Теми рефератів

1. Оцінка аудитором подій, що сталися після складання фінансової звітності.

2. Аудиторський висновок: від простого до ускладненого.

3. Аудиторські висновки спеціального призначення.

4. Додаткова підсумкова інформація.

5. Міжнародний досвід юридичної відповідальності аудиторів перед третіми особами.

Тема 8 аудит окремих специфічних циклів та рахунків

8.1. Поняття циклів ділової активності підприємств в аудиті.

8.2. Аудит процесу виробництва і собівартості продукції (робіт, послуг).

8.3. Аудит циклу закупок (процесу постачання).

8.4. Аудит процесу продажу (реалізації продукції), циклу отримання доходів.

8.1. Поняття циклів ділової активності підприємств в аудиті

Ефективним способом перевірки є класифікація операцій клі­єнта за циклами відповідної діяльності. У різних компаніях число та послідовність циклів різні, але є цикли спільні для всіх підприємств. Перевірка по циклах охоплює і ту діяльність, яка форма­льно не відображена в бухгалтерському обліку (вибір постачаль­ників, прийняття замовлення, наймання працівників та ін.).

Основними циклами, на прикладі яких у літературі розгляда­ють застосування аудиторських програм, є цикл отримання дохо­дів та реалізації продукції (робіт, послуг), цикл закупівлі та ви­трат та цикл виробництва.

Цикл отримання доходів охоплює такі операції: прийняття за­мовлення, надання кредитів, поставка товарів та послуг, оформ­лення рахунків покупцям та отримання грошей.

Цикл закупок — господарські операції з купівлі і заготівлі ви­робничих запасів в обмін на зобов'язання перед постачальника­ми, зі сплати грошових коштів чи оплати готівкою.

Цикл виробництва — сукупність господарських операцій з виробничого споживання засобів праці, предметів праці і власне праці з метою виготовлення і випуску готової продукції.

Фінансово-інвестиційний цикл поєднує всі попередні цикли, а отже являє сукупність операцій пов’язаних з витратами, доходами та інвестиціями у власні активи підприємства.

8.2. Аудит процесу виробництва і собівартості продукції (робіт, послуг)

Аудит цього процесу найбільш складний і трудомісткий, бо кожний економічний суб'єкт має багато особливостей (свій хара­ктер галузі, специфіка бізнесу, майже всі джерела доказів є внут­рішніми, що знижує їх цінність, значна роль комерційної таємни­ці та ін.). Аудитор повинен добре розуміти суть виробничого процесу і його технологічні особливості.

Крім первинних документів та регістрів обліку, в процесі ауди­ту рахунків обліку елементів витрат як джерела інформації вико­ристовуються виробничі плани, норми, регламенти, звіти посадо­вих осіб тощо. Одне з найважливіших завдань аудитора — впев­нитися, що всі витрати підприємства, які пов'язані з виробницт­вом продукції (робіт, послуг), повністю включені у витрати звіт­ного періоду, а потім згідно з нормативними актами правильно відображені у собівартості готових виробів.

Аудитор мусить впевнитися у відсутності приписок в обсязі витрат (зарплати, матеріалів, накладних витрат та ін.) як власних, так і витрат, що не стосуються даного клієнта (орендна плата, на­приклад). Ця ділянка діяльності підприємства повинна контро­люватися в системі внутрішнього контролю (наприклад, контро­льними майстрами, відділами технічного контролю). Аудитор зов­нішній робить огляд стану внутрішнього контролю на всіх стаді­ях виробничого процесу (планування виробництва, робота виро­бничого відділу, системи руху сировини від складів через робочі місця і до здавання готових виробів на складі). При цьому звер­тається увага на документування (вимоги на отримання сирови­ни, наряди на роботу, накладні на відпуск зі складів, звіти складів про отримання продукції) та на відхилення з різних причин у ви­тратах (перевитрати за кількістю чи вартістю).

Окремим об'єктом аудиту є розміри в натурі та вартість незаве­ршеного виробництва, яке не належить до випущеної продукції і не повинно якось незаконно впливати на її фактичну собівартість. Обсяг незавершеного виробництва в натурі має встановлюватися шляхом переліку, зважування та застосування інших прийомів ін­вентаризації своєчасно і точно, хоча це в деяких умовах дуже тру­домістка справа. Подання інформації про обсяги незавершеного виробництва в натуральному виразі за даними оперативного обліку приховують у собі загрозу змішування фак­тичних залишків незавершеного виробництва, бра­ку деталей чи виробів, знятих з виконання замовлень тощо.

Не менш важливо правильно оцінити залишки незавершеного виробництва, тобто визначити частину прямих та непрямих ви­трат підприємства на виготовлення та обробку незакінчених де­талей, вузлів та напівфабрикатів. Аудитор мусить уважно переві­рити бухгалтерські розрахунки вартості незавершеного вироб­ництва. При цьому окремо треба розглядати випадки коротко­строкового та довгострокового незавершеного виробництва, бо згідно з загальноприйнятими стандартами бухгалтерського облі­ку порядок віднесення та відображення вартості незавершеного виробництва на фінансовий результат операційної діяльності підприємства неоднаковий.

Під час аудиту довгострокового незавершеного виробництва виконуються додаткові процедури, які б переконали у тому, що немає підміни короткострокового виробництва довгостроковим, не було додаткових витрат, непередбачених проектами та кошто­рисами, немає загрози втрати прибутку з інших причин, та пра­вильно розподілено прибуток від реалізації довгострокового контракту.