Власність неповнолітніх

Неповнолітні особи, тобто особи віком від 14 до 18 років, є правоздатними, тобто здатні мати право і обов’язки. Таким чином вони мають право і на власність. Розпоряджатися своєю власністю неповнолітні особи можуть лише у межах своєї дієздатності.

Неповнолітні мають неповну цивільну дієздатність. Це означає, що вони можуть набувати цивільні права та обов’язки як самостійно – у визначених законом випадках, так і за згодою батьків (усиновлювачів, піклувальників).

Цивільний кодекс України

Ст. 31-32. Неповнолітні особи мають право:

1. самостійно вчиняти дрібні побутові правочини;

2. здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;

3. самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;

4. самостійно здійснювати права на результати на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняється законом;

5. бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;

6. самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім’я (грошовими коштами на рахунку).

Запам’ятайте! За наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавити її цього права. Достатні підстави для цього: нерозсудливе витрачання коштів, зловживання спиртними напоями чи наркотичними і токсичними речовинами.

3. Захист цивільних прав. Цивільно-правова відповідальність.

Право на захист – це передбачені законом вид і міра поведінки особи, цивільні права якої зазнали посягання, що полягають у можливості застосування самостійних дій, спрямованих на поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного права, а також можливість звернення до юрисдикційних органів з вимогою про захист.

Для особи застосування захисту становить право, яке включає як самостійне здійснення поновлення порушеного права в межах, визнаних законом (самозахист), так і звернення до уповноваженого державного, самоврядного чи громадського органу захисту права чи інтересу

Способи захисту цивільних прав

Цивільний кодекс України

Ст. 16.2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1. Визнання права (застосовується у випадку спору між суб’єктами щодо наявності чи відсутності між сторонами цивільного права чи обов’язку).

2. Визнання правочину недійсним (правочин може бути оскаржений в суді).

3. Припинення дії, яка порушує права (припинення триваючого цивільного правопорушення ).

4. Відновлення становища, яке існувало до правопорушення (коли визнання факту правопорушення та притягнення до відповідальності недостатньо, а потрібно поновити порушене право у повному обсязі).

5. Примусове виконання обов’язку в натурі (вчинити дію або утриматися від дії, незалежно від застосування до неї інших заходів впливу (відшкодування збитків, накладення штрафу, пені і ін.).

6. Зміна правовідношення.

7. Припинення правовідношення.

8. Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

9. Відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

10. Визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх постових або службових осіб.

Цивільно-правова відповідальність – один із видів юридичної відповідальності, який полягає в покладенні на правопорушника невигідних майнових наслідків за невиконання, неналежне виконання зобов’язань або за інші цивільно-правові проступки.

Цивільно-правова відповідальність має компенсаційний характер. Її мета – відновити порушені майнові права або відшкодувати заподіяну йому майнову чи моральну шкоду.

Підстави цивільно-правової відповідальності:

• Невиконання зобов’язання.

• Заподіяння шкоди.

• Неналежне виконання зобов’язання.

Відшкодування як моральної, так і майнової шкоди здійснюється у майновій, зазвичай грошовій, формі.

Неустойка (штраф, пеня) – це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання. Штраф – неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пеня – неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

У цивільному праві діє принцип презумпції винуватості особи. Наявність вини є однією з умов цивільно-правової відповідальності. Особа вважається винною, якщо не доведе зворотне. Особа звільняється від цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану у стані необхідної оборони чи крайньої необхідності. Винятком із загального правила про необхідність вини як умови юридичної відповідальності є деякі підстави для відповідальності без вини: за шкоду, завдану малолітньою особою; за шкоду, завдану неповнолітньою особою; за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою; за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки та інші підстави.

Позовна давності – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Строки позовної давності поділяються на загальний та спеціальний. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки. Спеціальна позовна давність скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.