3. Підходи до класифікації напрямків розвитку науки управління

Формування управління як науки, як галузі наукових досліджень частково було відгуком на потреби великого бізнесу, частково – спробою скористатися перевагами нової техніки, а частково зумовлене науковими розробками найбільш ефективних методів виконання робіт.

Відомо чотири основні підходи, що внесли суттєвий вклад у розвиток теорії та практики управління, а саме: процесний підхід; системний підхід; ситуаційний підхід.

Системний підхід- (дозволяє керувати керівнику підсистемами як цілісний комплекс взаємопов’язаних та об’єднаних спільною темою елементів.

Процесний підхід- (дозволяє управляти як безперервну серію взаємопов’язаних управлінських функцій, кожен з яких складається із серії взаємопов’язаних дій).

Ситуаційний підхід- (означають методи, заходи незалежна від конкретної ситуації)

4. Ранні теорії менеджменту

• Наукове управління.

• Класична (адміністративна) школа в управлінні.

• Школа людських стосунків. 

• Науки про поведінку.

• Кількісна школа.

Школа наукового менеджменту (Наукове управління) (1885-1920) найтісніше пов’язана з роботами Фредеріка Тейлора, Френка і Ліліан Гілберт та ін. Вони виконували дослідження на рівні організації продукуванням виробничого менеджменту. Вони починали свою кар’єру робітниками, займалися спостереженнями, замірами і аналізом операцій ручної праці, стимулюванням трудової активності, нормуванням праці тощо.

Внесок школи наукового менеджменту:

1. Використання наукового аналізу для визначення кращих способів виконання задачі.

2. Відбір працівників, найкращих, відповідних для виконання задач, і забезпечення їх навчання

3. Забезпечення працівників ресурсами, необхідними для ефективного виконання їх задач

4. Систематичне і правильне використання матеріального стимулювання для підвищення продуктивності

5. Відділення планування і обдумування від самої роботи

Школа класичного (адміністративного) менеджменту (1920-1950). Представниками цієї школи були Анрі Файоль, Лінда Урвік, Джеймс Д. Муні, Лютер Гьюлік та ін.. Прихильники даної школи намагались визначити загальні характеристики і закономірності організацій. Метою даної школи було створити універсальні принципи управління.

Ці принципи торкалися двох основних аспектів. Одним з них була розробка раціональної системи управління організацією. Визначаючи основні функції бізнесу, класики намагалися визначити кращий спосіб розділення організації на підрозділи або робочі групи. Традиційно такими вважалися: фінанси, маркетинг і виробництво. Друга категорія класичних принципів торкалася побудови структури організації і управління працівниками. Прикладом може служити принцип єдиноначальності.

Внесок цієї школи:

1. Розвиток принципів управління

2. Опис функцій управління

3. Систематизований підхід до управління всієї організації

Школа людських стосунків (1930—1950 рр.). Заснов­ником її є Мері-Паркер Фолліт та Елтон Мейо. Фолліт першою почала трак­тувати менеджмент як «забезпечення виконання робіт з допомогою інших осіб». Представники цієї школи реко­мендували здійснювати управління людьми шляхом впливу безпосередніх керівників на підлеглих, консуль­тацій з працівниками, забезпечення широких можливос­тей спілкування на роботі. Вони виходили з того, що уважне ставлення до людей значно підвищує продуктив­ність праці. У цій школі головну ува­гу зосереджено на турботі про людину, тобто на вдоско­наленні діяльності організації за рахунок підвищення ефективності її трудових ресурсів. Школа поведінських наук (з 1950 р. до сьогодення). Сформувалася завдяки напрацюванням Кріса Аржириса , Ренсона Лайкерта, Дугласа Мак-Грегора, Фредеріка Герцберга та інших. Ос­нову її становлять методи налагодження міжособистісних стосунків, підвищення ефективності людських ре­сурсів, формування колективів за психологічною суміс­ністю тощо.

Внесок цих шкіл:

1. Застосування прийомів управління між людськими відносинами для підвищення міри задоволення і продуктивності.

2. Застосування наук про людську поведінку до управління і формування організації таким чином, щоб кожний працівник міг бути повністю використаний відповідно до його потенціалу.

«Нова» школа або кількісна теорія менеджменту. Ключовою характеристикою «нової» школи є заміна словесних міркувань і описового аналізу моделями, символами і кількісними значеннями.

Внесок «нової» школи:

1. Поглиблення розуміння складних управлінських проблем завдяки розробці і застосуванню моделей

2. Розвиток кількісних методів опису математичних моделей.