Основи фінансового права України.
Загальна характеристика фінансового права.
Бюджетна система України.
Система оподаткування.
Види податків і зборів.
Відповідальність за порушення фінансового законодавства.
Тема
№12
Основи екологічного права України
Загальна характеристика екологічного права.
Екологічні права та обов’язки громадян.
Використання природних ресурсів.
Права і обов'язки власників природних ресурсів та природокористувачів.
Червона книга України.
Загальна характеристика трудового права
ВАРТО ЗНАТИ !
Людина і природа як частини єдиного цілого взаємопов'язані і тісно взаємодіють. Але протягом останніх двох століть людина почала стрімко втручатися в природні процеси. Це обумовило реальну загрозу для навколишнього середовища і різко погіршило умови життя людей. Майже до XVIII ст. людина не завдавала природі надто великої шкоди, але з розвитком промисловості, з появою численних синтетичних і мінеральних речовин та застосуванням нових технологій стан довкілля докорінно змінився. Тепер лише в результаті спалювання паливних ресурсів в атмосферу планети щорічно викидається понад 2 млрд тонн двоокису вуглецю та понад 150 млн тонн сірчаного газу.
Лише в Україні функціонують 1700 шкідливих виробництв, що становлять екологічну небезпеку.
За показником дитячої смертності Україна посідає одне з перших місць у світі, як і за показником кількості онкологічних захворювань. З 1992 р. в Україні смертність перевищує народжуваність. Тому дедалі гучніше лунають застороги про екологічну небезпеку.
Сьогодні в суспільстві визріло розуміння, що людство повинно співвідносити свої потреби з можливостями природи. У зв'язку з цим важливо розробити та впровадити стандарти існування в навколишньому середовищі (єдині вимоги — правила, нормативи), які висувають органи держави до діяльності підприємств, установ, організацій, громадян тощо в інтересах охорони природи, раціонального використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки суспільства.
Відносини, що виникають у результаті взаємодії суспільства та навколишнього природного середовища (екологічні відносини), регулюються самостійною галуззю права — екологічним правом.
Екологічне право це сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини з охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів.
Суб'єктами екологічних відносин є сторони, між якими вони виникають.
Об'єктом може бути як об'єкт природи в цілому, так і його частина. Залежно від об'єктів природи відносини поділяються на ті, що виникають з приводу використання і охорони земель, вод, атмосферного повітря, лісів, тваринного світу, надр і природо-заповідного фонду.
Предметом екологічного права є нормативно врегульовані суспільні відносини щодо охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів.
Джерела екологічного права — це система нормативно-правових актів, які вміщують екологічні вимоги і принципи, розраховані на врегулювання та охорону екологічних правовідносин:
загальноприйняті норми і принципи, а також міждержавні угоди (конвенції, договори, протоколи тощо). Наприклад, Конвенція про заборону забруднення з кораблів (1973), Конвенція про заборону військового та іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище (1977), Конвенція про охорону фауни і флори в Європі (1979) та багато інших документів. Міжнародно-правові акти, які носять рекомендаційний характер, враховуються при розробці національного екологічного права;
положення Конституції України, насамперед про право кожного на: безпечне для життя та здоров'я довкілля; достовірну інформацію про стан довкілля; відшкодування збитків, нанесених здоров'ю або майну екологічним правопорушенням.
Конституція України
Ст. 16. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи — катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Ст. 66. Кожен зобов'язаний не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. У ньому закріплені концептуальні засади правового регулювання екологічних відносин: завдання та основні принципи охорони природи; право власності на природні ресурси та їх використання; екологічні права і обов'язки громадян; відповідальність за порушення екологічного законодавства тощо;
екологічні нормативно-правові акти, основною метою яких є регулювання питань щодо використання та охорони окремих природних ресурсів. Це кодекси — Лісовий, Кодекс про надра, Водний, Земельний; закони — «Про природно-заповідний фонд», «Про охорону атмосферного повітря», «Про тваринний світ», «Про рослинний світ», «Про екологічну експертизу» тощо.
підзаконні нормативно-правові акти: укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України. У межах своєї компетенції видають нормативні акти щодо охорони навколишнього середовища державні органи і органи місцевого самоврядування.
Систему екологічного законодавства України, за пропозицією відомого вченого-юриста В. Костецького, можна зобразити у вигляді дерева. Це дерево росте на ґрунті, основою якого є Конституція України. Коріння цього дерева — кодекси та закони, що регулюють відносини стосовно використання,охорони та збереження об'єктів природи. Стовбуром цього дерева є Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища», а гілки дерева — це закони, які ще потрібно прийняти.
