Питання для самоперевірки

1. Для чого складають план по праці?

2. Які основні складові містить план по праці?

3. Розкажіть про основні етапи складання плану по праці?

4. Які доплати до тарифних ставок Вам відомі?

5. Що таке роз'їзний характер робіт?

6. Якими документами регламентується нарахування премій?

7. Що таке надбавка за клас кваліфікації машиністам?

8. Що Ви знаєте про тарифну сітку?

9. Яким нормативним документом регулюється заробітна плата на заліз­ничному транспорті?

10. Які складові тарифних розрахунків з оплати праці Ви знаєте?

11. Які особливості оплати праці працівників ЗТ Вам відомі?

12. Що таке мотивація праці?

13. З якою метою здійснюється мотивація праці?

14. Які методи мотивації Ви знаєте?

Лекція 12 Тема: продуктивність праці

1. Поняття продуктивності праці

2. Методи визначення продуктивності праці

3. Характеристика факторів, що впливають на продуктивність праці

4. Показники оцінки продуктивності праці на окремих господарствах (службах) залізниці

5. Аналіз продуктивності праці та темпів росту заробітної плати на мережі залізниць України.

6. Завдання, що вирішують при організації праці.

1. Поняття продуктивності праці

Продуктивність праці є найбільш важливим елементом у системі трудо­вих показників і займає провідне місце у системі показників, що характеризу­ють ефективність суспільного виробництва.

У виробництві продукції бере участь жива і уречевлена праця. Жива пра­ця затрачається працівниками при здійсненні поточних виробничих процесів. Уречевлена праця була витрачена на більш ранніх стадіях виробництва, в га­лузях народного господарства і використовується для виробництва продукції.

Продуктивність праці характеризує результативність корисної, конкрет­ної праці, що визначає ступінь ефективності доцільної продуктивної діяльності протягом даного проміжку часу.

Варто розрізняти: продуктивність суспільної праці в цілому по народному господарству; локальну чи групову продуктивність праці, тобто продуктив­ність праці в галузі, підгалузі; Індивідуальну продуктивність праці, тобто про­дуктивність праці на підприємстві в цілому, у цеху, у бригаді, на ділянці, на Робочому місці.

Продуктивність суспільної праці відбиває витрати живої і уречевленої праці. Локальна й індивідуальна продуктивність праці відбиває витрати живої праці на виробництво одиниці продукції.

Продуктивність суспільної праці визначається розподілом національного доходу на чисельність працівників, зайнятих у всіх галузях матеріального ви­робництва.

Для характеристики локальної й індивідуальної продуктивності праці можуть використовуватися наступні показники: вироблення продукції, трудо­місткість продукції.

Вироблення продукції за одиницю часу визначають по формулі:

В = Q/T,

де Q - обсяг зробленої продукції;

Т - витрати робочого часу.

Трудомісткість розраховують за формулою:

t=T/q

2. Методи визначення продуктивності праці

Існують наступні основні методи виміру продуктивності праці: натураль­ний, умовно-натуральний, трудовий, вартісний.

При натуральному методі продуктивність праці визначають розподілом виробленої продукції в натуральних одиницях (наприклад, тоннах, штуках, квадратних метрах) на чисельність працівників. Даний метод простий, наоч­ний і достовірний. Однак він має дуже обмежену сферу застосування, тому що рідко підприємство випускає однорідну продукцію.

При умовно-натуральному методі продуктивність праці визначається розподілом кількості умовних облікових одиниць продукції на чисельність працівників. Даний метод заснований на приведенні різних виробів до одного вимірника. При розглянутому методі один вид продукції прирівнюється до Іншого по відносній трудомісткості. Область застосування цього методу також обмежена.

Вимір продуктивності праці при трудовому методі припускає викорис­тання показника трудомісткості як вимірник продукції. Обсяг продукції визна­чають у трудовому вимірі в годинах шляхом множення обсягу продукції в натуральному вираженні на норму часу на виготовлення (виробництво) одиниці продукції. Даний метод вимагає наукової обґрунтованості використовуваних норм часу. Трудовий метод придатний для оцінки рівня продуктивності праці на окремих робочих місцях, у бригадах, на ділянках, у цехах. Цей метод не має широкого поширення. При вартісному методі продуктивність праці визнача­ють розподілом обсягу продукції у вартісному вираженні на чисельність пра­цівників. Обсяг продукції обчислюють у грошовому вираженні шляхом множення обсягу продукції в натуральному вираженні на відповідні оптові ціни. Даний метод є найбільш універсальним. Він дозволяє проводити порівняння рівня І динаміки продуктивності праці на підприємстві, у галузі, регіоні, країні. Складність вартісного методу полягає у виборі найбільш прийнятного для конкретних умов способу обчислення обсягу виробництва в грошовому вира­женні. Розрізняють наступні основні методи виміру обсягу виробництва у вар­тісному вираженні: валова продукція, товарна продукція, реалізована продук­ція, умовно-чиста продукція, чиста продукція, нормативно-чиста продукція, нормативна вартість обробки.

Основними методами використання вартісних показників для виміру продуктивності праці є: повторний рахунок продукції, невідповідність динамі­ки обсягів продукції динаміці витрат праці при зрушеннях у її асортименті через вартісні вимірники продукції, недостатнє відображення впливу на дина­міку продуктивності праці підвищення якості продукції, відображення динамі­ки продуктивності праці через економію тільки живої праці без обліку викори­стання уречевленої праці.

Основним методом визначення продуктивності праці за допомогою вало­вої продукції, товарної продукції і реалізованої продукції є те, що оптові ціни включають вартість усіх матеріальних витрат. Рівень вироблення в цьому ви­падку в значній мірі підданий змінам матеріалоємності. На залізничному транспорті застосовуються всі методи виміру продуктивності праці. На заліз­ницях натуральний і умовно-натуральний методи виміру продуктивності праці знаходять широке застосування, тому що продукція залізничного транспорту однорідна і виражається у натуральних чи умовно-натуральних одиницях ви­міру. Вартісний метод визначення продуктивності праці використовують у будівництві, капітальному ремонті основних засобів, частково на ремонті ру­хомого складу.

Продуктивність праці працівників мережі і залізниць виміряється в умов­но-натуральних одиницях - кількістю приведених тонно-кілометрів, що при­водяться на одного працівника експлуатаційного контингенту, зайнятого на Перевезеннях, і розраховується по формулах:

(53)

де ∑(Pl)^gp- вантажообіг, приведені тонно-кілометри;

∑P^gl- вантажообіг, тарифні тонно-кілометри;

∑P^pl - пасажирообіг, пасажиро-кілометри;

К- коефіцієнт приведення по пасажирообігу;

N_rh - середньоспискова чисельність працівників, зайнятих на перевезен­нях, чол.