- •1.1. Політологія як система знань про політику. Специфіка і зміст української політології
- •Політика як соціальне явище та об’єкт вивчення політології
- •1.1.3. Зміст, особливості й завдання української політології
- •1.2. Історія світової політичної думки
- •1.2.1. Зародження політичних знань у державах Стародавнього Сходу
- •1.2.2. Характерні особливості політико-правової думки Стародавньої Греції та Риму
- •1.2.3. Політико-правова думка Середньовіччя та Нового часу
- •1.3. Основні школи і напрями розвитку сучасної політології
- •1.3.1. Англосаксонська школа в політології
- •1.3.2. Характерні риси французької школи в політології
- •1.3.3. Становлення та розвиток німецької школи в політичній науці
- •1.3.4. Основні напрями розвитку зарубіжної політичної науки наприкінці хх — на початку ххі століття
- •1.3.5. Концепція масового суспільства в сучасній зарубіжній політичній думці
- •1.4. Розвиток суспільно-політичної думки в Україні
- •1.4.1. Виникнення та розвиток політичної думки Київської Русі
- •1.4.2. Українська політична думка козацької доби. Конституція Пилипа Орлика
- •1.4.3. Вчення українських просвітників про державу і суспільство
- •1.4.4. Основні напрями розвитку української політичної думки XIX — поч. Хх ст.
- •1.5. Політична влада
- •1.5.1. Сутність і походження феномену влади
- •1.5.2. Форми, види та механізм реалізації політичної влади
- •1.5.3. Поняття легітимності та принцип поділу влади
- •1.6. Демократія: витоки, сутність і перспективи розвитку
- •6.1. Витоки і сутність демократії
- •1.6.2. Історичні форми та емпіричні моделі демократії
- •1.6.3. Перехід до демократії. Умови переходу
- •Розділ 2 політичні інститути і процеси
- •2.1.1. Політична система суспільства. Сутність системного підходу до аналізу політичних явищ і процесів
- •2.1.2. Структура і функції політичної системи
- •2.1.3. Типи політичних систем та критерії і фактори їх ефективності
- •2.2. Держава як інститут політичної системи: сутність, ознаки, форми та основні функції
- •2.2.1. Сутність, походження та функції держави
- •2.2.2. Форма державного правління
- •2.2.3. Форма державного устрою
- •2.2.4. Політичний режим
- •2.2.5. Концепція правової, соціальної держави
- •2.3. Система органів державної влади в Україні
- •2.3.1. Етапи формування системи органів державної влади в Україні. Конституційна реформа 2004 р
- •2.3.2. Конституційний механізм розподілу державної влади в Україні
- •2.3.3. Верховна Рада України в системі відносин органів державної влади
- •2.3.4. Інститут президентства в Україні: етапи становлення і порядок взаємодії з іншими органами влади
- •2.3.5. Особливості становлення та функціонування Кабінету Міністрів України
- •2.3.6. Судова система України
- •2.4. Місцеве самоврядування
- •2.4.1. Теорії та моделі місцевого самоврядування: сутність та порівняльний аналіз
- •2.4.2. Етапи становлення місцевого самоврядування в Україні
- •2.4.3. Перспективи місцевого самоврядування в Україні в контексті політичної і адміністративно-територіальної реформи
- •2.5. Політичні партії та партійні системи. Громадські організації та рухи
- •2.5.1. Походження і розвиток політичних партій
- •2.5.2. Партія як політичний інститут: ознаки, функції та класифікація
- •2.5.3. Сутність, типологія та фактори розвитку партійних систем
- •2.5.4. Етапи становлення і розвитку партійної системи України
- •2.5.5. Громадські організації та об’єднання, їх класифікація, місце та функції в політичній системі суспільства
- •2.5.6. Групи інтересів та групи тиску
- •Розділ 3 політичні процеси
- •Політична участь громадян
- •Політичні конфлікти і кризи в суспільному житті
- •Виборчі системи і процеси
- •3.1.1. Поняття “політична участь” та його інтерпретація в сучасній політичний науці
- •3.1.2. Структура, форми і виміри політичної участі
- •3.1.3. Особливості політичної участі в Україні
- •3.2. Політичні конфлікти і кризи в суспільному житті
- •3.2.1. Концептуальні підходи до розуміння природи політичних конфліктів
- •3.2.2. Причини виникнення, ознаки та функції політичних конфліктів
- •3.2.3. Типологія політичних конфліктів та криз
- •3.2.4. Основні способи та шляхи розв’язання політичних конфліктів та криз
- •3.3. Виборчі системи і процеси
- •3.3.1. Вибори в історії людства
- •3.3.2. Принципи проведення та головні процедури виборчої кампанії
- •3.3.3. Основні типи виборчих систем сучасності: порівняльний аналіз
- •3.3.4. Особливості формування виборчої системи України
- •4. 1.2. Політична культура: природа, типи та функції
- •Політична соціалізація, її суть та основні теоретичні концепції
- •4.1.4. Особливості становлення політичної культури в Україні
- •4.2. Політична ідеологія. Основні ідеологічні доктрини сучасності
- •4.2.1. Теоретичні підходи до розуміння політичної ідеології в політичній науці
- •4.2.2. Структура політичної ідеології
- •4.2.3. Основні політичні ідеології сучасності
- •4.3. Етносоціальні спільноти та етнополітика
- •4.3.1. Концепції етнічності в політичній науці
- •4.3.2. Теорії націй і націоналізму
- •Етнонаціональна політика та національно-державне будівництво
- •4.3.4. Етнополітичні конфлікти: причини виникнення, динаміка, типологія та способи врегулювання
- •4.3.5. Етнонаціональна політика України
- •4.3.6. Етнополітичні процеси на Закарпатті
- •4.4. Політичні еліти та політичне лідерство
- •4.4.1. Сутність, типологія і функції політичної еліти
- •4.4.2. Теорії еліт в політичній науці
- •4.4.3. Сутність і теорії політичного лідерства
- •4.4.4. Класифікація та функції політичного лідерства
- •Зовнішня політика держав. Міжнародне право
- •Геополітика
- •5.1.2. Процес формування та механізм реалізації зовнішньої політики держав. Міжнародне право
- •5.1.3. Міжнародні організації: сутність і типологія
- •5.1.4. Глобальні проблеми сучасної цивілізації та шляхи їх вирішення
- •5.1.5. Міжнародний тероризм
- •5.2. Геополітика
- •5.2.1. Поняття геополітики, її методи і функції
- •5.2.2. Основні закони геополітики
- •5.2.3. Категорії геополітики
- •5.2.4. Геополітичні епохи
- •5.2.5. Еволюція зарубіжної геополітичної думки німеччина
- •Сполучені штати америки
- •Франція
- •Розділ 6. Навчально-методичне забезпечення курсу
- •6.1. Навчальна програма нормативного курсу
- •Тема 1. Історія виникнення, предмет і методи дослідження науки про політику
- •Література
- •Тема 2. Політика як соціальне явище
- •Література
- •Тема 3. Історія світової політичної думки і становлення сучасної політології
- •Література
- •Тема 4. Розвиток політичної думки в україні
- •Література
- •Тема 5. Політична влада
- •Література
- •Тема 6. Демократія як спосіб і форма організації суспільно-політичного життя
- •Література
- •Тема 7. Політична система суспільства
- •Література
- •Тема 8. Держава — основний інститут політичної системи суспільства
- •Література
- •Тема 9. Система органів державної влади в україні
- •Література
- •Тема 10. Місцеве самоврядування
- •Література
- •Тема 11. Політичні партії та партійні системи
- •Література
- •Тема 12. Громадські організації та рухи. Групи тиску
- •Література
- •Тема 13. Політичні еліти та політичне лідерство
- •Література
- •Тема 14. Соціально-етнічні спільноти і етнополітика
- •Література
- •Тема 15. Політична свідомість і політична культура
- •Література
- •Тема 16. Політична ідеологія. Основні ідеологічні доктрини сучасності
- •Література
- •Тема 17. Політика і засоби масової інформації
- •Література
- •Тема 18. Політичні конфлікти і кризи в суспільному житті
- •Література
- •Тема 19. Виборчі системи і процеси
- •Література
- •Тема 20. Світовий політичний процес. Система міжнародних політичних відносин
- •Література
- •Тема 21. Основи геополітики
- •Література
- •Тема 22. Практична політологія
- •Література
- •Плани семінарських занять Заняття 1. Демократія як спосіб і форма організації суспільно-політичного життя (2 год.)
- •Основні категорії
- •Заняття 2. Місцеве самоврядування (2 год.)
- •Основні категорії
- •Заняття 3. Політичні партії та партійні системи (2 год.)
- •Основні категорії
- •Основні категорії
- •Основні категорії
- •Заняття 6. Політичні конфлікти і кризи в суспільному житті
- •Основні категорії
- •Заняття 7. Виборчі системи і процеси (4 год.)
- •Основні категорії
- •Заняття 8. Світовий політичний процес. Система міжнародних політичних відносин (2 год.)
- •Основні категорії
- •Перелік орієнтовних запитань на іспит
- •Тестові завдання для самоконтролю
- •Політична влада.
- •Політична влада.
- •4. Політична влада.
- •4. Політична влада.
- •4. Політична влада.
- •Методичні поради до написання курсових, бакалаврських та магістерських робіт Курсова, бакалаврська, магістерська роботи: загальна характеристика
- •Структура, обсяг, оформлення кваліфікаційних робіт
- •Послідовність виконання кваліфікаційних робіт
- •Вибір теми дослідження та добір літератури
- •Вступ до роботи та його композиція
- •Написання тексту роботи та оформлення висновків
- •Підготовка до захисту та захист курсових, бакалаврських та магістерських робіт
- •Наукова публікація: поняття, функції
- •Приклади оформлення бібліографічного опису в списку джерел до кваліфікаційних робіт
- •Зразок написання вступу
- •Засоби текстового зв’язку в науковій праці
- •Мовні засоби, які використовуються при цитуванні та переказі використаних джерел
- •Кредитно-модульна система організації навчального процесу
- •Європейська система перезарахування кредитів (естs/єспк)
- •Кредитно-модульна система організації навчального процесу: основні поняття та загальні положення
- •Болонська конвенція, спільна заява європейських міністрів
- •Зона європейської вищої освіти
- •Розділ 1. Теоретико-методологічні та історичні засади науки про політику
- •Розділ 2. Інституційний вимір політики
- •Розділ 3. Політичні процеси
- •Розділ 4. Соціальні та ціннісні аспекти політики
- •Розділ 5. Світовий політичний процес. Система міжнародних відносин
- •Розділ 6. Навчально-методичне забезпечення курсу
2.2.5. Концепція правової, соціальної держави
Демократичний режим ще називають правовою державою. Правова держава — це суверенна політико-територіальна організація публічної влади, яка ґрунтується на принципах верховенства права, дотримання закону, поважання особистості й недоторканності її прав, свобод та законних інтересів. Вона є необхідною умовою і найважливішою засадою вільного існування людей у демократичному суспільстві.
Сам термін “правова держава” (Rechtsstaat) вперше було вжито у першій половині ХІХ ст. в працях німецьких правознавців (К. Велькер, Р. фон Моль та ін.). Сама ж ідея панування закону в житті суспільства, держави має давні традиції. Ще Платон писав, що він бачить близьку загибель тієї держави, де закон не має сили і перебуває під владою натовпу. Подібну думку висловлював і Аристотель: там, де відсутня влада закону, зазначав він, немає сенсу говорити про будь-яку форму державного устрою. Адже в такому суспільстві панують або хаос і анархія, або свавілля володаря-деспота. Сама концепція правової держави загалом була сформована в XVII—ХІХ ст. в працях Дж. Локка, Ш.-Л. Монтеск’є, Ж.-Ж. Руссо, І. Канта, Т. Джефферсона та ін.
На сьогоднішній день більшість держав світу у своїх концепціях проголошують себе “правовими”.
Головні ознаки правової держави:
1. Наявність розвинутого громадянського суспільства. Існування правової держави неможливе без громадянського суспільства, як і навпаки.
2. Верховенство права, поширення вимог і норм конституції та законів на діяльність усіх громадських і політичних інституцій.
3. Правова рівність усіх громадян, пріоритет прав людини над законами держави.
4. Поділ державної влади на законодавчу, виконавчу й судову, стримування й урівноваження ними одна одної.
5. Розв’язання питань і прийняття загальних рішень за ознакою більшості, але з урахуванням прав меншості.
6. Визначальна роль суду у розв’язанні всіх спірних питань, підконтрольність йому всіх громадян та інституцій; можливість оскарження в судовому порядку неправомірних дій держави; юридична взаємовідповідальність держави і особистості.
7. Легальна діяльність не лише правлячих, а й опозиційних партій, об’єднань, рухів.
8. Вседоступність суспільно значимої інформації, незалежність ЗМІ.
Утвердження принципів правової держави було важливим етапом в розширенні свобод індивіда і суспільства загалом. На думку творців концепції правової держави, забезпечення кожному громадянинові негативної свободи (свободи без обмежень) і підтримка конкуренції зроблять приватну власність загальнодоступною, максимізують індивідуальну відповідальність та ініціативу, приведуть в кінцевому результаті до загального добробуту. Але цього не сталося. Люди народжуються різними, а тому на практиці це призвело до жорсткої конкуренції, загострення соціальної нерівності і класової боротьби.
Конструктивною відповіддю на недосконалість концепції правової держави, на невдалу спробу адміністративного соціалізму забезпечити в суспільстві рівність і соціальну справедливість стала теорія і практика соціальної держави або держави загального добробуту. Перші соціальні держави виникають в 50—60-х роках ХХ ст. Основний закон ФРН 1949 р., що одним із перших закріпив це поняття, розкриває його зміст як гарантування гідного прожиткового мінімуму, соціальної рівності, соціального забезпечення, загального добробуту, державної допомоги тим, хто не в змозі самостійно себе забезпечити. Тобто соціальні держави — це ті держави, які в широких масштабах займаються розподілом соціального багатства і державних ресурсів, не пригнічуючи при тому ринкове середовище, а доповнюючи його розвиненою системою заходів соціальної політики. Соціальна політика — це розгалужена мережа видів діяльності державних та недержавних структур, спрямованих на втручання в економічний процес заради підвищення добробуту й надання соціального захисту різним верствам населення.
В сучасних країнах є різні моделі соціальної політики, що спираються на сукупність макроекономічних, соціально-економічних і соціальних показників. Найбільш відомі моделі дістали назви “ліберально-демократичної”, “консервативної”, “соціал-демократичної”.
Ліберально-демократична модель. Прикладом реалізації можуть бути США. В ідеалі, держава бере на себе функцію стимулятора індивідуальної активності, заохочуючи своїх громадян до пошуку роботи, соціального захисту, підприємницької ініціативи. Свою головну місію держава ліберального типу вбачає в охороні прав людини, тоді як охорона соціальних прав значною мірою перекладається на громадські організації й на саму особистість. В таких державах складається “модель залишкового принципу добробуту”, оскільки пріоритетними тут є громадські, далі політичні і вже потім соціальні права.
Консервативна модель. Її ідеологічну основу становить ідея виправдання соціальної диференціації в суспільстві. Майнова нерівність розцінюється як цілком природне і нормальне явище. Головна ж місія держави полягає в тому, щоб через гнучку податкову політику здійснювати перерозподіл доходів, водночас надаючи компенсацію тим прошаркам, які її потребують. Прикладом є Німеччина.
Соціал-демократична модель робить акцент на запобіганні різкій диференціації найвищого та найнижчого рівня доходів. Соціальні гарантії ґрунтуються як на державній, так і на недержавній підтримці. У функціональному плані державна політика спрямована на забезпечення всіх громадян роботою. Зайнятість і формальна відсутність безробіття утворюють стабільну податкову базу. Рівень оподаткування загалом значно вищий, ніж, скажімо, в ліберальній моделі. Це й дозволяє державі здійснювати перерозподіл бюджету, забезпечуючи громадян соціальною допомогою. Прикладом можуть бути скандинавські країни.
Відмінності в ідеологічних та правових орієнтирах держав різного типу знаходять втілення, насамперед, у витратах на соціальні цілі. Так, соціальні витрати держав ліберального типу утворюють найменшу суму, порівняно з державами, які обрали для себе інший шлях. У США вони становлять 18,2% ВВП. 72,8% населення перебуває за межею бідності. Позитивним наслідком політики такого типу держав є низький відсоток безробіття — у США 4%. Ця модель виявляється і найдешевшою для платників податків, оскільки загальний розмір оподаткування становить 29,4% ВВП.
У Німеччині соціальні витрати в середньому дорівнюють 25,8% ВВП. Спрямованість уряду на компенсаційні дії стосовно малозабезпечених груп має результатом 10% населення, яке знаходиться за межею бідності. Рівень безробіття — 12%. Рівень оподаткування становить 39,6%.
Найбільший розмір соціальних витрат має місце в скандинавських країнах, які реалізують свій соціал-демократичний вибір (32% ВВП). За межею бідності в цих країнах перебуває 0,1% людей. Рівень безробіття — 4% (природне безробіття). Джерелом соціального благополуччя у країнах з соціал-демократичною моделлю є високий рівень оподаткування — 49,3% ВВП.
Українська модель соціальної політики формується в умовах суспільства, що трансформується. Це зумовлює цілий ряд її особливостей, до яких слід віднести: надмірну залежність від рівня економічного розвитку країни; відсутність можливостей широкого вибору громадянами форми соціального захисту; фактичне “зведення” соціальної політики до її соціально-захисної функції; протиріччя між принципами, покладеними в основу цілого ряду правових актів, та механізмами їх реалізації і фінансування.
