Основи адміністративного права

1. Загальна характеристика адміністративного права.

2. Суб’єкти адміністративного права.

3. Державна служба.

4. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.

5. Підстави адміністративної відповідальності.

6. Адміністративні стягнення. Адміністративна відповідальність неповнолітніх.

1. Загальна характеристика адміністративного права.

Адміністративне право – це галузь права, за допомогою якої держава регулює суспільні відносини у сфері державного управління.

Предметом регулювання адміністративного права є суспільні відносини, що виникають і припиняються у сфері державного управління та пов’язані з процесом здійснення керівництвом економічною, соціально-культурною і адміністративно-політичною розбудовою.

Групи джерел адміністративного права

1. Конституція України.

2. Закони України: «Про державну службу», «Про Кабінет Міністрів України», «Про звернення громадян» і ін. Кодекси: Кодекс України про адміністративні правопорушення, Митний кодекс України.

3. Укази і нормативні розпорядження Президента України.

4. Постанови і нормативні розпорядження Кабінету Міністрів України.

5. Міжнародні договори і угоди, виконавчі приписи до них, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

6. Акти центральних органів виконавчої влади України та АРК: міністерств, державних комітетів.

7. Акти місцевих державних адміністрацій.

8. Рішення рад та виконавчих органів місцевого самоврядування.

2. Суб’єкти адміністративного права.

Серед суб’єктів адміністративного права розрізняють

Фізичних та юридичних осіб.

Фізична особа – це окрема людина, яка є суб’єктом права.

Юридична особа – це організація, підприємство чи установа, що має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов’язок, бути позивачем і відповідачем у суді.

Важливе місце серед суб’єктів адміністративного права належить громадянам України. Адміністративно-правовий статус громадян України є складовою частиною їх загального правового статусу і включає такі елементи:

• адміністративну правоздатність і дієздатність (правосуб’єктність);

• права та обов’язки у сфері державного управління;

• адміністративно-правові гарантії прав і свобод громадян.

Адміністративна правоздатність – це здатність індивіда бути носієм прав і обов’язків у сфері державного управління.

Вона виникає з моменту народження і припиняється зі смертю особи. У повному обсязі вона настає при досягненні 18 років, а в окремих випадках – 16 років. Адміністративна правоздатність не однакова для всіх громадян і залежить від багатьох факторів: віку, освіти, статі, стану здоров’я тощо.

Адміністративна дієздатність – це визнана законом та іншими нормативно-правовими актами здатність громадян особисто своїми діями здійснювати, набувати права та нести обов’язки адміністративного характеру.

Законодавством точно не визначено момент виникнення адміністративної дієздатності. Її настання пов’язано з віком, інтелектуальним зростанням особи. Так, наприклад, особи, що досягли 16 років, є суб’єктами відповідальності за адміністративні правопорушення. Але в повному обсязі вона настає з 18 років.

Причини повного або часткового обмеження адміністративної дієздатності:

• душевна хвороба;

• інвалідність (втрата зору, слуху) позбавляє права на управління транспортним засобом;

• судимість або відсутність спеціальної освіти не дає можливості займати ряд посад у державному апараті.

Адміністративна правоздатність і дієздатність юридичних осіб наступає з моменту державної реєстрації і припиняється з їх ліквідацією.

Серед суб’єктів адміністративного права, що є юридичними особами, важливе місце посідають органи державної влади.