Тема 8. Адміністративне правопорушення та адміністративна відповідальність (4 год.)

План

1. Поняття, ознаки та склад адміністративного правопорушення.

2. Адміністративні стягнення.

3. Особливості адміністративної відповідальності юридичних осіб.

Інструктивно-методичні рекомендації до самостійної роботи

Література [107; 106; 107; 120; 231; 237; 243; 248; 257; 300]

Методичні рекомендації з виконання

При відповіді на перше питання студентам слід обов'язково визначити наступні положення адміністративним правопорушенням (проступком) визнаєть­ся протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяль­ність, яка посягає на державний або громадський порядок, влас­ність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністратив­ну відповідальність (ст. 9 КпАП).

Адміністративне правопорушення має бути виражене в дії або бездіяльності, а відповідальність можлива лише за діяння, а не за думки, бажання чи інші подібні прояви психічної діяль­ності.

Дія (як адміністративне правопорушення) — активна форма поведінки правопорушника, що безпосередньо пов'язана з неви­конанням обов'язків і законних вимог, порушенням заборони (наприклад, порушення водіями транспортних засобів правил дорожнього руху).

Бездіяльність (як адміністративне правопорушення) — па­сивна форма поведінки правопорушника, що безпосередньо пов'язана з невиконанням обов'язків і законних вимог (напри­клад, керівник торгового підприємства не забезпечив наявність сертифікатів на реалізовані товари, в результаті чого покупці не були проінформовані про походження товару). Також слід детально охарактеризувати ознаки адміністративного правопорушення, такі як суспільна шкідливість, протиправність, винність, караність діяння.

Під складом адміністративного правопорушення розумієть­ся встановлена правом сукупність ознак (елементів), за наяв­ності яких суспільно шкідливе діяння може розглядатися як ад­міністративне правопорушення (делікт). Елементами складу адміністративного правопорушення є об'єкт, суб'єкт, об'єк­тивна сторона, суб'єктивна сторона.

Об'єктом адміністративного правопорушення є суспільні відносини, що виникають у сфері державного управління, вре­гульовані нормами права й охороняються заходами адміністра­тивної відповідальності (загальний об'єкт).

Об'єктивна сторона складу адміністративного проступку — це система передбачених адміністративно-правовою нормою оз­нак, що характеризують зовнішню сторону проступку.

Більшості адміністративних проступків властивий формаль­ний склад.

При кваліфікації матеріального складу проступку повинен чітко простежуватись причинно-наслідковий зв'язок між про­типравним діянням та наявними шкідливими наслідками. В ок­ремих випадках їх розмір слугує критерієм для кваліфікації того чи іншого протиправного діяння як адміністративного про­ступку або як злочину (наприклад, при розкраданні, порушенні валютних правил, зберіганні наркотичних засобів, спекуляції тощо).

Серед ознак об'єктивної сторони окремих правопорушень за­конодавець нерідко вказує на ознаку "іншої особи" (наприклад, злісна непокора вимозі працівника міліції, чіпляння до іноземних громадян, доведення неповнолітніх до стану сп'яніння тощо).

Суб'єктами адміністративних правопорушень можуть бути осудні (деліктоздатні) фізичні та юридичні особи, що скоїли ті чи інші адміністративні правопорушення. Слід зазначити, що відповідно до положень КпАП суб'єктом адміністративного пра­вопорушення може бути лише фізична особа. Водночас інші нор­мативні акти суб'єктами адміністративної відповідальності пе­редбачають юридичних осіб (зокрема в актах податкового, господарського законодавства). При цьому можливе одночасне притягнення до відповідальності як юридичної особи, так і її службової особи. Фізичні особи як суб'єкти адміністративного правопорушення — це осудні особи, що досягли на момент вчинення правопо­рушення 16-річного віку. Юридичні особи як суб'єкти адміністративного правопору­шення — це деліктоздатні організації незалежно від форм влас­ності, що підлягають адміністративній юрисдикції України.

Серед загальних суб'єктів виокремлюють і так звані спеціаль­ні суб'єкти (яким властиві певні особливості щодо вчинення тих чи інших правопорушень або які не несуть адміністративної від­повідальності на загальних підставах). До них можна зарахува­ти: іноземців; посадових осіб; неповнолітніх (осіб віком від 16 до 18 років); військовослужбовців, призваних на збори військовозобо­в'язаних, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, а також інших осіб, на яких поширю­ється дія дисциплінарних статутів; батьків або осіб, які їх замінюють; державних службовців; окремих спеціалістів; інших осіб залежно від специфіки їхніх професійних і тру­дових обов'язків, стану здоров'я тощо (це водії, експерти, перекладачі, інваліди та ін.).

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризує внут­рішнє (психічне) ставлення суб'єкта правопорушення до скоєно­го ним діяння та його негативних наслідків. Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення включає ознаки, які характеризують: вину (основна, обов'язкова ознака суб'єктивної сторони); мотив та мету (факультативні ознаки суб'єктивної сторо­ни).

4. Адміністративні стягнення

Адміністративні стягнення — це матеріалізований вияв ад­міністративної відповідальності, негативний правовий наслі­док неправомірної поведінки особи, яка вчинила адміністра­тивний проступок і повинна відповісти за свій протиправний вчинок та зазнати за це відповідне покарання у вигляді певних несприятливих заходів морального, матеріального та фізично­го впливу.

Ці стягнення є останньою ланкою в системі заходів адмініст­ративного примусу, заходом відповідальності та застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопо­рушення, в дусі дотримання законів, поваги до правил співжит­тя, а також запобігання вчиненню адміністративних правопору­шень як самим правопорушником, так і іншими особами. Адміністративні стягнення поєднують елементи репре­сивного (карального), виховного та запобіжного характеру.

Конкретні види адміністративних стягнень передбачені ст. 24 КпАП України. Вони поділяються на основні та додат­кові.

Основні адміністративні стягнення: попередження; штраф; позбавлення спеціального права; виправні роботи; адміністра­тивний арешт.

Додаткові адміністративні стягнення: оплатне вилучення; конфіскація.

Оплатне вилучення та конфіскація предметів в окремих ви­падках можуть застосовуватись і як основні стягнення.

Попередження як захід адміністративного стягнення вино­ситься в письмовій формі або у передбачених законодавством випадках фіксується іншим установленим способом (наприклад, запис у талоні до посвідчення водія). Це найбільш м'який вид адміністративного стягнення морально-виховного, переконли­вого впливу. Застосовується у передбачених випадках як санк­ція за малозначні адміністративні проступки.

Штраф є грошовим стягненням, що накладається на грома­дян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у ви­падках і розмірі, встановлених Кодексом про адміністративні правопорушення та іншими законами. Це найпоширеніший вид адміністративного стягнення майнового характеру (застосо­вується більш як у 80 відсотках випадків порівняно з іншими стягненнями). Останнім часом визначається переважно через неоподатковуваний мінімум доходів громадян. В окремих ви­падках законодавець визначає штраф у кратному відношенні до певної вартості (скажімо, до вартості проїзду — ст. 135 КпАП).

Порівняно із громадянами для посадових та юридичних осіб чинним законодавством встановлено більші розміри штрафу (наприклад, за порушення законодавства про об'єднання грома­дян ст. 186-5 КпАП передбачено штраф від 25 до 130 неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян).

Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинен­ня або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушен­ня, полягає в його примусовому вилученні й подальшій реаліза­ції з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат з реалізації вилученого предмета.

Конфіскація предмета, який став знаряддям учинення або без­посереднім об'єктом адміністративного правопорушення, напри­клад грошей, одержаних внаслідок учинення адміністративного правопорушення, полягає у примусовій безоплатній передачі цьо­го предмета (грошей) у власність держави. Конфіскований може бути лише предмет, що є особистою власністю порушника, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.

Конфіскація вогнепальної зброї, інших знарядь полювання і бойових припасів не може застосовуватися до осіб, для яких по­лювання є основним джерелом існування.

Позбавлення спеціального права, наданого громадянинові, стосується тільки права керування транспортними засобами та права полювання. Воно застосовується уповноваженими на те посадовими особами органів внутрішніх справ та суддями (що стосується позбавлення права керування транспортними засоба­ми), представниками органів річкового транспорту та Держав­ної інспекції з маломірних суден (що стосується позбавлення права керування річковими та маломірними суднами) та ор­ганів, які здійснюють державний нагляд за дотриманням пра­вил полювання (що стосується позбавлення права полювання), на строк до трьох років за грубе або систематичне порушення по­рядку користування цим правом.

Позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватися до осіб, які користуються цими засобами у зв'язку з інвалідністю, окрім випадків керування у стані алко­гольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також випадків невиконання вимоги працівника міліції про зупинення транс­портного засобу, залишення ними на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від проходження огляду на стан сп'яніння. Позбавлення права полювання не може застосовуватись до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування.

Виправні роботи — захід адміністративного стягнення, що застосовується на строк до двох місяців з відбуванням їх за міс­цем постійної роботи правопорушника з відрахуванням до 20 % його заробітку в дохід держави. Виправні роботи призначаються районним (міським) судом (суддею). Виконанням постанов про їх застосування відають органи внутрішніх справ.

Адміністративний арешт — найсуворіший захід адмініст­ративного стягнення, установлюється лише за окремі види ад­міністративних правопорушень і застосовується в окремих ви­падках. Призначається тільки судом (суддею) на строк до 15 діб. На цей час адміністративний арешт застосовується переважно за скоєння таких правопорушень: незаконне виробництво, при­дбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних за­собів без мети збуту в невеликих розмірах (ст. 44); дрібне хуліганство (ст. 173); розпивання спиртних напоїв або поява в громадських місцях у п'яному вигляді (ч. З ст. 178); злісна не­покора законному розпорядженню або вимозі працівника мілі­ції, члена громадського формування з охорони громадського по­рядку, військовослужбовця (ст. 185).

Адміністративний арешт не може застосовуватись: до вагіт­них жінок; до жінок, що мають дітей віком до 12 років; до осіб, які не досягли 18 років; до інвалідів першої та другої груп; а та­кож до військовослужбовців і призваних на збори військовозобо­в'язаних; осіб рядового та начальницького складів органів внут­рішніх справ.

Видворення за межі України як захід адміністративного стяг­нення відповідно до чинного законодавства (ст. 24 КпАП, ст. 32 Закону "Про правовий статус іноземців") застосовується за рі­шенням органів внутрішніх справ або СБУ до іноземців, якщо їхні дії суперечать інтересам дотримання безпеки України або охорони громадського порядку або це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України, або вони грубо порушили законодавство про правовий статус іноземців.

Іноземець зобов'язаний покинути територію України в тер­мін, зазначений у рішенні про видворення. Іноземці, які ухиля­ються від виїзду, підлягають за санкцією прокурора затриман­ню та видворенню у примусовому порядку. Затримання допускається лише на термін, необхідний для видворення. Ви­дворення іноземців здійснюється органами внутрішніх справ.

Іноземці, які підлягають видворенню, або фізичні, юридичні особи, які приймають цих іноземців, відшкодовують витрати, пов'язані з видворенням.

Крім того, Законом України "Про боротьбу з корупцією" від 5 жовтня 1995 р. передбачено застосування судом (суддею) за вчинення корупційних діянь таких додаткових адміністратив­них стягнень, як звільнення з посади або інше усунення від вико­нання функцій держави, а також заборона займати посади в де­ржавних органах та їх апараті протягом трьох років із дня звільнення.