Інструктивно-методичні рекомендації до самостійної роботи

Література [44; 45; 48; 51; 74; 79; 80; 84; 96; 99; 198; 231; 237]

Методичні рекомендації з виконання

У першому питанні зазначаємо, що суть діяльності органів внутрішніх справ складають охорона громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, боротьба зі злочинністю, охорона прав і свобод і законних інтересів громадян, убезпечення дорожнього руху. В основі забезпечення громадського порядку лежить його охорона. Водночас основним елементом охорони громадського порядку є діяльність міліції громадської безпеки.

Громадська безпека базується на дотриманні і виконанні соціальних правових та організаційно-технічних норм. Розкриваємо основні завдання громадських формувань у сфері охорони громадського порядку.

Друге питання починаємо висвітлювати з того, що головною метою розвитку внутрішніх військ є створення на їх базі за принципом достатності мобільного військового формування. У процесі розвитку внутрішніх військ мають бути реалізовані так завдання: забезпечення принципу верховенства права в діяльності внутрішніх військ; підвищення ефективності функціонування внутрішніх військ через реалізацію їхніх організаційних структур і систем управління ними; розробка ефективно діючої системи і механізмів демократичнго цивільного контролю за діяльністю внутрішніх військ.

Тема 21 Адміністративно-правове забезпечення управління у сфері юстиції

(6 год.)

План

1. Загальна характеристика розвитку системи юстиції.

2. Правова природа та повноваження судової адміністрації.

3. Основні повноваження вищої ради юстиції.

Інструктивно-методичні рекомендації до самостійної роботи

Література [48; 75; 131; 155; 172; 213; 237; 241; 248]

Методичні рекомендації з виконання

Підготовка до цього завдання передбачає опрацювання наступних нормативних правових актів.

Нормативно-правовою базою адміністративно-правового забезпечення управління у сфері юстиції є положення наступ­них документів:

- Закон України від 19 грудня 1992 р. № 2887-ХІІ «Про адво­катуру»;

- Закон України від 24 грудня 1993 р. № 3807-ХІІ «Про органи реєстрації актів громадянського стану»;

- Закон України від 2 вересня 1993 р. № 3425-ХІІ «Про нота­ріат»;

- Закон України від 15 січня 1998 р. № 22/98-ВР «Про Вищу

раду юстиції»;

- Закон України від 21 квітня 1999 р. № 606-ХІУ «Про вико­навче провадження»;

- Закон України від 18 березня 2004 р. № 1629-ІУ «Про Загаль­нодержавну програму адаптації законодавства України до законо­давства Європейського Союзу»;

- Указ Президента України від 3 жовтня 1992 р. № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»;

- постанова Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006 р. № 1689 «Про затвердження Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату»;

- наказ Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 р. «Про затвердження Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні» тощо

Опрацювавши, положення відповідних нормативно-правових актів, студент буде взмозі відповісти на питання та розширити подані нижче схематичні відповіді.

Адміністратив­но-правове забезпечення у сфері юстиції - це діяльність суб'єктів державного управління, спрямована на забезпечення законності та правопорядку в державі, захист прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Становлення України як демократичної соціально орієнтованої держави су­проводжується зростанням ролі та значення органів юстиції, розширенням сфери їхньої діяльності. Важливого значення набу­ває термін «правова політика держави», яка реалізується насам­перед у діяльності органів юстиції. З позицій адміністративно-правового забезпечення необхідно вказати, що до характерних рис юстиції належать:

- багатооб'єктність (об'єктами юстиції є органи реєстрації актів громадянського стану, нотаріат, адвокатура, судово-експерт­ні установи тощо). Це дає можливість свідчити, що юстиція є сис­темним утворенням, котре об'єднує значну кількість як об'єктів регулювання, так і суб'єктів державного управління.

- комплексність (за рахунок функції державної реєстрації нор­мативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади). Міністерство юстиції України є органом, який самостійно та через відповідні визначені структури здійснює державну реєст­рацію нормативно-правових актів органів виконавчої влади. Вихо­дячи з того, що характер правових актів, перелік органів, які спря­мовують документи на державну реєстрацію, є значним, можна говорити про комплексність діяльності органів системи Міністер­ства юстиції України;

- різноманітність форм і методів управління. Вказана риса ви­пливає з попередньої та свідчить про те, що залежно від об'єкта регулювання, від повноважень суб'єкта державного управління за­лежить сутність впливу держави у цій сфері. Скажімо, коли стосов­но державної реєстрації нормативно-правових актів у системі Міні­стерства юстиції України можна говорити як про значний вплив держави на цей процес, то регулювання процесу діяльності адвокатів має переважно організуючий, рекомендаційний характер, оскільки адвокати є незалежними у своїй професії;

- значні контрольні повноваження. Вони проявляються у тому, що Міністерство юстиції та відповідні органи на місцях мають виражені контрольні повноваження стосовно діяльності об'єднань громадян, а також діяльності органів та організацій, правові акти яких реєструються в органах юстиції;

- реалізація на практиці взаємодії державу та недержавних інституцій. Йдеться про те, що такі недержавні інституції, які діють у сфері юстиції (адвокати, приватні нотаріуси, незалежні експерти тощо) повинні діяти за загальними правилами, що вста­новлюються компетентними державними органами (Верховна Ра­да України, Президент, Кабінет Міністрів України, Міністерство юстиції тощо).

Особливу роль у здійсненні державного управління у сфері юстиції відіграє Вища рада юстиції - консти­туційно визначений орган, до відання якого належать:

1) внесення подання про призначення судців на посади або про звільнення їх із посад;

2) прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокуро­рами вимог щодо несумісності;

3) здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів та розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної від­повідальності суддів апеляційних і місцевих судів, а також проку­рорів.

За своїм статусом Вища рада юстиції є колегіальним, незалеж­ним органом, а за порядком утворення та діяльності - демократич­ним. Рада формується трьома гілками влади - законодавчою, ви­конавчою і судовою, а також прокурорською системою та інститу­тами громадського суспільства - адвокатурою, навчальними та науковими юридичними колами.

Вища рада юстиції складається з двадцяти членів. Верховна Рада України, Президент України, з'їзд суддів України, з'їзд адво­катів України, з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів і наукових установ призначають до Вищої ради юстиції по три члени, а всеукраїнська конференція працівників прокурату­ри - двох членів Вищої ради юстиції. До складу Вищої ради юсти­ції входять за посадою Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України.

На посаду члена Вищої ради юстиції може бути рекомендова­ний громадянин України, не молодший тридцяти п'яти років і не старший шістдесяти п'яти років, який проживає в Україні не менш як десять останніх років, володіє державною мовою, має вищу юридичну освіту та стаж роботи в галузі права не менше десяти років.

У Вищій раді юстиції утворюються секції:

1. З питань підготовки подань для призначення суддів уперше та звільнення їх з посад.

2. Дисциплінарна секція для здійснення дисциплінарного провадження, розгляду скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності і прийняття рішення про порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності. Вища рада юстиції приймає такі акти:

1) подання про призначення суддів;

2) подання про звільнення суддів з посади;

3) рішення про порушення вимог щодо несумісності;

4) рішення про дисциплінарну відповідальність;

5) рішення по скарзі на рішення про притягнення до дисциплі­нарної відповідальності;

6) рішення про увільнення члена Вищої ради юстиції (Закон України від 15 січня 1998 р. № 22/98-ВР «Про Вищу раду юсти­ції»).

Суб'єкти, повноваження яких визначено в інших норматив­но-правових актах.

1. Міністерство юстиції України - це центральний орган ви­конавчої влади, який забезпечує реалізацію державної правової політики.

Основними завданнями Міністерства юстиції є:

- забезпечення реалізації державної правової політики та політики у сфері адаптації законодавства України до законодав­ства ЄС;

- підготовка пропозицій щодо проведення правової реформи, сприяння розвитку правової науки;

- забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина у визначеній сфері;

- підготовка пропозицій щодо вдосконалення законодавства, його систематизація, розроблення проектів нормативно-правових актів та міжнародних договорів України з правових питань, прове­дення правової експертизи проектів нормативно-правових актів, державна реєстрація нормативно-правових актів, ведення Єдиного державного реєстру таких актів;

- планування за пропозиціями інших центральних органів ви­конавчої влади законопроектної роботи та роботи з адаптації зако­нодавства України до законодавства ЄС, координація нормотворчої діяльності центральних органів виконавчої влади та контроль за провадженням такої діяльності;

- координація роботи з виконання Загальнодержавної програ­ми адаптації законодавства України до законодавства ЄС;

- організація виконання рішень судів та інших органів (посадо­вих осіб) відповідно до законів, робота з кадрами, експертне за­безпечення правосуддя;

- організація роботи нотаріату та органів реєстрації актів гро­мадянського стану;

- розвиток правової інформатизації, формування у громадян правового світогляду;

- здійснення міжнародно-правового співробітництва (постано­ва Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2006 р. № 1577 «Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України»).

Державне управління у сфері юстиції безпосередньо здійснюється системою органів юстиції, яка містить у собі:

1. Міністерство юстиції України.

2. Головне управління юстиції Міністерства юстиції в Автоном­ній Республіці Крим.

3. Обласні, Київське та Севастопольське міські управління юс­тиції.

4. Районні, районні у містах управління юстиції.

5. Міські (міст обласного значення) управління юстиції. Районні та міські (міст обласного значення) управління юстиції можуть бути об'єднані у міськрайонні управління юстиції, а ра­йонні у містах (крім міст Києва та Севастополя) - у міжрайонні управління юстиції за рішенням Міністра юстиції.

На місцевому рівні органи юстиції діють на підставі наказу Міністерства юстиції України від 14 лютого 2007 р. № 47/5 «Про затвердження Положення про Головне управління юстиції Мініс­терства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі та По­ложення про районні, районні у містах, міські (міст обласного зна­чення), міськрайонні і міжрайонні управління юстиції».

Державна судова адміністрація України (далі - ДСА України) - це центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, що відповідає за організаційне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції (крім Конституційного Суду України, Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів), діяль­ність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Територіальні управління державної судової адміністрації утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Територіальні управління державної су­дової адміністрації підпорядковуються Державній судовій адміністрації України. У структурі Державної судової адмініст­рації України утворюється структурний підрозділ з управлін­ня організаційним забезпеченням військових судів. Посадові особи державної судової адміністрації є державними службов­цями.

Основними завданнями ДСА України є:

- організаційне забезпечення діяльності судів загальної юрис­дикції, забезпечення діяльності Академії суддів України, роботи з'їздів суддів України, діяльності Ради суддів України, конферен­цій суддів, рад суддів;

- участь у межах своїх повноважень у формуванні судів загаль­ної юрисдикції; '

- розроблення пропозицій щодо вдосконалення організаційно­го забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції;

- здійснення матеріального і соціального забезпечення суддів та працівників апаратів судів (Указ Президента України від 3 бе­резня 2003 р. № 182/2003 «Про Положення про Державну судову адміністрацію України»).