Ухвалив:

1.Заяву Мукачівського міського комунального підприємства «Мукачівводоканал» про розстрочення виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від  22.09.2010 року - задовольнити частково.

2.Розстрочити виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від  22.09.2010 року строком на один рік, встановивши наступний графік сплати податкового боргу по вищевказаному рішенню суду:

№ платежу по порядкуКінцевий строк платежуСума платежу (грн.)Вид платежу1.          01.03.20136052,376052,37грн. - по земельному податку з юридичних осіб.2.          01.04.20136052,376052,37грн. - по земельному податку з юридичних осіб.3.          01.05.20136052,376052,37грн. - по земельному податку з юридичних осіб.4.          01.06.20136052,376052,37грн. - по земельному податку з юридичних осіб.5.          01.07.20136052,376052,37грн. - по земельному податку з юридичних осіб.6.          01.08.20136052,376052,37грн. - по земельному податку з юридичних осіб.7.          01.09.20136052,376052,37грн. - по земельному податку з юридичних осіб.8.          01.10.20136052,376052,37грн. - по земельному податку з юридичних осіб.9.          01.11.20136052,376052,37грн. - по земельному податку з юридичних осіб.10.          01.12.20136052,376052,37грн. - по земельному податку з юридичних осіб.11.          01.01.20146052,376052,37грн. - по земельному податку з юридичних осіб.12.          01.02.20146052,376052,37грн. - по земельному податку з юридичних осіб. Всього:72628,4072628,40 грн. - по земельному податку з юридичних осіб.3. В задоволенні решти вимог відмовити.

4.Ухвала суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з ч.3 ст. 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили у порядку та строки, визначені ст. 254 КАС України.

         Суддя                                                                           Луцович М.М.

3.13. Ухвала Колегії суддів Вищого адміністративного суду України від 05 лютого 2013 року за позовом ОСОБА_4 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України, Державного казначейства України про визнання неправомірними дій та стягнення моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2010 року.

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

05 лютого 2013 року                                         м. Київ                              К-24403/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Іваненко Я.Л.,          Мойсюка М.І.,          Тракало В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України, Державного казначейства України про визнання неправомірними дій та стягнення моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2010 року,-

у с т а н о в и л а :

У грудні 2009 року позивач звернувся із зазначеним позовом посилаючись на те, що 25 вересня 2009 року він направив в Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавчий лист про стягнення з Державного бюджету України на його користь 788, 50 гривень.

Проте, у відкритті виконавчого провадження було відмовлено та               21 листопада 2009 року виконавчий лист був повернутий з підстав невідповідності його вимогам статті 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Такі дії і рішення позивач вважає протиправними і такими, що порушують його права, а тому посилаючись на ці обставини ОСОБА_4 просив про задоволення позову.

          Постановою Донецького окружного адміністративного суду від               4 лютого 2010 року позов задоволено частково, визнано протиправними дії і скасовано постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від   15 жовтня 2009 року та зобов'язано Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України витребувати виконавчий лист і відкрити виконавче провадження. В  решті позову відмовлено.

          Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від           1 червня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано та відмовлено у позові.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та задовольнити позов.

       Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи колегія суддів дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.

       Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

       Згідно з частиною 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

       З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

       Скасовуючи рішення суду першої інстанції і відмовляючи у позові апеляційний суд, на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що дії і рішення відповідача про повернення виконавчого листа  відповідають вимогам закону.

       Апеляційний суд до спірних правовідносин правильно застосував положення Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», Кодексу адміністративного судочинства України.

          Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з позовних вимог, ОСОБА_4 оскаржує дії і постанову державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про повернення виконавчого листа.

З матеріалів справи також вбачається, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2009 року задоволено позов ОСОБА_4 та стягнуто з Державного бюджету України відповідні кошти. На виконання рішення суду 18 вересня 2009 року був виданий виконавчий лист, за змістом якого зобов'язано Департамент державної виконавчої служби стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 грошові кошти. Боржником у виконавчому листі зазначено -Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Статтею 19 зазначеного Закону встановлені вимоги до виконавчого документу, в якому повинні бути зазначені: назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ; дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; найменування або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача  і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб -платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання чинності рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.

Апеляційний суд дійшов правильного висновку, що згідно виконавчого листа, боржником зазначений Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Разом з тим, відповідно до наказу Міністерства юстиції України від        2 квітня 2007 року № 549/к, він є структурним підрозділом Міністерства юстиції України та не має статусу юридичної особи.

Згідно з пунктом 6 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відмовляє у відкритті провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 вказаного Закону.          

Відповідно до статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами у виконавчому провадженні є стягував і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.

Враховуючи наведе, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що рішення про повернення виконавчого листа прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення суду апеляційної інстанції відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги його висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано правильне і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2010 року залишити без змін.

        Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і  оскарженню не підлягає.  

3.14. Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних від 30.01.2013 р. за скаргою Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» в інтересах структурного підрозділу «Донецькі електричні мережі» на дії Відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 21 серпня 2012 року.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2013 року                                                 м.Київ                                                                                                   

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:  

Головуючого                Кузнєцова В.О.,

Суддів:Ізмайлової Т. Л. ,       Мартинюка В.І.,   Мостової Г.І.,             Наумчука М.І.,        розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» в інтересах структурного підрозділу «Донецькі електричні мережі» на дії Відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у     м. Донецьку, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 21 серпня 2012 року,-

в с т а н о в и л а :

У травні 2012 року ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» звернулось до суду із скаргою на дії ВДВС Київського РУЮ у м. Донецьку, посилаючись на те, що постановою державного виконавця від 03 травня 2012 року йому було відмовлено у відкритті виконавчого провадження відповідно до п. 6 ч. 1        ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з відсутністю у виконавчому листі року народження боржника, місця народження, ідентифікаційного коду, тощо. Заявник вважає дану постанову неправомірною, а тому звернувся до суду з даною скаргою.

Ухвалою Київського районного суду м. Донецька від 15 червня        2012 року скаргу задоволено. Зобов`язано відділ Державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку відновити виконавче провадження за виконавчим листом № 2-2519/11 від 29 вересня 2011 року, виданим Київським районним судом м. Донецька.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 21 серпня 2012 року ухвалу суду першої інстанції скасовано та постановлено нову  про відмову в задоволенні скарги ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго».

У поданій касаційній скарзі  ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» просить  зазначене рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та постановляючи нову про відмову в задоволенні скарги на дії ВДВС Київського РУЮ у м. Донецьку, апеляційний суд виходив із того, що оскільки виконавчий документ про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» суми заборгованості не відповідав вимогам установленим ст. 18 Закону України «Про державну виконавчу службу», тому  ВДВС Київського РУЮ у               м. Донецьку обґрунтовано відмовив у відкритті виконавчого провадження за цим листом.

Однак, такий висновок зроблено судом без належного з`ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін та без належної оцінки наданих ними доказів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27 квітня 2012 року  ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» було подано до ВДВС Київського РУБ у    м. Донецьку на примусове виконання виконавчий лист № 2-2519, виданий     21 березня 2012 року Київським районним судом м. Донецька про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго»  заборгованість у розмірі 463,33 грн.  

Постановою державного виконавця  ВДВС Київського РУЮ у                   м. Донецьку від 03 травня 2012 року було відмовлено ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» у відкритті виконавчого провадження через невідповідність виконавчого документа ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», а саме через відсутність у виконавчому документі індивідуального номера боржника та дати народження.                      

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» (діючої на час виникнення спірних правовідносин), у виконавчому документі зазначаються, повне   найменування (для   юридичних осіб) або ім'я (прізвище,  власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб)  стягувача  і  боржника,  їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи  перебування  (для  фізичних  осіб), ідентифікаційний  код  суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за  наявності  (для  юридичних  осіб),  індивідуальний ідентифікаційний  номер  стягувача  та  боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків),  а також інші дані, якщо вони відомі  суду чи іншому органу,  що видав виконавчий документ,  які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти  примусовому виконанню,  зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних  осіб),  місцезнаходження  майна  боржника,  рахунки

стягувача та боржника тощо.

                              Таким чином, даною статтею такі реквізити виконавчого документу як індивідуальний ідентифікаційний код боржника та дата його народження не є обов'язковими і зазначаються лише за наявності.  

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що скарга на дії ВДВС Київського РУЮ у м. Донецьку підлягає задоволенню, оскільки при видачі виконавчого документу у суду не було відомостей про індивідуальний ідентифікаційний код боржника та дату його народження, що не суперечить п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» (діючої на час виникнення спірних правовідносин).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд безпідставно застосував до спірних правовідносин, які виникли в травні    2012 року, п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 08 серпня 212 року, що є порушенням ст. 58 Конституції України згідно якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність  особи.

Таким чином, апеляційним судом було помилково скасовано рішення суду першої інстанції, яке ухвалено згідно із законом.

Враховуючи наведене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст.ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-  

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 21 травня 2012 року скасувати.

Ухвалу Київського районного суду м. Донецька від 15 червня 2012 року залишити в силі.  

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий  Судді:  Кузнєцов В.О.  Ізмайлова Т.Л. Мартинюк В.І.  Мостова Г.І.  Наумчук М.І.  

3.15. Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.01.2013 р.за позовом ОСОБА_3 до відділу Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, відділу Державної виконавчої служби Шепетівського міськрайонного управління юстиції, третя особа - ОСОБА_4, про визнання недійсними прилюдних торгів, протоколу проведення прилюдних торгів, відомостей прилюдних торгів та свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 2 липня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 3 жовтня 2012 року.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

30 січня 2013 року                                                                          м. Київ  

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

головуючого     Луспеника Д.Д.,

суддів:     Гулька Б.І., Лесько А.О.,  Хопти С.Ф., Червинської М.Є.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відділу Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, відділу Державної виконавчої служби Шепетівського міськрайонного управління юстиції, третя особа - ОСОБА_4, про визнання недійсними прилюдних торгів, протоколу проведення прилюдних торгів, відомостей прилюдних торгів та свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 2 липня   2012 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 3 жовтня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що йому на праві власності належить будівля ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1» з допоміжними приміщеннями, склад, проїзди і майданчики, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2. Вважав, що під час проведення дій щодо примусового виконання постанови Рівненського окружного адміністративного суду, якою з нього на користь Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції стягнуто 50 370 грн 28 коп. заборгованості з орендної плати за землю, відділом Державної виконавчої служби Шепетівського міськрайонного управління юстиції (далі - ВДВС Шепетівського МУЮ) незаконно були проведені прилюдні торги від 28 лютого 2011 року та реалізовано належну йому будівлю ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1» з допоміжними приміщеннями, в яких переможцем визнано ОСОБА_4 При проведенні прилюдних торгів відповідачами грубо порушені норми Закону України «Про виконавче провадження» та Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме: не було повідомлено його як боржника про дату, час та місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд визнати недійсними прилюдні торги від 28 лютого 2011 року, протокол проведення прилюдних торгів від 28 лютого 2011 року, відомості прилюдних торгів, а також свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 18 березня 2011 року.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 2 липня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 3 жовтня 2012 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального й процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.  

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.  

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позов пред'явлено до неналежних відповідачів та зазначив, що свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів було видано приватним підприємством «Спеціалізоване підприємство юстиція» переможцю торгів - ОСОБА_4, до яких позовні вимоги не заявлялись.

Проте погодитись із таким висновком суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.  

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають. Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що    ОСОБА_3 на праві власності належала будівля ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1» з допоміжними приміщеннями, що знаходиться в АДРЕСА_2.

Виконуючи постанову Рівненського окружного адміністративного суду від   26 вересня 2008 року про стягнення з позивача на користь Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції податковий борг з орендної плати за земельну ділянку в розмірі 32 702 грн 92 коп. та постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22 січня 2009 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції податковий борг з орендної плати за земельну ділянку в розмірі 50 263 грн 90 коп., державний виконавець ВДВС Шепетівського МУЮ 8 листопада 2010 року здійснив опис і арешт майна - будівлі  ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1» з допоміжними приміщеннями, що належить боржнику та знаходиться в АДРЕСА_2. 8 листопада 2010 року копія акта була направлена позивачу за адресою його проживання -                    АДРЕСА_1. За цією ж адресою позивачу направлялися повідомлення про результати експертної оцінки описаного майна з роз'ясненням права на оскарження такої оцінки. 11 лютого 2011 року ВДВС Шепетівського МУЮ з приватним підприємством «Спеціалізоване підприємство юстиція» укладено договір про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, а 28 лютого 2011 року будівля ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1» з допоміжними приміщеннями реалізована з прилюдних торгів за участю двох учасників. Переможцем торгів стала ОСОБА_4, яка придбала приміщення за 93 300 грн.

Порядок реалізації арештованого майна передбачено Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 21 квітня 2005 року та Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від   27 жовтня 1999 року № 68/5.

У п. 2.5. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна зазначено, лот - це одиниця майна, що виставляється для продажу на прилюдних  торгах. Кожному лоту надається свій номер, який вказується в інформаційній картці і оголошується ліцитатором під час проведення прилюдних торгів.

Проте суди не врахували, що на прилюдні торги було виставлено загалом будівлю ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1» з допоміжними приміщеннями, а не кожну окрему одиницю майна.    

Разом з тим проїзди і майданчики не є нерухомим майном у розумінні   ст. 190 ЦК України, а є невід'ємним поліпшенням земельної ділянки, яка не належала ОСОБА_3 на праві власності, а перебуває у нього в оренді.  

Відповідно до ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника, у тому числі на кошти в установах банків.

Однак суди наведені положення закону не врахували та не звернули уваги на те, що стягнення на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів не зверталось, а безпосередньо зверталося стягнення на будівлю ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1» з допоміжними приміщеннями.  

Також у порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України суди не з'ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, які правовідносини сторін випливають з установлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин і дійшли передчасного висновку про відмову в задоволенні позову, не навівши в рішенні передбачених правових підстав по суті спору.                              

Крім того, у п. 2 ч. 6 ст. 130 ЦПК України визначено, що суд під час проведення попереднього судового засідання вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, та відповідно до ч. 1 ст. 33 ЦПК України, за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Отже, якщо з матеріалів справи вбачається, що склад осіб, які беруть участь у справі, має бути інший, суд з урахуванням вищенаведеного повинен вчинити дії, які від нього вимагає положення ч. 4 ст. 10 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанцій проведено з порушенням наведених вимог закону, продавець - приватне підприємство «Спеціалізоване підприємство юстиція» до участі у справі судами притягнуто не було, а переможець торгів не визначена відповідачем у справі.                              

Отже, не залучивши продавця до участі у справі, суд належним чином не встановив чи наведені позивачем порушення вплинули на результат торгів.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 2 липня    2012 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 3 жовтня  2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                   Д.Д. Луспеник                                                

Судді:     Б.І. Гулько

А.О. Лесько

                 С.Ф. Хопта

                  М.Є. Червинська

3.16. Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.01.2013 р. за поданням Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції про заміну сторони виконавчого провадження під час виконання судового рішення, ухваленого у справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасизалізобетонстрой", будівельної корпорації "УкрАзіабуд", про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасизалізобетонстрой" до ОСОБА_3 про розірвання договору відступлення прав вимоги від 20 червня 2007 року, за касаційною скаргою Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 27 вересня 2012 року.

У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

30 січня 2013 рокум. Київ  Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого       Дьоміної О.О.,

суддів:                  Горелкіної Н.А.,                          Коротуна В.М.,

                             Дем'яносова М.В.,                     Штелик С.П.,

                                                            

розглянувши в судовому засіданні справу за поданням Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції про заміну сторони виконавчого провадження під час виконання судового рішення, ухваленого у справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасизалізобетонстрой", будівельної корпорації "УкрАзіабуд", про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасизалізобетонстрой" до ОСОБА_3 про розірвання договору відступлення прав вимоги від 20 червня 2007 року, за касаційною скаргою Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 27 вересня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2011 року Придніпровський відділ державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції звернувся до суду з поданням про заміну сторони виконавчого провадження під час виконання судового рішення, ухваленого у справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ "Черкасизалізобетонстрой", БК "УкрАзіабуд" про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасизалізобетонстрой" до ОСОБА_3 про розірвання договору відступлення прав вимоги від 20 червня 2007 року.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 11 травня             2012 року подання Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції задоволено. Замінено сторону виконавчого провадження боржника ТОВ "Черкасизалізобетонстрой" на його правонаступника прав та обов'язків у частині майнових та немайнових активів, пов'язаних з діяльністю структурного підрозділу з будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями і підземним паркінгом по АДРЕСА_1, у т.ч. правочинів, дозволів тощо - ТОВ     "Черкасизалізобетонстрой-2".

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 27 вересня 2012 року ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 11 травня 2012 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою в задоволенні подання Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції відмовлено.

У касаційній скарзі Придніпровський відділ державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції просить скасувати ухвалу апеляційної інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

За правилами ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Установлено, що 04 лютого 2011 року Святошинським районним           судом м. Києва постановлено рішення про стягнення з ТОВ «Черкасизалізобетонстрой» на користь ОСОБА_4 боргу в розмірі    618 210 грн. 56 коп. та 1 820 грн.

09 серпня 2011 року за виконавчими листами, виданими на підставі вказаного рішення, були відкриті  виконавчі провадження.

20 квітня 2011 року загальними зборами засновників ТОВ «Черкасизалізобетонстрой» затверджено статут новоутвореної юридичної особи ТОВ «Черкасизалізобетонстрой-2», яка утворена шляхом виділення зі складу ТОВ «Черксасизалізобетон» структурного підрозділу з передачею прав та обов'язків засновника в частині майнових та немайнових активів, у тому числі правочинів, дозволів тощо, пов'язаних з будівництвом по                 вул. Драгомирова, 2а у м. Києві.

Із рішення Святошинського районного суду Києва від 04 лютого    2011 року вбачається, що ОСОБА_4 ставилися вимоги про стягнення заборгованості за договором про відступлення права вимоги від 20 червня 2007 року відповідно до якого ОСОБА_4 набула права замість первісного кредитора вимагати від боржника                            виконання умов основного договору (Інвестування будівництва житлового будинку від 12 березня             2004 року) в повному обсязі та яким визначено, що відповідно до п. 2.1 вище вказаного договору від 19 липня  2007 року ТОВ «Черкасизалізобетонстрой» має відшкодувати ОСОБА_4 за відступлення прав вимоги за договором  інвестування будівництва житлового будинку від 12 березня  2004 року за № 12-03-04-ДР і додаткової угоди до нього за № 1 від 29 грудня 2006 року заборгованість у розмірі 618 210 грн. 56 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги; правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.

Згідно з ч. 1 ст. 378 ЦПК України та ч. 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї зі сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про зміну сторони її правонаступником.

Підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва (так само як і внаслідок виконання зобов'язання за боржника поручителем, майновим поручителем, або іншою третьою особою) буде пряма вказівка акта цивільного законодавства (ч. 3 ст. 11 ЦК України), а також настання певних обставин, які мають юридичне значення. Однак передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договір цесії) не є правонаступництвом.

Доводи касаційної скарги Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції та матеріали витребуваної справи не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при постановленні ухвали про відмову в задоволенні подання державної виконавчої служби допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338 - 342 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Таким чином, апеляційний суд, врахувавши правову природу заявлених вимог та обставини справи, ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у  х  в  а  л  и  л  а :

        

Касаційну скаргу Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції відхилити.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 27 вересня 2012 року залишити  без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                       О.О. Дьоміна

Судді: 

Н.А. Горелкіна,. Дем'яносов, В.М. Коротун, С.П. Штелик