2. Методи побудови тарифів на перевезення і їхня диференціація

В основі тарифів лежить середньосітьова собівартість відповідно вантаж­них І пасажирських перевезень. При цьому тарифи диференціюються з ураху­ванням впливу ряду факторів, що визначають розходження у собівартості їхніх перевезень.

До числа факторів, що визначають розходження у рівні вантажних тари­фів, відносяться - тип вагонів, що використовуються для перевезення, ступінь використання місткості та вантажопідйомності вагонів, відстань і швидкість перевезення, маса й обсяг партії одноразово перевезеного вантажу, вид влас­ності на рухомий склад, що використовується для перевезення і ін.

Застосування для перевезень окремих видів вантажів різних типів вагонів обумовлено розходженням властивостей перевезених вантажів. Наприклад, кам'яне вугілля, ліс, руда можуть перевозитися у відкритому рухомому складі (напіввагонах, платформах). Продукція галузей легкої промисловості, харчо­вих і ряду інших галузей перевозиться, як правило, у критих вагонах, контей­нерах, рефрижераторному рухомому складі. Перевезення ряду вантажів вико­нуються в особливих умовах І вимагають використання спеціалізованого ру­хомого складу, що не може застосовуватися для перевезень інших вантажів (наприклад, перевезення зрідженого газу). Собівартість перевезень у різних типах вагонів відрізняється внаслідок розходжень цін на вагони (що відбива­ється на величині амортизаційних відрахувань), витрат на їхній ремонт І техні­чне обслуговування, технічних норм завантаження вагонів при перевезенні різних вантажів, особливостей переробки вагонів на шляху прямування. Засто­сування спеціалізованих вагонів додатково збільшує собівартість перевезень внаслідок підвищеного порожнього пробігу таких вагонів. У результаті собі­вартість перевезень, а також і вантажні тарифи на перевезення різних видів вантажів відрізняються в кілька разів.

У тих випадках, коли перевезення одного виду вантажу виконуються у різ­них типах вагонів, собівартість перевезень і тариф визначаються як середньо­зважені за структурою вагонного парку, використовуваного для його переве­зення.

Зменшені норми технічного завантаження і використання місткості ваго­нів приводять до необхідності залучення до перевезень додаткових вагонів, зниження їхньої продуктивності. Тому собівартість таких перевезень підвищу­ється, що відбивається на рівні тарифів.

Застосування для перевезень вагонів, що знаходяться у власності відпра­вника вантажу або вантажоодержувача, приводить до зниження собівартості перевезень за рахунок виключення витрат по амортизації вагонів, у ряді випа­дків витрат на їхній ремонт і окремі види технічного обслуговування, підгото­вку вагонів під навантаження й очищення після вивантаження. З іншого боку, при використанні цих вагонів для перевезень у потягах-вертушках порожній пробіг вагонів зростає з відповідним підвищенням собівартості перевезень.

Перераховані вище зміни собівартості служать підставою для застосуван­ня диференціації вантажних тарифів, що дозволяє врахувати дані зміни.

Збільшення обсягу одноразово перевезеної партії вантажу приводить до зниження собівартості І рівня тарифу, тому що скорочуються витрати по поча­тково-кінцевих операціях, можливе скорочення витрат по переробці вагонів на шляху прямування за рахунок організації маршрутних перевезень.

Диференціація тарифів по родах вантажів застосовується для обліку впли­ву таких факторів, як тип використовуваних вагонів, технічні норми їхнього завантаження, особливості проходження вантажів на шляху прямування й ін. Залізничний транспорт перевозить десятки тисяч найменувань вантажів, особ­ливості перевезень яких Істотно впливають на рівень собівартості перевезень. З метою скорочення обсягів підготовчої і розрахункової роботи при встанов­ленні тарифів вантажів, собівартість перевезень яких близька, поєднуються в типи. Для вантажів, що входять до складу однієї групи, встановлюється єди­ний тариф.

Для обліку залежності собівартості перевезень від відстані перевезення застосовуються двохставочні тарифи. У загальному випадку розрахунок тариф­ної плати на перевезення 1 т вантажу виконується по формулі:

Г_т = (а + b*l):10: 100,

де

а - ставка по початково-кінцевій операції, коп./1О т;

b - ставка по операції з руху, коп./10 т-км;

l - відстань перевезення 1 т вантажу, км. Те ж на перевезення вантажу в розрахунку на 1 вагон:

Г_п,= (а + b*l)хР_m: 10: 100,

Де Р_m - розрахункова норма під час перевезення даного вантажу в даному типі

вагонів.

При використанні двоставочних тарифів величина тарифу в розрахунку на 1 км (тарифна ставка) у міру збільшення відстані перевезення знижується:

Г_т = (а/1 + b): 10:100;

Г_ст = (а/l + b)хР_т:10:100.

При перевезеннях порожніх контейнерів, а також вантажів для нестатків залізниць (господарські перевезення) застосовуються одноставочні тарифи, рівень яких у розрахунку на 1 км не залежить від відстані перевезення, перевезень за рахунок виключення витрат по амортизації вагонів, у ряді випа­дків витрат на їхній ремонт і окремі види технічного обслуговування, підгото­вку вагонів під навантаження й очищення після вивантаження. З іншого боку, при використанні цих вагонів для перевезень у потягах-вертушках порожній пробіг вагонів зростає з відповідним підвищенням собівартості перевезень.

Перераховані вище зміни собівартості служать підставою для застосуван­ня диференціації вантажних тарифів, що дозволяє врахувати дані зміни.

Збільшення обсягу одноразово перевезеної партії вантажу приводить до зниження собівартості І рівня тарифу, тому що скорочуються витрати по поча­тково-кінцевих операціях, можливе скорочення витрат по переробці вагонів на шляху прямування за рахунок організації маршрутних перевезень.

Диференціація тарифів по родах вантажів застосовується для обліку впли­ву таких факторів, як тип використовуваних вагонів, технічні норми їхнього завантаження, особливості проходження вантажів на шляху прямування й ін. Залізничний транспорт перевозить десятки тисяч найменувань вантажів, особ­ливості перевезень яких Істотно впливають на рівень собівартості перевезень. З метою скорочення обсягів підготовчої і розрахункової роботи при встанов­ленні тарифів вантажів, собівартість перевезень яких близька, поєднуються в типи. Для вантажів, що входять до складу однієї групи, встановлюється єди­ний тариф.

Для обліку залежності собівартості перевезень від відстані перевезення застосовуються двохставочні тарифи. У загальному випадку розрахунок тариф­ної плати на перевезення 1 т вантажу виконується по формулі:

Г_т = (а + Ь'):\0: 100,

де а - ставка по початково-кінцевій операції, коп./1О т; Ь - ставка по операції з руху, коп./10 т-км; І - відстань перевезення 1 т вантажу, км. Те ж на перевезення вантажу в розрахунку на 1 вагон:

Г_п,= (а + Ь-і)хР_т: 10: 100,

де Р_т - розрахункова норма під час перевезення даного вантажу в даному типів вагонів.

При використанні двохставочних тарифів величина тарифу в розрахунку на 1 км (тарифна ставка) у міру збільшення відстані перевезення знижується:

Г_т = (а/1 + Ь): 10:100;

Г_ст = (а/і + Ь)хР_т: 10: 100.

При перевезеннях порожніх контейнерів, а також вантажів для нестатків залізниць (господарські перевезення) застосовуються одноставочні тарифи, рівень яких у розрахунку на 1 км не залежить від відстані перевезення.

Для значної кількості вантажів при розрахунку тарифних плат з метою стимулювання скорочення витрат залізничного транспорту на перевезення враховується найкоротша відстань перевезення. Виключенням є негабаритні вантажі, плата за перевезення яких стягується по фактично пройденій відстані що, у свою чергу, залежить від характеру і ступеня габаритності вантажу.

Пасажирські тарифи поділяються на тарифи у дальньому і приміському сполученні. При побудові тарифів у дальньому прямуванні їхній рівень дифе­ренціюється з урахуванням впливу таких факторів як тип використовуваних для перевезень вагонів, швидкість перевезення, дальність поїздки пасажира.

На відміну від вантажних тарифів, при визначенні пасажирських тарифів у дальньому прямуванні спочатку встановлюється базовий рівень тарифу, щ₀ забезпечує мінімальний рівень комфорту у відповідний поїздці у загальному вагоні пасажирського потяга. При підвищенні рівня комфорту та швидкості поїздки встановлюються доплати: за поїздку у швидкому поїзді, за поїздку в плацкартному вагоні, купейному, спальному і т.п. Пасажирські тарифи побу­довані для відстані перевезення від 420 км. Для спрощення розрахунків цей Інтервал дальності поділяється на пояси дальності, причому в міру збільшення відстані перевезення Інтервали поясів дальності зростають. Це пояснюється тим, що залежність собівартості пасажирських перевезень і тарифів від відста­ні перевезення є гіперболічною: темпи зниження собівартості в міру збільшен­ня відстані перевезення знижуються.

Крім спрощення порядку розрахунків, застосування поясної системи сприяє їхній автоматизації і прискорює роботу квиткових касирів.

Для оплати приміських перевезень використовуються два види тарифів: зонний і загальний. Зонні тарифи застосовуються на дільницях, що приляга­ють до станцій, розташованих у великих населених пунктах, і мають високі пасажиропотоки. При використанні зонних тарифів дільниці розбиваються на зони (не більше п'ятнадцяти). Для станцій, що входять в одну зону, тарифи встановлюються на одному рівні.

Загальні тарифи встановлюються на більш високому рівні і застосовують­ся на дільницях з відносно низькими рівнями пасажиропотоків, що не дозво­ляють ефективно використовувати мотор-вагонні секції і дизельні потяги.