- •Лекція 1
- •Особливості залізничного транспорту як галузі матеріального виробництва
- •Транспорт як важлива галузь економіки країни
- •3. Місце та роль залізничного транспорту в транспортній системі України
- •Лекція 2
- •1. Техніко-економічні особливості та сфер и раціонального застосування різних видів транспорту
- •2. Сутність та основні принципи управління на залізничному транспорті
- •3. Структура органів управління на залізничному транспорті
- •Лекція 3
- •Принципи і методи планування на залізничному транспорті
- •3. Методи управління на залізничному транспорті
- •2. Види планів та їх особливості
- •Питання для самоперевірки
- •Лекція 4
- •1.Основні показники вантажних перевезень
- •2. Планування та прогнозування вантажних перевезень
- •3. Транспортний маркетинг і його значення при формуванні попиту на вантажні перевезення
- •Питання для самоперевірки
- •Лекція 5
- •1. Структура пасажирських перевезень
- •2. Планування пасажирських перевезень
- •3. Маркетинг пасажирських перевезень
- •4. Заходи, що підвищують якість пасажирських перевезень
- •5. Особливості планування роботи рухомого складу в пасажирському русі
- •Класифікація системи показників плану роботи рухомого складу
- •Питання для самоперевірки
- •2. Показники якості експлуатаційної роботи
- •3. Інтегральний показник якості транспортного виробництва
- •2. Поняття інвестицій. Інвестиційні проекти
- •2. Показники ефективності - загальна і порівняльна ефективність
- •Доходи підприємств і організацій транспорту
- •Особливості транспорту, які варто враховувати при оцінці інвестиційних проектів
- •Види позатранспортного ефекту
- •4. Характеристика показників для оцінки ефективності інвестиційних проектів
- •5. Принципи реалізації інвестиційних проектів
- •Питання для самоперевірки
- •3. Структурна схема форм оплати праці на залізничному транспорті
- •Розмір доплати у відсотках до посадового окладу
- •Доплати до тарифних ставок і посадових окладів
- •4. Особливості оплати праці робітників залізничного транспорту
- •5. Основні напрямки удосконалення організації праці
- •6. Структура плану по праці та порядок визначення чисельності робітників
- •Питання для самоперевірки
- •Лекція 12 Тема: продуктивність праці
- •1. Поняття продуктивності праці
- •2. Методи визначення продуктивності праці
- •3. Характеристика факторів, що впливають на продуктивність праці
- •4. Показники оцінки продуктивності праці на окремих господарствах (службах) залізниці
- •5. Аналіз продуктивності праці та темпів росту заробітної плати на мережі залізниць України за 1996-2001 рр.
- •6. Завдання, що вирішують при організації праці
- •2. Залежні та незалежні від обсягу перевезень витрати
- •3. Структура Номенклатури витрат залізниць України
- •4. Характеристика методу цільового прибутку
- •5. Собівартість перевезень на залізничному транспорті
- •Питання для самоперевірки
- •Калькуляційна таблиця визначення собівартості вантажних перевезень
- •Розширення переліку прямих витрат
- •2. Вплив якісних показників використання рухомого складу на собівартість перевезень
- •3. Собівартість перевезень різних видів вантажу
- •4. Собівартість перевезень вантажів по окремих дільницях та напрямках
- •2. Показники ефективності використання основних виробничих фондів
- •3. Структура та характеристика оборотних активів
- •Питання для самоперевірки
- •Лекція 16 Тема: тарифна політика та тарифи на залізничному транспорті. Доходи залізничного транспорту. Прибуток та рентабельність План:
- •1. Цінова політика і процес ціноутворення на залізничному транспорті
- •2. Методи побудови тарифів на перевезення і їхня диференціація
- •3. Недоліки та шляхи удосконалення вантажних та пасажирських тарифів
- •1. Фінанси залізниць
- •2. Функції фінансів залізниць
- •3. Алгоритм перерозподілу доходних надходжень між залізницями
- •4. Планування фінансів залізниць
- •Прибуток та рентабельність залізниць
- •5. Показники прибутку і рентабельності на підприємствах залізничного транспорту
- •Основні напрямки розвитку залізничного транспорту Науково-технічний прогрес і його соціальні й економічні наслідки на залізничному транспорті
- •Питання для самоперевірки
4. Особливості оплати праці робітників залізничного транспорту
Починаючи з 1992 року, заробітна плата на підприємствах залізничного транспорту регулюється Галузевою угодою. При цьому за основу організації оплати праці взято єдині тарифні ставки й оклади. Нормативні документами, якими регулюється організація та оплата праці, були на ведені раніше.
Основними складовими тарифних розмірів оплати праці є:
тарифні ставки та оклади, що встановлюються в залежності від характеру і складності робіт, необхідного рівня кваліфікації, галузевих особливостей тощо;
стимулюючі виплати (доплати і надбавки за високу кваліфікацію, професійну майстерність, роботу з меншою чисельністю персоналу, премії, винагороди тощо), які визначаються підприємствами самостійно при наявності коштів. Розміри й умови цих виплат визначаються в колективному договорі;
доплати і надбавки тарифного характеру, що доповнюють систему тарифних ставок (окладів), враховуючи ті чи Інші достатньо постійні особливості виконуваної роботи, їх, у свою чергу, можна поділити на дві великі групи:
а) доплати, пов'язані з особливим характером виконуваної роботи - сезонністю, віддаленістю, невизначеністю обсягу роботи тощо;
б) доплати за умови праці, що відрізняються від нормальних. Перша група охоплює доплати і надбавки:
- за дні відпочинку (відгули), надані в зв'язку з роботою понад нормальну тривалість робочого часу при підсумковому його обліку й в інших випадках, передбачених законодавством;
- надбавка до заробітної плати, пов'язана з роз'їзним характером роботи. Друга група охоплює доплати:
за роботу з важкими (шкідливими) й особливо важкими (особливо шкідливими) умовами праці робітникам, майстрам, начальникам дільниць і цехів, іншим спеціалістам і службовцям у разі їх постійної зайнятості (не менше 50 відсотків робочого години) на ділянках, в цехах і на виробництвах, де більше половини робітників одержують доплати за несприятливі умови праці;
за роботу в нічний час та інше.
5. Основні напрямки удосконалення організації праці
Мотивація праці повинна будуватися на основі факторів, що безпосередньо залежать від працівників.
Незалежними для нього можуть бути переважно невартісні фактори, тому що на практиці від працівників дійсно не залежать ні умови збуту продукції, ні умови ціноутворення, ні умови кредитування і розрахунків з бюджетом. Вже тому ставити заохочення працівників у пряму залежність від прибутку, величина якого визначається не тільки ефективністю виробництва, але й кон'юнктурою, що виступає стосовно підприємства фактором зовнішнім, було б помилковим.
До того ж варто розрізняти прибуток короткостроковий і довгостроковий. Ставка на короткострокову перспективу взагалі збиткова для стійкості виробництва. Одна з корінних причин усіх структурно-інвестиційних провалів, що переслідували радянську економіку починаючи з 60-х рр., в тім і складається, що прибуток директивно планувався, і підприємства стимулювалися до її одержання за будь-яку ціну саме в звітному періоді: квартальному, піврічному, річному - коротше, у найкоротші по інвестиційних мірках терміни.
Такий "госпрозрахунок", по-перше, ліквідував механізм забезпечення високої централізації і концентрації капітальних вкладень на крупних напрямках науково-технічного прогресу, тому що основним суб'єктом інвестування зробилося підприємство, а не народне господарство в цілому; по-друге, змусив підприємства здійснювати тільки такі вкладення, шо давали можливість швидкого нарощування прибутку. Необхідний не "котловий", а продуктовий облік результатів і витрат, щоб по кожному виду готового кінцевого виробу можна було б знати, які нормативні і фактичні витрати його виготовлення, причому з розбивкою витрат на умовно-постійні, змінні, граничні і т.д.
Звичайно, не так просто піти від "котлового" обліку, йому протидіють причини як об'єктивні, типу недостачі електронно-обчислювальної техніки безпосередньо на ділянках і в цехах, так і суб'єктивні, котрі сходяться до незацікавленості персоналу в об'єктивному обліку і контролі витрат сировини, матеріалів, що комплектують, праці і т.д. У загальному "казані" куди менше помітні Індивідуальні "внески" у неефективність, витратність, звідси і прагнення залишити все як є, нічого не змінюючи.
Об'єктивний облік І контроль так чи Інакше доведеться налагоджувати, оскільки в протилежному випадку підприємство приречене на не конкурентоспроможність із усіма наслідками, що випливають з її.
Розмежування кінцевого доходу і прибутку
Основна відмінність між ними визначається способом утворення І способом присвоєння. На відміну від прибутку, що утвориться під впливом не тільки виробничих, але і позавиробничих факторів, а привласнюється переважно приватно, дохід є результатом зусиль головним чином самого колективу, насамперед - по скороченню витрат, і привласнюється в основному колективно.
Найбільш адекватна вимогам конкурентоспроможності організації виробництва - система пайової участі працівників підприємства в кінцевих боргах.
Система матеріальної зацікавленості повинна вибудовуватися як система інвестування в працівників, направлена на високу ефективність за об'єктивними критеріями оцінки і зіставлення результатів і витрат праці. Потрібний підхід, відповідно до якого оплата по праці здобуває функцію інвестицій у якість робочої сили і якість трудової мотивації зайнятих. Такі інвестиції набагато ширше, ніж традиційна зарплата, вони не зводяться до неї і не обмежуються нею. Основне їхнє джерело - це кінцевий доход.
Безробіття - це антистимул. Якщо люди будуть знати, що збільшення ними продуктивності праці виразиться в звільненні їх самих чи їхніх товаришів, користі не буде, тому що антистимул переважить стимул.
Не конфліктність, а співробітництво - іншими словами, не індивідуалізм, а колективізм повинний бути принципом формування системи заохочення.
Не поділяти, а ефективно робити й об'єктивно розподіляти.
Зведення до мінімуму суб'єктивізму при розподілі доходу і заробітку.
Термін життя того чи іншого підприємства визначається винятково лише терміном потреби в ньому, так що кожне існує доти, поки воно необхідно кінцевому споживачу. Як тільки потреба в ньому зникає, настає занепад. Потреби ж знаходяться у постійному русі, змінюючись у міру науково-технічного прогресу. Добре, коли підприємство встигає слідом за розвитком потреб; ще краще - якщо воно саме розвиває їх.
