Тема 6. Форми та методи державного управління (4 год.)

План

1. Правові акти державного управління.

2. Форма та методи державного управління.

3. Адміністративний примус.

Інструктивно-методичні рекомендації до самостійної роботи

Література [56; 231; 233; 237; 239; 248; 251; 272; 280–282]

Методичні рекомендації з виконання

Відповідь на перше питання можна здійснити за наступним планом:

1) розкрити визначення поняття правовий акт управління — це форма управлінської діяль­ності компетентних органів ДУ (ВВ), яка полягає у здійсненні в односторонньому порядку з дотриманням встановленої процеду­ри певних владних дій, передбачених законом чи на його вико­нання, з метою реалізації завдань і функцій управління, втіле­них в законну форму й таких, що спричинюють юридичні наслідки.

2) визначити і охарактеризувати ознаки правових актів управління:

• підзаконний характер — акт управління окрім законів має відповідати актам вищих органів виконавчої влади; офіційність — видається від імені органу держави, повно­важення якого на видання такого акта закріплене закона­ми; загальнообов'язковість — акт офіційно визнаний держа­вою та її інститутами, підлягає виконанню як адресатом, так і державними органами, що його прийняли; компетентність — акт видається лише в межах повнова­жень органу ДУ; односторонність волевиявлення; належна оформленість — відповідність встановленій зако­нодавством юридичній формі для кожного виду правового акта управління. Як правило, це письмовий документ, що характеризується особливою формою викладу інформації (структуризація тексту акта та його побудова за правила­ми юридичної техніки, термінологія, реквізити тощо); упорядкований вплив на суспільні відносини; визначеність місця в ієрархії правових актів управління.

3) навести класифікацію актів управління за наступними критеріями: за юридичною природою, за суб'єктами, за сферою дії, за порядком прийняття, за функціональним змістом, за критерієм "пов'язаності" адресатів, за формою, за характером повноважень, за ступенем складності, за обсягом повноважень суб'єкта влади

4) Особливу увагу приділити характеристиці адміністративного договору — відповідно до Кодексу адмі­ністративного судочинства це дво- або багатостороння угода, зміст якої становлять права й обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повнова­жень, який є однією зі сторін угоди. Органи виконавчої влади (Кабінет Міністрів України, міністерства) укладають міжуря­дові угоди, угоди відомств різних країн (з питань зв'язку, бо­ротьби зі злочинністю та інші).

Розриваючи зміст другого питання слід розкрити поняття методів державного управління, подати класифікацію методів державного управління

Універсальним є поділ методів державного управління на пе­реконання, заохочення та примус.

Переконання — це система заходів правового і неправового характеру, які здійснюють державні та громадські органи як ви­ховні і роз'яснювальні заходи, спрямовані на формування у гро­мадян розуміння необхідності чіткого виконання законів та інших правових актів (наприклад, правова пропаганда, інструк­тування осіб підпорядкованого апарату тощо).

Адміністративний примус — це владне, здійснюване в од­носторонньому порядку і в передбачених правовими нормами випадках застосування від імені держави до суб'єктів право­порушень заходів попередження правопорушень, запобіжних заходів щодо правопорушників, заходів відповідальності за по­рушення нормативно-правових положень. Отже, заходи адмі­ністративного примусу поділяються на заходи адміністративно­го запобігання (адміністративно-попереджувальні), заходи припинення правопорушень, адміністративні стягнення.

Форма державного управління — зовнішньо виражена дія, волевиявлення виконавчо-розпорядчого органу (посадової осо­би), здійснюване в рамках режиму законності та його компетен­ції для досягнення управлінської мети.

Конкретними прикладами дій суб'єктів управління, в яких відображається зміст управлінської діяльності (тобто приклада­ми форм управлінської діяльності), є видання акта управління, прийняття рішення, вирішення скарги, проведення наради, призначення ревізії, видача дозволу, реєстрація підприємства, здійснення контролю тощо. Види форм державного управління.

1. За значенням наслідків, які виникають у результаті вико­ристання норм, виокремлюють правові та неправові форми де­ржавного управління (наприклад, проведення наради з приводу реалізації юридичного акта).

2. За ступенем правової регламентації процесу вико­ристання розрізняють такі форми:

• Встановлення норм права (видання нормативних актів управління, адміністративна правотворчість). Основним завданням цієї форми управлінської діяльності є виконан­ня наказів, законів, а також інших державно-владних приписів, для реалізації яких потрібні додаткові положен­ня нормативного характеру. Нормативні акти органів державного управління мають підзаконний характер, тоб­то видаються на основі й на виконання законів.

• Застосування норм права (видання нормативних актів управління, індивідуальних актів управління, актів засто­сування норм права, адміністративне розпорядництво) — основна форма управлінської діяльності. За допомогою юридичних актів індивідуального характеру закони ін­ші правові норми застосовуються до конкретних обставин. Такі акти містять точні та персоніфіковані юридично-владні приписи, які відіграють роль юридичних фактів. Прикладами таких актів можуть бути нічиїми про призна­чення на посаду, про надання допомоги, пільг, відпуски, постанови про вирішення справи про адміністративне пра­вопорушення, про розгляд скарг громадян. Для цих актів характерним є індивідуальність (вони розв'язують цілком визначене та конкретне питання, є конкретний адресат), акт застосування адміністративної норми є обов'язковим для того, кому він адресований. Акт може бути звернений до однієї особи, а приписи, що містяться в ньому, — до іншої. Такі акти завжди видаються в односторонньому порядку.

• Укладення адміністративних договорів. Адміністратив­ний договір — це визначена актами адміністративного права угода сторін, одна з яких є носієм державно-владних повноважень стосовно інших. Договірні відносини переду­ють тут виникненню "стандартних" адміністративно-пра­вових відносин.

• Здійснення реєстраційних та інших юридично значущих дій (наприклад, реєстрація та облік автомобільного транс­порту, реєстрація суб'єктів підприємництва. Юридично значущі дії у цьому разі — прийняття присяги, службове атестування тощо).

• Здійснення організаційних дій — це повсякденні й різно­манітні вияви управлінської дисципліни, які безпосеред­ньо не спричинюють юридичних наслідків. Організаційні дії здійснюються для забезпечення чіткої та ефективної роботи відповідних систем управління (наприклад, надан­ня практичної допомоги, поширення позитивного досвіду, вивчення громадської думки тощо).

• Виконання матеріально-технічних операцій, Має допо­міжний характер, з їх допомогою обслуговується процес управління та інші форми управлінської діяльності, спря­мовані на створення нормальних умов для здійснення ад­міністративних функцій (підготовка матеріалів для прове­дення організаційних заходів, діловодство тощо).

Третє питання є логічним продовженням попереднього. За логікою відповіді студент повинен дати визначення поняттю адміністративний примус, визначити заходи адміністративного примусу. Це, наприклад, утворення тимчасових надзви­чайних органів із передачею їм водночас функцій органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування на те­риторіях, де введено надзвичайний стан (ст. 19 ЗУ "Про надзви­чайний стан"), відшкодоване вилучення предмета, що був засо­бом чи безпосередньо об'єктом вчинення адміністративного правопорушення (ст. 28 Кодексу про адміністративні правопору­шення (далі — КпАП)). Є й такі, що близькі за зовнішніми озна­ками до заходів кримінального чи цивільно-правового примусу. Наприклад, штраф визначається адміністративним і криміналь­ним законодавством як грошове стягнення, а цивільним — як вид забезпечення виконання зобов'язань, але в усіх цих видах штрафів відмінні як правова природа, так і юридичні умови та наслідки їх застосування. Детальну увагу студенти повинні приділити характерним особливостям заходів адміністративного примусу:

• якщо всі інші види державного примусу рівнозначні за своєю сутністю відповідному виду юридичної відповідаль­ності (наприклад, кримінальний примус фактично рів­нозначний кримінальній відповідальності), то адміністра­тивний примус і адміністративна відповідальність — різні правові явища. Поняття адміністративного примусу є значно ширшим, ніж поняття адміністративної відпові­дальності;

• як правило, заходи адміністративного примусу застосову­ються органами державного управління та їх посадовими особами;

• для адміністративного примусу характерна множинність органів і посадових осіб, яким надано право на його засто­сування (так, право накладати адміністративні стягнення мають відповідно до ст. 218—244 КпАП понад 35 суб'єк­тів);

• застосування заходів адміністративного примусу передба­чається різними за юридичною силою нормативними до­кументами;

• заходи адміністративного примусу застосовуються як до фізичних, так і до юридичних осіб.