Традиція школи.

Традиція школи – це метод навчання та збереження бойового мистецтва. У сполученні з тренувальним залом традиція школи може зробити з новачка справжнього Майстра.

Традиція школи - це стиль ведення бою, який передається з покоління в покоління. Для експерта послідовники певного бойового мистецтва моментально упізнаються по нюансах в стійках та техніках. Але традиція школи - це набагато більше, ніж просто стиль боротьби. Це, насамперед, таємна методологія передачі та збереження системи. Як ріка тече вниз по долині, так і традиція школи просочується крізь людей та час. Довговічність традиції школи доводить її життєвість.

Традиційно школа бойового мистецтва - це фамільне підприємство: вона створюється засновником для своїх синів. І хоча сторонні люди можуть прийматися, така школа традиційно очолюється прямим спадкоємцем засновника. Засновник школи завжди домагався популярності через певні дії і думки. Спадкоємець же, якщо він очолює школу після смерті Засновника, називається «той, хто зберігає Шлях».

Типова школа бойових мистецтв ділиться на декілька прошарків або рівнів навчання. Система трьох рівнів, якою користуються в навчанні Бойового Спасу, складається з рівнів «Учень», «Майстер» та «Вчитель» і є продовженням традицій древніх шкіл бойових мистецтв. Новий послідовник Бойового Спасу починає з «початкового навчання» - рівня «Учня». Цей рівень фізично та психологічно готовить людину до більш серйозних тренувань. Після того, як вона зможе правильно виконати всі техніки першого рівня, їй дозволяють перейти до «навчання середнього рівня» - рівня «Майстра». Техніки цього рівня становлять ядро будь-якого стилю і виражають собою характерну рису кожної школи. Люди, якщо успішно завершують цей етап тренувань, стають технічно грамотними фахівцями, які успішно вирішують багато завдань у своєму житті. Що ж стосується рівня «секретних технік», рівня «Вчитель», то його досягають одиниці. Протягом довгих років Вчитель уважно спостерігає за своїми учнями, вибираючи гідного носія та продовжувача традицій і методів своєї школи. Відомі випадки, коли старі школи були забуті лише тому, що майстер вмирав раніше, ніж встигав передати «секретні техніки» своєму наступнику. І дуже часто ім'я Майстра, якому доручено продовжити традицію школи, ставало відомим тільки після смерті засновника школи. Це робилося для того, щоб кожний міг почувати себе бути гідним імені Вчителя.

Ця книга - це спроба передати суть мистецтва Бойового Спасу, яке робить людей власниками гармонійної внутрішньої сили, безмежної любові й духовної краси.

Розділ 2. Стратегія свідомості в Бойовому Спасі.

Не обманюйтеся: Бог осміяний бути не може.

Що посіє людина, те й пожне.

Гал. 6:7

Ще в далекій давнині у священних індуських Писаннях був даний ключ для розкриття найбільш важливих загадок людського життя. За вченням древніх Мудреців, людина обдарована безсмертним Духом, який виходить від Бога. Для того, щоб божественні властивості в людині пробудилися і щоб людина розвила їх до Божественної повноти, їй дається поле дії - земний світ. Нагромадивши досвід, який утворюється з різноманітних земних переживань, людина досягає високого самопізнання, а разом з тим і свідомості свого Божественного походження, свідомості, яка поведе її до подальшої досконалості з такою ж внутрішньою необхідністю, з якою насіння трави дає траву, а насіння дуба дає дуб.

Але для того, щоб дійсно накопичити необхідний досвід, який дається земним існуванням, людині, як правило, не вистачає одного життя. На думку древніх Мудреців, людина втілюється стільки разів, скільки необхідно для того, щоб земний досвід зробив її мудрою та «досконалою, як досконалий Отець наш Небесний», за вираженням Христа. Поруч із Законом перевтілення, який пояснює зовнішню та внутрішню нерівність людей, древні східні вчення дали світу розумне обґрунтування закону непорушної справедливості, який керує всім світом та Всесвітом. Закон цей називається Закон Карми. Цей закон встановлює, що в світі Духу кожна причина спричиняє відповідний наслідок з такою же правильністю та неминучістю, з якою у фізичній природі те саме явище викликає щораз той самий наслідок. До короткого вивчення цього закону ми тепер і перейдемо.

Санскритське слово «карма» означає «дія». Весь Всесвіт - одна велика безперервна Діяльність⁴, керована непорушним Законом Справедливості. В світовій діяльності все зв'язано з усім, все перебуває у взаємній залежності та все прагне до єдиної мети - досконалості.

Кожна дія у Всесвіті є результатом попередньої причини і у той же час причиною наступної дії. Виходить безперервний ланцюжок причин та наслідків, які і представляють собою життя Всесвіту. Звідси - значення карми як Закону причинності. В застосуванні до людини карма представляє собою сукупність всіх видів її діяльності: фізичної, ментальної та духовної. Все, хто є людина в сьогоденні і якою вона буде в майбутньому, все це - наслідок її діяльності в минулому. Таким чином, одиничне життя людини не є чимось відірваним та закінченим, що з'явилося нізвідки та закінчується зі смертю. Кожне життя - це плід минулих і в той же час насіння майбутніх життів в тому ланцюжку послідовних втілень, з яких складається безперервне буття кожної людської душі.

Тканина людської долі виробляється самою людиною з незліченних ниток, які сплітаються у візерунки невловимих для нас складнощів. Одна нитка зникає з поля нашої свідомості, але вона зовсім не обірвалася, а тільки спустилася вниз; інша з'являється раптово, але це - все та ж нитка, яка пройшла по невидимій стороні та знову з'явилася на видимій для нас поверхні. Дивлячись тільки на уривок тканини життя і тільки з одного її боку, наша свідомість не в змозі розглянути всіх складних візерунків всієї тканини, взятої в її цілому. Причина тому - наше незнання законів духовного світу⁵. Знати ж їх необхідно тільки тому, що закони ці - незмінні і діють на всіх в усьому Всесвіті.

Такі ж незмінні закони діють і в невидимому для нас духовному світі. Доки ми їх не повідаємо, ми будемо стояти перед явищами нашого життя, як дикун перед невідомими силами природи, дивуватися, скаржитися на свою долю, безсило обурюватися перед «нерозгаданим сфінксом», готовим поглинути того, хто не має ключа до його таємниці. Не розуміючи сутності явищ нашого життя, ми даємо їм назву «долі», «випадковості», «дива». Але ці слова абсолютно нічого не пояснюють. Тільки коли людина довідається, що такі ж незмінні закони, що діють у фізичній природі, керують і подіями його духовного життя, коли вона переконається, що закони ці доступні дослідженню та їх дія може бути свідомо спрямована з волі людини, тоді тільки скінчиться її безсилля і вона стане дійсно хазяїном своєї долі.

Але чи можливо таку нашу ж упевненість у непохитності природних законів в їхній безумовній надійності перенести у сферу нашого розумового та морального життя? Древня Мудрість стверджує, що це можливо. І це саме успішно робиться в школі Бойового Спасу. Ця Мудрість розкриває перед нами внутрішню лабораторію людського буття та показує, що кожна людина безперестану творить свою долю в трьох сферах життя (розумовій, психічній та фізичній) і що всі її здібності та сили не що інше, як результати її колишніх дій і в той же час - причини її майбутньої долі. Також Древня Мудрість стверджує, що сили людини діють не на нього одного, але і на навколишнє середовище, постійно видозмінюючи як її саму, так і середовище. Виходячи із центру людини, сили ці розходяться в усіх напрямках, і людина відповідальна за все, що виникає в межах їхнього впливу.

Становище, в якому перебуває людина в кожну дану мить, визначається строгим законом справедливості і ніколи не залежить від випадковості. «Випадковість» - поняття, створене неуцтвом, в словнику мудреця цього слова немає. Мудрець скаже: «Якщо я страждаю сьогодні, то це відбувається тому, що в минулому я переступив закон. Я сам винуватий у своєму стражданні і повинен спокійно переносити його». Такий ментальний настрій людини, яка зрозуміла Закон карми. Незалежний дух, упевненість в собі, мужність і терпіння - ось якості характеру, які виховують в собі ті, хто перейнявся Законом карми у своєму серці.

Строкаті візерунки, які творяться тканиною людської карми, та переплетені нитки різноманітних існувань такі складні, що вивчення карми є найважчим з усіх наук.

Людина створює свій розум, свій характер, свої стосунки з іншими людьми. Її особиста карма входить до складу різних кармічних груп (сім'ї, народу, раси) і своїми нитками вплітається в загальну тканину збірної карми кожної із цих груп і карми планети в цілому. Тому вивчення цього Закону розкриває перед людиною всю її відповідальність як перед собою, так і перед людством у цілому.

Щоб усвідомити хоча б найбільш загальні поняття про людську карму, необхідно виділити з її складу три розряди сил, які її формують.

1. Думка людини. Ця сила будує характер людини. Які її думки, такою буде й сама людина.

2. Бажання і воля людини. Бажання і воля, які є двома полюсами однієї й тієї ж сили, з'єднують людину із предметом її бажання та спрямовують її туди, де може бути реалізоване це бажання.

3. Вчинки людини. Якщо вчинки людини приносять іншим живим істотам достаток і щастя, вони відгукнуться таким же достатком і щастям і на ній самій. Якщо ж вони доставляють іншим страждання, вони принесуть таке ж страждання і їй, не більше й не менше.

Коли людина цілком зрозуміє ці три складові частини, з яких утворюється Закон карми, і навчиться застосовувати свої знання, тоді вона стає творцем свого майбутнього, хазяїном над власною долею, здатним будувати її відповідно до свого знання та своєї волі.