Джерела права

	Правовий звичай	Правила поведінки, які склалися у процесі життя (традиції)
	Правовий прецедент	Рішення судового або адміністративного органу
	Нормативно-правовий договір	Це письмовий документ, де правила поведінки кількох суб’єктів (колективний договір)
	Релігійно правові норми	Релігійні норми
	Нормативно-правовий акт	Документ в якому закріплюються правила поведінки загального характеру

Нормативно-правовий акт
Підзаконні акти	Декрети	Закони
Закон – це нормативно-правовий акт законодавчого органу держави, чи безпосередньо самого народу, що має вищу юридичну силу і регулює найважливіші суспільні відносини в державі		Звичайні закони	Конституційні закони	Основний закон держави – Конституція

Законодавчий процес – чітко врегульована Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України діяльність, яка полягає у творенні законів. Ця діяльність здійснюється в кілька послідовних етапів або стадій.

Основні стадії законодавчого процесу.

1. Законодавча ініціатива – пропозиції щодо видання нового закону (Президент України, народні депутати, Кабмін).

2. Підготовка і розробка законопроекту.

3. Попередній розгляд законопроекту в комітетах Верховної Ради України.

4. Обговорення законопроекту на пленарних засіданнях Верховної Ради України з його наступним прийняттям або відхиленням (повністю чи частково).

5. Прийняття закону (голосування).

6. Підписання (санкціонування) – Закон підписує Голова Верховної Ради України → Президентові України (протягом 15 діб після отримання закону має його підписати та офіційно оприлюднити, або повернути до ВРУ для повторного розгляду, якщо за 15 діб закон не повернуто до ВРУ, то він вважається схваленим).

7. Оприлюднення закону – опублікування закону в офіційних виданнях: «Голос України», «Урядовий кур’єр», «Відомості ВРУ», протягом 10 днів.

8. Набрання чинності – закон набирає чинності через 10 днів після його офіційного оголошення.

2. Поняття і структура правової системи.

Система права – це внутрішня організація права, що відображається в єдності та узгодженості всіх її норм, диференційованих за галузями, підгалузями, інститутами та нормами.

ПРАВО

Галузь права

Інститут права

Норма права

Галузь права – це упорядкована сукупність правових норм, що регулюють певну сферу суспільних відносин.

ПРАВО
Галузі публічного права це система норм, що врегульовують відносини між державою та суспільством	Галузі приватного права це система норм, що врегульовують відносини між приватними фізичними і юридичними особами
Конституційне право	Цивільне право
Кримінальне право	Трудове право
Адміністративне право	Сімейне право
Фінансове право	Господарське право

Інститут права – відокремлена група взаємозв’язаних правових норм, що регулюють певний вид суспільних відносин і утворюють самостійний елемент системи права.

Класифікацію інститутів права
Інститути права за сферою поширення (або за складом):	Інститути права за функціональною роллю:
галузеві (інститут спадкування)	регулятивні (інститут міни)
міжгалузеві (інститут відповідальності за екологічні правопорушення, інститут приватної власності)	охоронні (інститут кримінальної відповідальності). Інститути права за субординацією у правовому регулюванні
	матеріальні (інститут підряду)
	процесуальні (інститут порушення кримінальної справи). Родинні інститути однієї й тієї самої галузі права утворюють підгалузі права.

Правова норма – загальнообов’язкове, формально визначене, встановлене або санкціоноване правило поведінки, яке впливає на суспільні відносини з метою їх впорядкування.

Диспозиція (розпорядження, настанова) — це частина норми, в якій зазна­чаються права або обов'язки суб'єктів. Це — центральна, основна частина юридичної норми, яка власне і вказує, описує дозволену (можливу), обов'язкову (несолідну) й заборонену (неприпус­тиму) поведінку суб'єкта.

Гіпотеза (припущення, умова) — частина норми, в якій зазначають­ся умови, обставини, з настанням котрих можна чи необхідно здійснювати її диспозицію. Ці обста­вини відображаються спеціальним поняттям «юридичні факти». Призначення гіпотези — виз­начити сферу і межі регулятивної дії диспозиції правової норми.

Санкція (несприятливі наслідки) — частина норми, в якій зазначають­ся заходи державного примусу в разі невиконання, порушення її диспозиції. Призначення санкції — забезпечувати здійсненність диспозиції правової норми.

Факультативний елемент юридичної норми — заохочення. Це — частина норми, в якій зазначають­ся певні цінності, блага. Їх може отримати суб'єкт у разі добровільного здійснення ним диспозиції.

Правова система – сукупність взаємозв’язаних, узгоджених і взаємодіючих юридичних засобів та всіх правових явищ, що існують у конкретній країні, за допомогою яких відбувається регулювання суспільних відносин.

Міжнародне право – особлива правова система, що складається з принципів і норм, які регулюють відносини між державами та іншими суб’єктами міжнародного права.