§ 2.2. Строки пред’явлення виконавчих документів до виконання

Строки давності у стадії виконання судових рішень — це встановлені законом строки, протягом яких судове рішення або рішення несудових органів може бути пред’явлено для примусового виконання. Дія строку давності виявляється в тому, що при пропущенні строку виконавчий лист не видається, а вчасно виданий і не пред’явлений протягом строку втрачає свою силу і до виконання судом не приймається (ч. 1 ст. 25 Закону). Отже, цей строк за своєю природою є перетинаючим.

Виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред’явлені до виконання протягом одного року, посвідчення комісій у трудових спорах — протягом трьох місяців. Зазначені строки обчислюються: для виконання рішень судів і вироків судів у частині майнових стягнень — з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконанню, — з наступного дня після його постановлення; для виконання рішень господарських судів — з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди в разі ушкодження здоров’я тощо) можуть бути пред’явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі. Строки пред’явлення виконавчих документів до виконання встановлюються для кожного платежу окремо.

Строки давності можуть перериватися пред’явленням виконавчого документа до виконання, частковим добровільним виконанням рішень, а також наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення (ст. 23 Закону). Після переривання строку пред’явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв’язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк пред’явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.

Строк давності, пропущений з поважної причини, може бути поновлений судом, що видав відповідний документ, або судом за місцем виконання (ст. 371 ЦПК, ст. 261 КАС, ст. 119 ГПК).

Заява про поновлення пропущеного строку за правилами цивільного судочинства подається до суду, який видав виконавчий лист, або до суду за місцем виконання і розглядається в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі, проте їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

У разі якщо суд визнає причину пропущення строку поважною, він дозволяє пред’явити виконавчий документ до виконання.

У разі пропуску строку для пред’явлення до виконання наказу, заява про відновлення пропущеного строку подається до господарського суду, який прийняв судове рішення. Заява розглядається у засіданні господарського суду, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач і боржник. Неявка боржника і стягувача у судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви. За результатами розгляду заяви виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві і боржнику.

За правилами адміністративного судочинства заява про поновлення пропущеного строку подається до адміністративного суду, який видав виконавчий лист, або до адміністративного суду за місцем виконання. Суд розглядає заяву про поновлення пропущеного строку в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду. Ухвалу суду за результатами розгляду заяви про поновлення пропущеного строку може бути оскаржено в загальному порядку.

Відповідно до вимог ст. 371 ЦПК та ст. 24 Закону суд може поновити лише строк для пред’явлення до виконання виконавчого документа, виданого судом. За іншими виконавчими документами пропущені строки поновленню не підлягають.

Результати вирішення судом питання про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання фіксуються у відповідній ухвалі суду, на яку може бути подано скаргу, внесено окреме подання (п. 19 ст. 293 ЦПК).