Тема 11. Політичні партії та партійні системи

Історичні етапи становлення партій (аристократичні угруповання, партії-клуби, масові партії, всеохоплюючі партії, картельні партії). Соціально-політичні та економічні фактори партогенезу (соціально-класові конфлікти, міжнаціональні суперечності, релігійні мотиви, розвиток представницьких інститутів, всезагальне виборче право, економічне зростання та ін.).

Періодизація історії політичних партій за М. Вебером (аристократичні угруповання, партії-клуби, масові партії). Періодизація розвитку партійно-владної взаємодії за Г. Тріпелем (стадія протидії, стадія ігнорування партій, стадія визнання і легалізації партій, стадія конституційно-правової інкорпорації).

Концепція “партійної держави” Г. Ляйбхольца. Концепція “всеохоплюючої партії” О. Кірхгаймера. Теорія картельних партій Катца та Дж. Маїра. Теорія “кризи партій” та її критика.

Політичні партії: сутність та основні підходи до класифікації. Основні підходи до визначення сутності партій (класовий, ідеологічний, інституційний, функціональний). Визначення поняття “політична партія” в Законі України “Про політичні партії” 2001 р.

Характерні ознаки партій: устремління до влади, підтримка народу, тривалість існування, наявність організаційної структури, наявність програмної мети.

Функції партій: формування політичної волі народу, участь у виборах, участь в управлінні державою, добір політичних лідерів і еліт, політична соціалізація, функція зв’язку артикуляції та інтеграції соціальних інтересів.

Критерії класифікації партій: ідеологічна орієнтація, місце в ідейно-політичному спектрі, критерій соціальної бази, організаційна структура, цільова орієнтація, характер партійного керівництва, роль партії в політичній системі та ін.

Класифікація партій за М. Дюверже (кадрові та масові партії, партії парламентського і непарламентського походження). Класифікація партій за Дж. Сарторі (парламентсько-електоральні, організаційно-масові, електорально-масові партії). Тип партії виборців за Ж. Шарло.

Партійні системи сучасності: сутність і класифікації. Вузьке розуміння партійної системи як сукупності конкуруючих на політичній арені партій. Широке тлумачення партійної системи з огляду на встановлення зв’язків між партіями та державною владою.

Дві основні групи факторів розвитку партійних систем: а) соціетальні чинники; б) інституційні — форма державного устрою та форма правління, характер політичного режиму, структура парламенту, тип виборчої системи.

Концептуалізація соціетальних поділів, запропонована С. Ліпсетом і С. Рокканом: конфлікт між центром і периферією; конфлікт між державою і церквою; конфлікт між містом і селом; конфлікт між власниками і робітниками.

Критерії класифікації партійних систем: кількісний критерій, ідеологічний критерій, загальносистемні критерії, критерій альтернативності та ін.

Класифікація партійних систем за Дж. Сарторі: однопартійна система, система з домінуючою партією, із партією-гегемоном, двопартійна система, поміркований плюралізм, радикальний плюралізм, атомізована система.

Класифікація партійних систем за Ж. Блонделем: двопартійна, дво- і напівпартійна систе­ма, багатопартійна з домінуючою партією та багатопартійна система без домінуючої партії.

Етапи становлення партійної системи України. Класифікація та нормативно-правова основа діяльності політичних партій в Україні. Етап початкової багатопартійності (кінець 80-х рр. до 1991 р.), основні риси: правове оформлення багатопартійності, створення перших легалізованих партій; ідеологічне протистояння Компартії України і Народного Руху України; поляризований, конфліктний характер міжпартійних відносин.

Етап атомізованої багатопартійності (кінець 1991 р. — початок 1998 р.), основні риси: створення т.зв. “партій влади”, партій фінансово-промислових груп, значна фрагментарність партійної системи, відсутність сталого електорату та стабільних зв’язків з ним; наявність безвідповідальної та антисистемної опозиції; обмежений вплив політичних партій на владу.

Етап формування системи поляризованого плюралізму (1998—2002 рр.), основні риси: постійне зростання кількості партій, невиразність ідеологічних засад, слабкість організаційної побудови та соціальної бази партій.

Основні тенденції розвитку партійної системи на сучасному етапі (2003—2005 рр.): а) процес консолідації політичних сил через створення потужних виборчих об’єднань та блоків; б) посилення регіональної та ідеологічної складової у протистоянні політичних партій; в) з впровадженням змішаної мажоритарно-пропорційної системи виборів посилився вплив партійної системи на державну політику.

Партійно-політичний спектр України від ультралівих до ультраправих: комуністи, соціалісти, соціал-демократи, прагматики-центрист­и, ліберали, національні демократи, національні патріоти, українські радикальні націоналісти, російські радикальні націоналісти.

Нормативно-правова основа діяльності політичних партій в Україні: Конституція України (1996 р.), Закон України “Про вибори народних депутатів України” (1993 р., 1997 р., 2001р., 2004 р.), Закон України “Про вибори Президента України” (2004 р.), Закон України «Про об’єднання громадян” (1992 р.), Закон України “Про політичні партії в Україні” (2001 р.).

Діяльність обласних осередків політичних партій. Партійна структура Закарпаття. Динаміка утворення осередків політичних партій на Закарпатті 1993—2005 рр. Участь осередків політичних партій у виборах 1994 р., 1998 р., 2002 рр., оцінка їх впливовості.

Етапи розвитку партійних структур на Закарпатті: І) від початку перебудови до виборів у республіканську і місцеву ради (березень 1990 р.); ІІ) 1990—1995 р. — формування початкового спектру партійно-політичних сил в області; ІІІ) з 1996 р. формується розгалужена система осередків партій різної політико-ідеологічної орієнтації з ситуативним домінуванням тієї чи іншої партії в суспільно-політичному житті області.

Характеристика соціальної бази політичних партій на Закарпатті: співвідношення міського і сільського жителів, багатонаціональний склад регіону, компактність проживання національних меншин, трансформація соціально-класової структури.