- •Тема 1. Суть та предмет аудиту, його сфера дії в зарубіжних країнах
- •1.1. Суть та значення аудиту, його виникнення та розвиток
- •Основні етапи розвитку і становлення аудиту
- •1.2. Мета, завдання, предмет і об’єкти аудиту
- •1.3. Види аудиту та їх особливості
- •1.4. Історичні аспекти виникнення та розвиток аудиту в країнах снд
- •Питання для самоперевірки знань
- •Тести для самоконтролю
- •Тема 2. Організація і структура аудиторської діяльності
- •Організація аудиту у зарубіжних країнах
- •Характеристика аудиту в окремих країнах
- •Теми рефератів
- •2.2. Аудиторські професійні організації
- •2.3. Створення і функціонування аудиторських фірм
- •2.4. Атестація аудиторів
- •2.5. Стандарти аудиту та правила професійної етики аудиторів
- •Питання для самоперевірки знань
- •Тести для самоконтролю
- •Теми рефератів
- •Тема 3. Методи аудиторської перевірки, ознаки та критерії оцінки фінансової звітності
- •3.1. Загальнонаукові та специфічні методи і прийоми аудиту.
- •3.2. Критерії та ознаки оцінки аудитором фінансової (бухгалтерської) звітності.
- •3.3. Аудиторська вибірка.
- •3.1. Загальнонаукові та специфічні методи і прийоми аудиту
- •3.2. Критерії та ознаки оцінки аудитором фінансової (бухгалтерської) звітності
- •3.3. Аудиторська вибірка
- •Питання для самоконтролю
- •Тести для самоконтролю
- •Теми рефератів
- •Тема 4. Аудиторський ризик
- •4.1. Суть аудиторського ризику.
- •4.2. Складові аудиторського ризику.
- •4.3. Методика визначення аудиторського ризику.
- •4.1. Суть аудиторського ризику
- •4.2. Складові аудиторського ризику
- •4.3. Методика визначення аудиторського ризику
- •Питання для самоперевірки знань
- •Тести для самоконтролю
- •Теми рефератів
- •Тема 5. Планування: план та програма
- •5.1. План та програма аудиту.
- •5.2. Етапи аудиторської перевірки та процедури аудиту.
- •5.1. План та програма аудиту
- •План аудиту
- •Програма аудиту
- •5.2. Етапи аудиторської перевірки та процедури аудиту
- •Питання для самоперевірки знань
- •Тести для самоконтролю
- •Теми рефератів
- •Тема 6. Робочі документи аудитора
- •6.1. Мета і завдання документування процесу аудиту.
- •6.2. Класифікація робочих документів та вимоги до ведення робочих документів.
- •6.3. Аудиторське досьє.
- •6.1. Мета і завдання документування процесу аудиту
- •6.2. Класифікація робочих документів та вимоги до ведення робочих документів
- •6.3. Аудиторське досьє
- •Перелік аудиторських завдань
- •Оцінка рівня допустимого ризику не виявлення
- •Перевірка статті “Основні засоби”
- •Питання для самоперевірки знань
- •Тести для самоконтролю
- •Теми рефератів
- •Тема 7 аудиторський звіт та висновок
- •7.1. Поняття аудиторського звіту і його структура.
- •7.2. Види аудиторських висновків.
- •7.3. Вимоги до аудиторських висновків.
- •Поняття аудиторського звіту і його структура
- •7.2. Види аудиторських висновків
- •7.3. Вимоги до аудиторського висновку
- •Питання для самоперевірки знань
- •Тести для самоконтролю
- •Теми рефератів
- •Тема 8 аудит окремих специфічних циклів та рахунків
- •8.1. Поняття циклів ділової активності підприємств в аудиті
- •8.2. Аудит процесу виробництва і собівартості продукції (робіт, послуг)
- •8.3. Аудит циклу закупок (процесу постачання)
- •8.4. Аудит процесу продажу (реалізації продукції), циклу отримання доходів
- •Питання для самоперевірки знань
- •Тести для самоконтролю
- •Теми рефератів
- •Предмет договору
- •Обов’язки сторін
- •Строки виконання робіт
- •Вартість і порядок розрахунків
- •Відповідальність сторін
- •Особливі умови
- •Список літератури
- •Навчальне видання конспект лекцій з дисципліни “Аудит в зарубіжних країнах”
Теми рефератів
1. Аудиторські послуги з визначення фінансової стабільності компаній.
2. Аудиторські послуги з проведення перспективного аналізу фінансової звітності.
3. Вплив внутрішнього аудиту і контролю на обсяг зовнішнього аудиту.
4. Система і структура внутрішнього аудиту (контролю) компаній.
5. Залучення аудитором до аудиторської перевірки експертів та інших спеціалістів.
6. Використання аудитором інформації юриста підприємства-клієнта під час аудиторської перевірки.
Тема 2. Організація і структура аудиторської діяльності
2.1. Організація аудиту у зарубіжних країнах.
2.2. Аудиторські професійні організації.
2.3. Створення і функціонування аудиторських фірм.
2.4. Атестація аудиторів.
2.5. Стандарти аудиту і правила професійної етики аудиторів.
Організація аудиту у зарубіжних країнах
Законодавство зарубіжних країн у більшості випадків вимагає підтвердження бухгалтерських звітів компаній незалежними аудиторами (аудиторськими фірмами). Директива Європейського парламенту та Ради 2006/43/ ЄС від 17.05.2006 р. „Про обов’язків аудит річної звітності та консолідованої звітності” вимагає проведення аудиторської перевірки всіх великих компаній, дозволяючи самим країнам – членам ЄС вирішувати, чи потрібні такі перевірки малих і середніх фірм. Загальна характеристика аудиту в окремих країнах представлена в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Характеристика аудиту в окремих країнах
№ з/п |
Країна |
Основна мета аудиту |
Органи, які регулюють аудиторську діяльність |
Система підготовки аудиторських кадрів |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
1 |
Великобританія |
Контроль за правильністю ведення бухгалтерського обліку, складання звітності та висловлення думки про фінансову звітність підприємства |
Асоціація дипломованих бухгалтерів та аудиторів тощо |
Комітет дипломованих бухгалтерів та аудиторів |
2 |
Франція |
Зовнішній фінансовий контроль достовірності фінансової звітності недержавного сектора економіки |
|
|
3 |
США |
Перевірка фінансових звітів незалежними аудиторами та експертно- |
|
|
Продовження табл. 2.1 |
||||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
|
|
консультативна діяльність |
ревізорів
|
ревізорів
|
4 |
Швеція |
Перевірка фінансової звітності підприємств, компаній, банків, організацій і правильності відображення |
|
|
5 |
Росія |
Незалежна експертиза бухгалтерської звітності суб’єкта господарювання шляхом перевірки дотримання встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку, відповідності господарських і фінансових операцій законодавству РФ, повноти і достовірності відображення показників діяльності підприємств у бухгалтерській звітності |
Комісія з аудиторської діяльності при Президентові РФ
Аудиторська палата Росії та інші громадські аудиторські організації |
Навчально-методичні центри |
6 |
Китай |
Повний державний контроль за доходами і витратами усіх міністерств, відомств та підпорядкованих ним підприємств, а також органів влади |
Державна аудиторська адміністрація |
Підготовка аудиторів через систему державних тощо |
Розглянемо особливості організації проведення аудиту в деяких країнах світу.
Франція. Питання, пов’язані з аудитом, регулює Міністерство юстиції. Основним законодавчим актом, який вимагає проведення аудиту звітності всіх компаній із обмеженою відповідальністю і повних товариств, є Закон про промислово-торгівельні компанії 1966 р. Аудитора у Франції називають комісаром з рахунків, він призначається власниками підприємства (акціонерами) терміном на шість років для проведення аудиту. Термін роботи аудитора з підприємством-клієнтом може бути продовжено ще на один термін. Якщо розмір статутного капіталу компанії перевищує 500 тис. євро або вона зареєстрована на фондовій біржі, акціонери обирають двох аудиторів. Аудиторська перевірка товариства з обмеженою відповідальністю і простих товариств здійснюється лише у тому разі, якщо їх розмір перевищує встановлену величину.
У Франції існує такий поділ на малі, середні і великі компанії 1.
1. Малими вважаються компанії, які протягом двох фінансових років підряд не перевищували два з трьох зазначених показників:
а) загальна сума активів – 1 500 000 євро;
б) чистий оборот – 3 000 000 євро;
в) середня кількість працюючих – 10 осіб.
2. До середніх належать компанії, які не потрапляючи в категорію малих, протягом двох фінансових років підряд не перевищували два із трьох таких показників:
а) загальна сума активів – 10 000 000 євро;
б) чистий оборот – 20 000 000 євро;
в) середня кількість працюючих – 50 осіб.
3. До великих належать компанії, які протягом двох років підряд перевищували два із трьох показників, передбачених для середніх компаній.
Крім того, проведення аудиту у Франції є обов’язковим для:
1) фінансових організацій;
2) страхових компаній;
3) сільськогосподарських кооперативів;
4) інвестиційних фондів;
5) спортивних організацій.
Німеччина. Починаючи з 1931 р. згідно з чинним законодавством усі компанії з обмеженою відповідальністю, а також всі інші середні та великі компанії зобов’язані проводити щорічний аудит. Регулює аудиторську діяльність в Німеччині міністерство економіки.
Компанії відносять до середніх та великих, якщо вони перевищують два з таких трьох критеріїв:
1) загальна сума активів – 3,9 млн. євро;
2) обсяг продажу – 8 млн. євро;
3) середня кількість працюючих – 50 осіб.
____
_
1 Блейк Д., Амат О. Європейский бухгалтерский учет: Справочник /Пер. с англ. – М.: Филинь, 1997. – 190 с.
Великобританія. На відміну від інших країн ЄС, усі компанії Великобританії без винятку повинні надавати свої річні звіти для перевірки аудиторам. Основним законодавчим актом, який вимагає проведення аудиту у Великобританії, є Акт про компанії 1985 р. Аудитор призначається власниками компанії.
Сполучені Штати Америки. Це – країна, в якій теорія і практика аудиту розвивається в багатьох напрямках, має свої особливості. У США аудиту підлягають державні і недержавні підприємства. Це, своєю чергою, сформувало чотири основні типи аудиторів у США:
1. Аудитори головної служби обліку, які працюють у позавідомчій службі законодавчої гілки федерального уряду. Основна функція таких аудиторів – виконувати аудиторські функції для Конгресу.
2. Податкові інспектори проводять аудит декларацій платників податків з метою визначення відповідності їх законам про оподаткування (ці перевірки можна розглядати як аудит на відповідність).
3. Внутрішньгосподарські аудитори. Цих аудиторів запрошують приватні компанії для аудиту діяльності своїх адміністрацій. Обов’язки внутрішньогосподарських аудиторів визначаються залежно від того, хто є їх наймачем, і мети перевірки.
4. Присяжні бухгалтери (незалежні аудитори), основним обов’язком яких є перевірка річної звітності компаній, які оприлюднюють свої звіти, а також аудит у більшості інших великих і середніх компаній та некомерційних організацій.
