9. Методи навчання

Лекції, семінарські заняття, самостійна робота, з нормативними правовими джерелами, посібниками виконання тестових завдань, бліцопитування, складання термінологічних словників і хронології основних понять, підготовка рефератів, реферативних повідомлень.

Оцінювання активності і знань студентів відбувається під час семінарських занять, поточного контролю за кожен модуль, підсумкового контролю, перевірки якості виконання самостійної роботи і реферату.

10. Методи оцінювання:

• оцінювання активності і знань студентів під час семінарських занять;

• оцінювання фрагмента курсової роботи (вступ);

• оцінювання списку складеного до курсової роботи списку джерел і літератури;

• оцінювання складеного термінологічного словника.

11. Шкала оцінювання засвоєння навчального матеріалу

Запропонована система оцінювання спрямована на розвиток творчих здібностей студентів, стимулювання їх самостійної пізнавальної діяльності, формування навичок практичного застосування набутих знань.

Оцінюватися може виконання студентами будь-яких навчальних завдань, під час роботи над якими студенти демонструють власне мислення: розгорнуті і стислі усні відповіді, виконання тестових завдань та письмових робіт, доповіді, реферати, виступи в дискусіях, написання контрольних та курсових робіт.

Основними критеріями оцінювання є:

• розуміння студентами причинно-наслідкових зв’язків між різноманітними явищами, уміння порівнювати, пояснювати, аналізувати, узагальнювати та критично оцінювати правові факти;

• самостійність мислення;

• використання різноманітних джерел та документів, з розумінням їх особливостей, уміння їх характеризувати й оцінювати;

• чіткість і завершеність викладу матеріалу, наявність аргументованих висновків та власних оцінок;

• мовна та термінологічна грамотність.

Оцінка “відмінно” (А) – студент вільно володіє програмовим матеріалом, логічно та творчо викладає його в усній та письмовій формі; самостійно знаходить, оцінює та використовує джерела наукової та юридичної інформації, вміє узагальнити матеріал, формулює власні висновки; відповідь чітка і завершена.

Оцінка “добре” (В) – студент в цілому володіє програмовим матеріалом, при викладенні його допускається незначних помилок; застосовує документи та першоджерела, але допускає невеликі помилки при їх трактуванні, висловлює висновки та власні оцінки, але в їх аргументації трапляються окремі недоліки.

Оцінка “ добре” (С) – студент у цілому володіє програмовим матеріалом, але допускає цілий рід помилок; користується не досить впевнено джерелами інформації, правовими актами, не може швидко віднайти потрібний законспектований матеріал, не може чітко аргументувати свою відповідь.

Оцінка “задовільно” (Д) – студент виявляє загальне розуміння та репродуктивно відтворює значну частину програмового матеріалу, виявляє неповне знання документів та першоджерел, затрудняється в їх інтерпретації; порушує логіку викладу, мова спрощена.

Оцінка “ задовільно“ (Е) – студент виявляє фрагментарне розуміння та репродуктивно відтворює частину програмового матеріалу; показує вкрай слабке знання першоджерел; відповідь плутана, мова спрощена.

Оцінка “незадовільно” (FX) – студент не володіє необхідним обсягом програмового матеріалу, не розпізнає науково-правові явища, не може правильно застосовувати наукові поняття, але деякі ази знань у нього можна віднайти шляхом постановки логічних запитань.

Оцінка “ незадовільно“ (F) – студент не володіє необхідним обсягом програмового матеріалу, не може орієнтуватися у нормативній базі, не розпізнає наукові і правові явища, не може правильно застосувати наукові і правові поняття.