1.4. Історичні аспекти виникнення та розвиток аудиту в країнах снд

Вивчаючи проблеми організації та методології аудиту в країнах західної Європи, США та інших розвинутих країнах слід насамперед звернути увагу і на ближнє зарубіжжя, а саме на країни СНД.

Ще у колишньому Радянському Союзі у 1987 р. почали утворюватися спільні підприємства (СП), і для контролю за їх фінансово-господарською діяльністю було засновано першу незалежну аудиторську організацію – акціонерне товариство “Інаудит” на базі Головного управління валютного контролю Міністерства фінансів СРСР. Основною метою створення такої структури на першому етапі був дійовий контроль за діяльністю СП і певною мірою консультування учасників спільних підприємств у галузі фінансового і податково законодавства. Акціонерами “Інаудиту” стали державні зовнішньоторговельні об’єднання. Філії “Інадиту” було створено в усіх республіках СРСР і практично в усіх найбільших регіонах Росії. Законодавство, яке стрімко змінювалося, створювало великий попит на послуги консультантів і аудиторів, проте протягом кількох років “Інаудит” залишався єдиною аудиторською фірмою в колишньому СРСР.

З 1989-1990 рр. – це період, коли почали з’являтися аудиторські фірми, створені на недержавній основі. Їх засновниками були банки, комерційні та торговельні організації, приватні особи. Надзвичайно важливим питанням цього періоду було створення нормативної бази для роботи аудиторів і аудиторських фірм. Її відсутність давала можливість протягом тривалого часу будь-якій людини або організації проводити аудит. Для цього потрібно було вказати у засновницьких документах аудиторську діяльність як один із видів підприємницької діяльності.

Починаючи з 1993 р. аудит у більшості країн СНД набув певного розвитку.

Перша згадка про аудиторів в Росії відноситься до початку XVIII ст., де аудиторами називали військових слідчих.

Звання аудитора в Росії було введено Петром І, який у військовому статуті 1716 р. і в “Табелі про ранги” до військових чинів відніс і аудитора. Це звання Петро І ввів, користуючись прикладом Польщі, де аудитором спочатку називали суддю, потім особу, яка брала участь у судовому слуханні, і слідчого. В 1797 р. аудитори були переведені в цивільні чини, а в 1833 р. з метою навчання аудиторів у Петербурзі була заснована школа, названа пізніше Аудиторським училищем.

За своїм характером посада аудитора поєднувала в собі посади діловода, судового секретаря і прокурора. Після проведення в Росії військово-судової реформи 1867 р. посаду аудитора було скасовано.

На жаль, спроби організації наприкінці ХІХ – поч. ХХ с. в Росії Інституту присяжних бухгалтерів (рахівників) Російської Імперії не просунулися далі підготовки документів, які регламентують його діяльність.

Професійну організацію бухгалтерів Російської Імперії так і не вдалось створити, проте аудит як явище мав місце. В Росії незалежна перевірка щорічних звітів акціонерних товариств проводилась ревізійними комісіями, але не на професійному рівні; ці комісії складались з акціонерів, які частіше були недосвідченими з питань обліку.

В Російській Федерації з різних причин довго не вдавалось створити спеціалізоване законодавство як основу для аудиторської діяльності. Тільки у грудні 1993 р. Указом Президента Російської Федерації було затверджено Тимчасові правила аудиторської діяльності, які врешті-решт, майже через сім років після того як аудит в Росії став одним з видів підприємницької діяльності, визначили “правила гри“.

Оцінка якості цих правил була неоднозначною, проте вони визначили організаційні основи інституційної побудови аудиту, цілі його і завдання. Тимчасові правила мали значний позитивний вплив на подальший розвиток не тільки аудиторської діяльності, а всієї системи ринкових відносин у Росії.

З грудня 1993 р. і до тепер аудиторська діяльність у Росії розвивається бурхливими темпами. Збільшується кількість аудиторських фірм і атестованих аудиторів, з’являється багато нових професійних періодичних видань, розвивається система професійної підготовки аудиторів, практично в усіх адміністративних одиницях Росії створено професійні аудиторські організації.

У 1994 р. було затверджено критерії обов’язкового аудиту, що суттєво розширило кількість організацій, які підлягають обов’язковому аудиту, і збільшило попит на аудиторські послуги.

Проведення аудиторської діяльності без атестації, починаючи з 1 жовтня 1994 р., і без ліцензії, починаючи з 1 січня 1995 р., було заборонено.

Для розробки відповідних документів і координації робіт з атестації і ліцензування Указом була створена Комісія з аудиторської діяльності при Президенті Російської Федерації. Комісію не було наділено будь-якими адміністративними повноваженнями, її роль зводилась практично до організації підготовки для уряду проектів нормативних актів і положень, необхідних для створення умов аудиторської діяльності в Росії.

З квітня 1996 р. Комісія з аудиторської діяльності поступово розробляла і почала рекомендувати до впровадженні правила (стандарти) з аудиторської діяльності, що сприяло підвищенню якості перевірок.

Основною метою аудиторської діяльності є встановлення достовірності бухгалтерської (фінансової) звітності організацій і відповідності здійснених ними фінансових і господарських операцій нормативними актами, чинним у Російській Федерації.

Постійне зростання попиту на аудиторські послуги в Росії визначається такими чинниками, як розвиток господарського законодавства і розвиток ринку як такого.

У Республіці Білорусь було прийнято Закон “Про аудиторську діяльність” у листопаді 1994 р. Цим законом аудиторська діяльність визначається як незалежна перевірка аудитором і аудиторськими організаціями бухгалтерської (фінансової) звітності та інших документів суб’єктів господарювання з метою оцінки достовірності та відповідності здійснених фінансових і господарських операцій законодавству Республіки Білорусь. Ця діяльність спрямована на захист інтересів власників та надання допомоги суб’єктам господарювання, сприяння їм в організації розрахунків з бюджетом і в підвищенні ефективності їхньої діяльності. Проте зміст аудиторської перевірки значно розширено. Отже, в Білорусії поняття “аудиторська діяльність” і “аудитор” є синонімами. У 1999 р. Президентом Республіки Білорусь був прийнятий декрет, у відповідності з яким функції по ліцензуванню аудиторської діяльності, розробці методології аудиту, контролю були передані Міністерству фінансів, з 1 січня 2011 р. ліцензування аудиторської діяльності відмінено.

У республіці Казахстан Закон “Про аудиторську діяльність” ухвалено в жовтні 1993 р. У ньому розрізняються поняття аудиту й аудиторської діяльності. Закон визначає аудит як перевірку бухгалтерської звітності, обліку первинних документів та іншої інформації про фінансово-господарську діяльність суб’єктів господарювання з метою визначення їх достовірності, повноти і відповідності чинному законодавству і встановленим нормативам.

Аудиторську діяльність розуміють як підприємницьку діяльність у вигляді організаційного і методичного забезпечення аудиту.

У Казахстані багато положень, що стосуються аудиту, переважно збігаються з аналогічними положеннями інших країн СНД. Відповідні законодавчі акти прийняті в Естонії, Латвії, Литві та інших країнах СНД.