8.Сучасні напрямки розвитку науки управління

Сучасні напрямки у розвитку науки управління пов'язані із принциповими змінами, що відбулися у характері функціо­нування і зовнішньому середовищі сучасних організацій. Ці зміни обумовлені процесами глобалізації, застосуванням сучасних інформаційних технологій, прискоренням змін у середовищі організацій, інноваційною спрямованістю та підприємницьким типом управління тощо.

Те, що відбувається сьогодні в теорії і практиці управління, називають тихою управлінською революцією, її початок збігся зі вступом розвинутого суспільства в інформаційну стадію. На зміну класичному напряму в менеджменті приходить новий — індивідуально-інформаційний. Сутність нової філософії управління визначається такими факторами: ставка робиться на самореалізуючу людину (на відміну від економічної та соціальної); підприємство розглядається як живий організм, у якому люди об'єднані спільними цінностями, як клан; підприємство має весь час оновлюватися в постійному прагненні пристосуватися до зовнішніх чинників, головним із яких є споживач.

Важливий вплив на сучасну систему поглядів на менеджмент мав розвиток П. Дракером ідеї всезростаючої ролі фактора менеджменту в забезпеченні господарських результатів порівняно з традиційними для економічної теорії факторами виробництва: працею, землею і капіталом. Тезу про значення цього четвертого фактора виробництва (на відміну від інших, незамінного) вперше було сформульовано в праці "Концепція корпорації" (1946), а потім і в інших його працях. До середини 90-х років він опублікував 24 праці з менеджменту.

Дослідження протягом 70—90-х років процесу перетворення знань у головну продуктивну силу привело до формулюван­ня ідеї про трансформацію сучасного суспільства в напрямку суспільства знань, яке стає результатом глобальних суспільних змін. Вплив цих змін, на думку вченого, буде здійснюватися за трьома напрямками.

По-перше, головною групою в суспільстві стають "працівники, які мають передові знання". У розвинутих країнах вони вже складають близько третини економічно активного населення. До таких працівників, які мають унікальні для конкретної організації знання, належать експерти в галузі нових технологій, високоосвічені спеціалісти, професійні менеджери.

По-друге, за умови впливу знань та інформації на роль ключових економічних ресурсів провідного значення для конкурентоспроможності компанії набуває фактор менеджменту. Для таких організацій характерні децентралізація управління, котра дає змогу швидко перетворювати інформацію про зміни на ринку в адекватні дії; постійне оновлення знань кожні 4—5 років.

По-третє, характерною рисою організацій суспільства знань є налагодження безперервного інноваційного процесу. Головною дійовою особою в сучасних соціально-ринкових системах став підприємець.

9. Орієнтація на технічні та технологічні нововведення

Інноваційні системи технологій – новостворені або вдосконалені конкурентно спроможні технології, продукція або послуги, а також організаційно – технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, які істотно поліпшують структуру та якість технологій і соціальної сфери.

Процес нововведення (інноваційний процес) є багатостадійним і циклічним. На початковому етапі інноваційний процес здійснюється за рахунок ресурсів діючого виробництва, а у кінцевому рахунку(після доведення новин до комерційного використання) сприяє підвищенню якості продукції, розвитку виробничих сил та виробничих відносин, досягненню більш високих економічних результатів.

Стадії інноваційного процесу обслуговують наступні фази життєвого циклу нововведень: постановка проблем і виникнення ідеї нововведення; розробка ідеї; перше освоєння новин (впровадження); широке розповсюдження новин (дифузія); використання потенціалу новин і отримання прибутку; рутинізація новин і пошук більш досконалих продуктів або технологій.

2.Технічні (технологічні) нововведення – нове обладнання, нові технології, що докорінно змінюють або покращують істотно існуючий технологічний уклад і ефективність економіки.

Постановка на виробництво нової продукції, як правило потребує застосування нових методів, засобів та прийомів її виробництва, тобто оновлення всіх технологій та організації виробництва, супроводжується новим менеджментом тощо.