5. Базові моделі організації та відповідні до них концепції управління організацією

У своєму розвитку організації пройшли кілька етапів, що розрізняються за поданням про їх сутнісних рисах, взаєминах з навколишнім середовищем і суспільством в цілому, про роль та функції управління, а також про критерії успішності їх функціонування та розвитку. Еволюцію цих понять протягом останнього століття можна простежити за чотирма типами моделей.

Модель - це спрощений опис організації, що дає достовірне уявлення про її властивості і зв'язках, які відображають як розвиток теорії організації, так і практику використання її основних положень.

У теорії організацій виокремлюють чотири типи моделей організації як об'єктів управління:

1.Модель механістичної конструкції організації.

2. Модель організації як колективу (або модель, орієнтована на людські ресурси).

3. Модель організації як складної відкритої ієрархічної системи (або системна модель).

4. Модель організації, що реалізує концепцію зацікавлених груп (або модель організації як суспільного інституту).

Кожна з них відображає ту чи іншу теоретичну концепцію, що описує сутність самих організацій, роль і функції менеджменту і критерії, що застосовуються для оцінки ефективності їхньої діяльності.

1. Модель механістичної конструкції організації (або модель, орієнтована на людські ресурси). Вона сформувалася на базі школи наукового менеджменту.

Засновник цього напряму Ф. Тейлор розглядав ефективність з погляду факторів часу й руху. Обов'язковою умовою функціонування високоефективної організації він вважав раціональний розподіл праці між виконавцями з наступним групуванням робіт у єдине ціле, причому кожен елемент роботи має бути оптимально спроектованим.

Ще далі пішов у цьому напрямі М. Вебер, який запропонував у ролі найефективнішої форми організації раціональну бюрократію.

Він розглядав підприємство як механізм, складений із комбінації основних виробничих чинників: засобів виробництва, робочої сили, матеріалів.

Метою підприємства є максимізація прибутку й рентабельності. Для досягнення цього необхідно оптимально використовувати всі види ресурсів.

Тому менеджмент має орієнтуватися передусім на оперативне управління, за допомогою якого оптимізується структура виробничих факторів і всього процесу виробництва.

Відповідно до цього оцінка ефективності функціонування організації здійснюється за економічним показником (відношення обсягу випущеної продукції до використаних ресурсів).

2. Модель організації як колективу, сформованого за принципом поділу праці або модель, орієнтована на людські ресурси).

В основу її покладені теорії людських стосунків і поведінкових наук (Е. Мейо, Д. Макґрегор, Ч. Барнард та ін.).

Ця модель передбачає, що найважливіший чинник продуктивності на підприємстві — людина.

Тому елементами моделі є такі складові, як увага до працівників, їхня мотивація, комунікації, лояльність, участь у прийнятті рішень. Іншими словами, моделюється система підтримки людських стосунків усередині організації.

При цьому особлива увага приділяється стилю керування і його впливу на показники продуктивності й задоволеності працівників своєю роботою.

Перевага віддається демократичному стилю, шо забезпечує найповніше розкриття здібностей членів організації за рахунок залучення їх не лише до виконання, а й до розроблення управлінських рішень.

Отже, і перша, і друга моделі розглядали організацію як "закриту систему", на ефективність функціонування якої не впливає зовнішнє середовище. Мабуть, саме ці обмеження спричинили необхідність розробки нових моделей організацій, для яких характерна їхня "відкритість", тобто врахування того, що внутрішня динаміка організації формується під впливом зовнішніх подій.