3. Модель організації як складної відкритої ієрархічної системи (або системна модель).

В її основу покладено загальну теорію систем (А. Чандлером, П. Лоуренсом, Дж. Лоршем); головна ідея полягає у визнанні взаємозв'язків і взаємозалежностей елементів, підсистем і всієї системи в цілому з зовнішнім середовищем.

Відповідно до цих теоретичних положень організацію розглядають в єдності її складових частин, що нерозривно пов'язані із зовнішнім світом.

Ключові фактори її успіху перебувають у двох сферах: зовнішній (з якої вона одержує всі види ресурсів, вбираючи інформацію) і внутрішній (сильні і слабкі сторони якої створюють ті чи інші передумови для перетворення ресурсів у продукцію й послуги).

4. Модель організації, що реалізує концепцію зацікавлених груп (або модель організації як суспільного інституту)

Ця модель (вона формується з 1980-х років) грунтується на теоретичній концепції зацікавлених груп, відповідно до якої організації повинні враховувати різні інтереси партнерів, коло яких може бути досить широким.

Підприємства розглядаються як суспільні утворення, у діяльності яких заінтересовані різні групи (як усередині, так і поза ними).

Взаємозв'язок підприємств полягає в тому, що вони для колективного, заснованого на розподілі праці, виробництва товарів і послуг використовують ресурси, надані постачальниками, інтереси яких своєю чергою задовольняються продукцією підприємств.

Звичайно, життя багатше будь-якої моделі, особливо коли мова йде про такій складній системі, як підприємство, але моделювання дозволяє виділити головне у взаємозв'язку параметрів організації, управління та ефективності.

Отже, воно має значення не тільки з точки зору теорії, а й практики, націленої на успішний розвиток організації.

6. Сутнісна характеристика менеджменту

Етимологічно менеджмент походить від латинського слова «manus» – рука.

Початково це слово означало вміння дбайливо вести домашнє господарство, майстерно володіти засобами праці, вправно працювати.

З появою багатьох видів роботи, з поглибленням спеціалізації виникла потреба в діяльності, яка пов’язувала в єдине ціле роботу багатьох окремих виконавців.

Відповідно до цього трансформувався і зміст поняття «менеджмент». Це слово увібрало у себе всі чисельні вимоги до управління як до науки, мистецтва ведення справ і стилю роботи.

З англійської мови (to manage) перекладається як управляти, керувати, адмініструвати, завідувати, очолювати.

Цим терміном характеризують специфічний різновид управлінської діяльності й вивчаючу її науку. В англомовних країнах менеджментом називають також групу керівників.

Специфіка менеджменту як діяльності полягає в обумовленості прийнятих в його рамках рішень винятково вимогами ринку, ситуацією, їхньою незалежністю від яких-небудь вищих інстанцій.

Перед менеджментом як діяльністю стоять два завдання:

1) Тактичне (підтримка стабільності роботи фірми й всіх її елементів);

2) Стратегічне (розвиток фірми й переведення її в якісно новий стан).