15. Свідоме читання. Шляхи вироблення в учнів осмисленого читання.

Осмислення – основна якість читання. Свідоме читання у першому класі забезпечується встановленням асоціативного зв’язку слів та зв’язку слів з певними конкретними образами дійсності. Для свідомого читання необхідно розуміти значення слів, уміти встановлювати їх зв'язки в реченні; між простими реченнями, які входять у складне; взаємозалежність окремих речень (часову, просторову, причиново-наслідкову); осмислювати текст у цілому. Усвідомлення залежить від рівня розвитку пізнавальних здібностей школярів, їх віку, пам'яті й уваги, обсягу словникового запасу, доступності матеріалу, який читається. Важливо, щоб діти розуміли значення слів і смисл речень, куди вони входять. Перед ознайомленням учнів з новим текстом учитель визначає, коли краще пояснювати нове незрозуміле слово. Якщо у тексті є кілька незнайомих слів, для пояснення їх значення використовують різні прийоми. Свідоме читання передбачає наголос на найінформативнішому слові в реченні (визначення логічного центру речення). Зразком є читання учителя.

Узагальненню прочитаного допомагає бесіда за змістом прочитаного, яка має евристичну спрямованість. Це бесіди, в яких окремі запитання спрямовані на розв'язання проблемної задачі. Як правило, вони починаються словами: чому? для чого? тощо. Такі запитання допомагають зрозуміти причиново-наслідкові зв'язки у тексті, а отже, і смисл.

Малювання ілюстрацій до тексту – ефективний і необхідний прийом у роботі з першокласниками. Якщо протягом місяця проводити подібну роботу, це позитивно вплине на засвоєння програмового матеріалу не тільки з читання, але й з інших предметів.

16. Види і прийоми роботи, спрямовані на підготовку до сприйняття тексту, усвідомлення змісту й форми твору, виявлення власного ставлення до прочитаного.

Сприйняття – складний динамічний процес, який передбачає особистісне прочитання, інтерпретацію, мікроаналіз художнього твору самим читачем. Він супроводжується емоційними переживаннями і є завжди цілісним і безпосереднім. Тому, починаючи роботу з текстом, вчителю необхідно ввести школярів у твір, викликати інтерес, збудити читацьку увагу, а потім і активне ставлення до написаного. При роботі над великими творами  підготовка до сприйняття складається з чотирьох етапів:

1 етап – встановлення зв’язку з раніше вивченими і самостійно прочитаними творами; 2 етап -  знайомство з біографією митця, епохою, в якій жив письменник чи яка знайшла відображення в творі; 3 етап – повідомлення про історію написання твору , його проблематику, публікацію і постановку на сцені; 4 етап – робота з невідомими поняттями, назвою, підзаголовком, присвяченням, епіграфом тощо.

Всі названі етапи пов’язані між собою. Вони можуть існувати як єдине ціле і як окрема частина. Вчитель має право використовувати як усі етапи, так і окремі з них, залежно від змісту твору , мети, аналізу. У кожному шкільному віці, будь-це молодші чи старші підлітки, можна виділити чотири умовні рівні сприйняття художнього твору – низький, середній, вищий та оптимальний.

 Прийоми аналізу – це засоби осмислення художнього твору. Арсенал шкільних прийомів роботи з літературним твором досить різноманітній:

• постановка запитань для тексту;

• уміння виділяти головне і другорядне;

• складання плану, конспекту, тез;

• уміння підбирати цитати;

• різні види коментарів;

• переказ тексту;

• зіставлення різних редакцій твору;

• порівняння головних героїв з прототипами;

• усне словесне малювання;

• інсценування;

• виразне читання;

• складання кіносценаріїв;

• зіставлення текстів з творами інших видів мистецтва.