Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
відповіді укр. мова.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
590 Кб
Скачать
☆
  1. Методика проведення різних видів диктантів.

Диктант - це вид орфографічного вправи, сутність якого для учнів полягає в запису сприйманого на слух речення, слова, тексту.

- Вибірковий диктант - це письмова робота, в процесі якої школярі з продиктованого тексту вибирають і записують слова, словосполучення або - рідше - пропозиції на закрепляемое правило.

- Розподільний диктант - це письмова робота, в процесі якої учні записують весь диктуються текст, розподіляючи його по групах за вказівкою вчителя.

- Вибірково-розподільний диктант - це письмова робота, при виконанні якої проводиться не лише вибіркова запис диктуемого тексту, але й розподіл записаного на групи.

- Творчий диктант - це запис тексту під диктовку з граматичним, орфографічним, пунктуаційних чи стилістичним зміною кожного пропозиції за завданням вчителя.

- Вільний диктант - це проміжна робота між диктантом та викладом, при якій текст, прослуханий учнями, не записується під диктовку, а переказується вільно.

- Відновлений диктант - це робота по зв'язного тексту, в процесі якої школяр спочатку прослуховує запропонований уривок, потім пише по ньому вибірковий диктант і нарешті, відновлює зв'язний текст за виписаними категоріям.

- За аналогією - це така творча робота, в процесі якої учень прослуховує читається вчителем текст, а потім записує самостійно складений зв'язний текст, подібний з продиктованим за композицією і граматичній структурі, але відрізняється від нього за змістом.

- Попереджувальний диктант використовується з метою відпрацювання прийомів застосування правил і спрямований на оволодіння учнями алгоритмом дій. Перед записом тексту або в процесі запису (при так званому коментувати лист) учні пояснюють, як напишуть слово і чому.

- Пояснювальний диктант включає доказ написання орфограми після запису пропозиції або тексту в цілому. Даний вид диктанту представляє собою свого роду колективну перевірку написаного, розвиває увагу учнів до орфограмма. У процесі запису учні підкреслюють орфограми, що потребують перевірки, після запису - контролюють запис виконання роботи.

- Самодиктант або лист по пам'яті: учні запам'ятовують текст, візуально або на слух сприйнятий, і потім пишуть його самостійно.

- Візуально-слухові диктанти починаються з самостійного читання учнями тексту, потім йде пошук і пояснення орфограм.

  1. Значення і завдання контрольного диктанту.

Контрольні диктанти можуть бути вибіркові, словникові, творчі, вільні, а найпоширеніший контрольний диктант –це дослівний, що складається з окремих речень або зв’язного тексту.

Мета контрольного диктанту – з’ясувати засвоєння учнями вивченого матеріалу з певних тем протягом півріччя, року.

Завдання:

  • оцінити рівень орфографічної і пунктуаційної грамотності учнів;

  • розвивати фонематичний слух, мовне чуття, пам'ять, увагу;

  1. Методика підготовки учнів до контрольного диктанту, проведення його на уроці.

До контрольного диктанту учнів слід готувати. Контрольному диктантові передує ряд попереджувальних, коментованих, пояснювальних, вибіркових диктантів та інших вправ, проведених з метою вироблення в учнів правописних навичок під час вивчення того чи іншого розділу граматики. За тиждень-два учнів попереджують, що буде контрольний диктант, вказують,які правила варто повторити. Методика проведення контрольного диктанту така.

Учитель попередньо читає текст, якщо він зв’язний. Якщо ж, крім зв’язного тексту, є окремі слова чи речення, то учнів попереджають про перехід до читання другої частини тексту. Прочитавши текст, учитель з’ясовує, чи все зрозуміло,чи немає запитань в учнів, і лише після цього починає повторне читання першого речення. Учні, вислухавши речення, пишуть.

Текст з окремих речень учитель починає диктувати без попереднього читання. Диктувати потрібно чітко, голосно, виразно, дотримуючись норм літературної вимови.

Практика показує, що учні глибоко засвоюють синтаксис і пунктуацію тільки тоді, коли вивчення матеріалу будується на основі спостереження за інтонацією.

Коли весь клас записав речення, учитель повторно читає його, попередивши учнів: «Прослідкуйте! Повторюю!».Очима слід оглянути клас,перевірити,чи всі учні готові слідкувати. Важливо, щоб учні відчули, що вчитель не поспішає, а спокійно і впевнено веде урок. Спокій і впевненість вчителя передається учням, діти краще справляються із складною для них роботою.

Коли текст весь записаний,учитель ще раз його читає, учні перевіряють записане. Між окремими реченнями вчитель робить значну паузу,щоб учні могли подумати,виправити. Дехто з учителів після цього дає ще додатковий час, щоб учні перевірили самостійно написане. Зрідка доцільно попереджати, що спеціального часу на повторний перегляд не буде. Це привчає учнів до самоконтролю,примушує їх відразу писати уважно.

В кінці уроку, коли контрольні роботи здані, слід запитати, в написанні яких слів учні мали сумнів. Роз’яснення вчителя знаходять в цей момент найсприятливіший грунт: правопис поясненого слова учень запам’ятовує на все життя. Неодмінно слід усе з’ясувати дітям, не залишати учнів із своїми сумнівами наодинці.