Поняття злочину, склад та види злочину.
Злочин – це суспільно небезпечне винне діяння, дія чи бездіяльність, передбачене Кримінальним кодексом України, скоєне особою, яка може нести відповідальність за нього (суб’єктом злочину).
Основні ознаки злочину |
|||
Суспільна небезпечність |
Протиправність |
Винність |
Караність, кримінальне покарання |
Виявляється в спричиненні або створенні загрози заподіяння шкоди суспільним відносинам, поставленим під охорону кримінального закону. |
Здійснення даного діяння заборонено кримінальним законом. |
Наявність в діях особи умислу або необережності. |
За будь-який злочин відповідною нормою Кримінального кодексу передбачено конкретні вид і міра покарання. |
Склад злочину – це сукупність встановлених кримінальним законом об’єктивних і суб’єктивних ознак, які характеризують суспільно небезпечне діяння.
Об’єкт злочину – суспільні відносини, яким злочин завдає або може завдати шкоди і які охороняються кримінальним законом від злочинних посягань. Предмет злочину – це матеріальний предмет, з приводу якого або шляхом дії на який вчиняється злочин (при крадіжці мобільного телефону об’єктом злочину є відносини власності, а предметом – мобільний телефон).
До об’єктивної сторони належать основні ознаки злочину:
діяння – конкретний, усвідомлений і вольовий акт поведінки людини, який є суспільно небезпечним і протиправним;
дія – це активна, свідома, суспільно небезпечна, протиправна поведінка суб’єкта;
бездіяльність – це пасивна форма поведінки особи, що полягає в не вчиненні нею конкретної дії, яку вона повинна і могла вчинити в даних конкретних умовах.
Для характеристики об’єктивної сторони злочину важливе значення мають факультативні ознаки:
Суб’єктом злочину може бути лише фізична особа, яка здійснила суспільно небезпечне діяння і здатна нести кримінальну відповідальність.
Для того щоб людина могла відповідати за свої вчинки, вона повинна бути осудною і досягти віку, з якого можлива кримінальна відповідальність.
Осудність – це здатність особи усвідомлювати свої дії і керувати ними.
Неосудність
– це психічний стан людини, за
якого вона під час вчинення суспільно
небезпечного діяння не могла усвідомлювати
свої дії або керувати ними внаслідок
хронічної душевної хвороби, тимчасового
розладу душевної діяльності, недоумства
чи іншого хворобливого стану (не підлягає
кримінальному покаранню, застосовуються
примусові заходи медичного характеру).
Вік особи, з якого встановлюється кримінальна відповідальність настає після досягнення особою, яка вчинила злочин, 16 років, з 14 років: умисне вбивство, умисне тяжке тілесне ушкодження, диверсія, бандитизм, вимагання, умисне знищення чи пошкодження майна, хуліганство, крадіжка, грабіж, розбій та інші.
Суб’єктивна сторона склад злочину представляє внутрішню сторону суспільно небезпечного діяння, тобто психічне ставлення особи до суспільно небезпечного діяння та його наслідків.
До ознак суб’єктивної сторони складу злочину належать:
Вина – це внутрішнє психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності.
Мотив злочину – це внутрішні спонукання, якими керувався суб’єкт при вчиненні злочину.
Мета злочину – це бажаний результат, якого має досягти особа при вчиненні злочину.
Стан афекту – це емоційний стан, стан психіки людини, який виникає в результаті її суб’єктивної реакції на впливі внутрішніх та зовнішніх подразників.