3. Характеристика факторів, що впливають на продуктивність праці

Ріст продуктивності праці є головним чинником приросту обсягу продук­ції і поліпшення її якості, тому темпи її росту визначають темпи розвитку сус­пільного виробництва і підвищення його ефективності. При розгляді питання про підвищення продуктивності праці необхідно виявляти фактори, що роб­лять Істотний вплив на зміну продуктивності праці.

Різноманітні фактори, що впливають на зміну продуктивності праці, можна підрозділити на наступні основні групи: державна економічна політика, структурні фактори і зміна обсягу виробництва, технічний рівень виробництва, організаційний рівень виробництва, соціальні фактори, інші фактори.

Державна економічна політика являє собою проведену урядом країни ге­неральну лінію економічних дій і мір, що починаються для досягнення намічу­ваних цілей, задач і вирішення соціально-економічних проблем. У державну економічну політику входять наступні основні частини: фінансово-бюджетна, кредитно-грошова, структурно-інвестиційна, соціальна, антимонопольна, еко­логічна, приватизаційна, регіональна, зовнішньоекономічна.

Структурні фактори пов'язані з припиненням чи скороченням попиту на одні види продукції і появою чи збільшенням попиту на інші. Структурні фак­тори характеризують зміну виробництва продукції як по обсягу, так і по номе­нклатурі і якості І призводять до зміни співвідношень між різними видами продукції.

Технічний рівень виробництва пов'язаний із застосуванням прогресивної технології і нової техніки, з використанням нових видів сировини і матеріалів-Технічний рівень виробництва досягається впровадженням нових прогресив­них технологій, використанням нових видів сировини і матеріалів, автоматизацією і механізацією виробництва, модернізацією устаткування, заміною мо­рально застарілого устаткування новим. Вплив технічного рівня виробництва на зміну продуктивності праці характеризується наступними основними пока­зниками: енергооснащеністю й електроозброєністю праці, матеріалоємністю, рівнем механізації праці, рівнем автоматизації виробництва. Організаційний рівень виробництва включає рівень організації керування виробництвом, рі­вень організації виробництва, рівень організації праці. Рівень організації управління виробництвом припускає удосконалення структури апарата управ­ління, а також системи управління виробництвом, поліпшення оперативного управління виробничим процесом, впровадження автоматизованих систем ке­рування виробництвом. Рівень організації виробництва характеризується по­ліпшенням як матеріальної, технічної і кадрової підготовки виробництва, так і організації виробничих підрозділів і розміщення устаткування в основному виробництві, удосконаленням організації допоміжних служб і господарств. Рівень організації праці припускає поліпшення поділу і кооперації праці, вико­ристання передових прийомів і методів праці, удосконалення організації й об­слуговування робочих місць, застосування технічно обґрунтованих норм ви­трат праці, використання гнучких форм організації праці, поліпшення профе­сійного підбора кадрів, їхньої підготовки і підвищення кваліфікації, поліпшення умов праці, раціоналізацію режимів праці і відпочинку.

Соціальні фактори включають умови праці, якісний рівень персоналу, відношення працівників до праці. Умови праці являють собою сукупність еле­ментів виробничого середовища і трудового процесу, що роблять вплив на функціональний стан організму людини. Умови праці поділяють на санітарно-гігієнічні, психофізіологічні, естетичні, соціально-психологічні.

Кваліфікація працівників дуже впливає на продуктивність праці. Рівень кваліфікації працівників визначається у відповідності зі ступенем складності робіт, які вони можуть виконувати, характеризується рівнем оволодіння знан­нями і трудовими навичками за професією (спеціальністю) і виміряється роз­рядом у тарифній сітці. Середній тарифний розряд працівників, що визначає рівень кваліфікації трудового колективу, повинний бути доповнений показни­ком середнього тарифного розряду роботи, тому що фактично працівники мо­жуть використовуватися на роботах, що тарифікуються нижче чи вище при­власненого розряду. Відношення працівників до праці відбивається на трудо­вій дисципліні, використанні робочого часу, інтенсивності праці.