвлення від жовто-зеленого до червоно-коричневого.

 

Індикатори: дифеніламін при визначенні Zn²⁺, Mn²⁺;

3,3-диметилнафтизин при визначенні Cu²⁺, Zn²⁺, Cd²⁺, Pb²⁺, Fe²⁺, Ni²⁺ та ін.;

алізариновий червоний S при визначенні Zn²⁺, Pb²⁺, Th(IV); дифенілкарбазон при визначенні Cd²⁺.

 

Визначувані речовини: катіони металів, а непрямим титруванням фосфат-іони.