4. Служба безпеки України.

Служба безпеки України – державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.

На СБУ покладається захист:

• державного суверенітету;

• конституційного ладу;

• територіальної цілісності;

• економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу;

• законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб.

Систему сбу складають

Центральне управління СБУ

підпорядковані йому регіональні органи

органи військової контррозвідки

військові формування

навчальні, науково-дослідні та інші заклади СБУ

Кадри СБУ складають:

• співробітники-військовослужбовці;

• працівники, які уклали трудовий договір зі СБУ;

• військовослужбовці строкової служби.

Служба безпеки України зобов’язана:

• здійснювати розвідувальну та інформаційно-аналітичну роботу;

• здійснювати заходи контррозвідувального забезпечення дипломатичних представництв, консульських та інших установ;

• виявляти, припиняти та розкривати злочини, розслідування яких віднесено законодавством до компетенції СБУ; проводити дізнання і слідство у цих справах; розшукувати осіб, які переховуються у зв’язку із вчиненням зазначених злочинів;

• здійснювати контррозвідувальні заходи з метою попередження, виявлення, припинення і розкриття будь-яких форм розвідувально-підривної діяльності проти України;

• забезпечувати захист державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності України від протиправних посягань з боку окремих осіб та їх об’єднань тощо.

СБУ, її органами і співробітниками для виконання покладених на них обов’язків надається право:

• вимагати від громадян та посадових осіб припинення правопорушень, перевіряти у зв’язку з цим документи, проводити огляд осіб, їхніх речей і транспортних засобів;

• подавати органам державного управління обов’язкові для розгляду пропозиції з питань національної безпеки України;

• одержувати на письмовий запит керівника відповідного органу СБУ дані і відомості, необхідні для забезпечення державної безпеки України;

• входити у порядку, погодженому з адміністрацією підприємств, установ та організацій і командуванням військових частин, на їх територію і в службові приміщення;

• використовувати з наступним відшкодуванням витрат та збитків транспортних засобів, які належать підприємствам і громадянам для проїзду до місця події, припинення злочинів.

5. Фіскальна служба України.

Фіскальна служба України — центральний орган виконавчої влади України, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.

24 грудня 2012 року шляхом об'єднання Державної податкової служби та Державної митної служби утворено Міністерство доходів і зборів України.

1 березня 2014 Кабінет Міністрів України прийняв рішення ліквідувати Міністерство доходів і зборів і відновити діяльність Державної податкової та Державної митної служб. Проте, врешті на базі Міндоходів була утворена Державна фіскальна служба (Постанова КМУ від 21 травня 2014 р. №160)

Державна фіскальна служба України визначена центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує:

• державну податкову політику;

• державну політику у сфері державної митної справи;

• державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

• державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

ДФС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. У складі ДФС та її територіальних органах діють підрозділи податкової міліції. Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції ДФС, обговорення найважливіших напрямів її діяльності у ДФС може утворюватися колегія.

ДФС очолює Голова, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.

Голова ДФС має двох заступників, розподіл їх компетенції проведений так:

• перший заступник Голови опікується питаннями боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства та законодавства з питань сплати єдиного внеску;

• заступник Голови опікується здійсненням державної митної справи.