3.1. Поняття валютного ринку

Валютний ринок у широкому розумінні — це сфера економічних відносин, що виявляються при здійсненні операцій із купівлі-продажу іноземної валюти і цінних паперів в іноземній валюті, а також операцій з інвесту­вання валютного капіталу. Саме на валютному ринку відбувається узгодження інтересів продавців і покупців валютних цінностей.

4. Широкий розвиток валютних операцій з метою стра­хування валютних і кредитних ризиків. При цьому ва­лютні операції, що раніше практикувалися та відобража­лися в банківських балансах, замінюються строковими та іншими валютними операціями, які враховуються на по­забалансових статтях.

5.  Спекулятивні й арбітражні операції набагато пере­вершують валютні операції, пов'язані з комерційними операціями, кількість їх учасників різко зросла і вклю­чає не тільки банки і ТНК, а й інших юридичних і навіть фізичних осіб.

6. Нестабільність валют, курс яких, подібно до своєрід­ного біржового товару, має часто свої тенденції, незалежні від фундаментальних економічних чинників. Світовий валютний ринок — наймогутніший і ліквідний, але ук­рай чутливий до економічних і політичних новин.

Під функціональним кутом зору валютні ринки забез­печують:

—  своєчасне здійснення міжнародних розрахунків;

—  регулювання валютних курсів;

—  диверсифікацію валютних резервів;

—  страхування валютних ризиків;

—  отримання прибутку учасників валютного ринку у вигляді різниці курсів валют;

— проведення валютної політики, спрямованої на дер­жавне регулювання національної економіки, і узгодженої політики в рамках світового господарства.

Учасниками валютних ринків є банки, валютні бір­жі, брокерські фірми, зовнішньоторговельні й виробничі компанії, міжнародні валютно-кредитні й фінансові організації. За критерієм ступеня комерційного ризику можна виділити таких, що функціонують на валютному ринку, підприємців, інвесторів, спекулянтів, хеджерів і гравців. Такий поділ має суто умовний характер, оскіль­ки в діях окремих учасників валютного ринку поєдну­ються інтереси і інвесторів, і спекулянтів, і підприємців, і гравців.

Інтерес підприємця полягає в тому, щоб при проведенні комерційної операції, використовуючи власний капітал, звести ризик до мінімуму.

Інвестори, вкладаючи власний або чужий капітал, та­кож прагнуть максимально зменшити можливий ризик.

Обов'язковим учасником валютного ринку є спекулянт, ризик якого наперед розрахований і виправданий праг­ненням одержати максимальний прибуток. Як професійні спекулянти валютного ринку виступають валютні дилери — як фізичні, так і юридичні особи.

Поважною дійовою особою на валютному ринку є хе-джер, головна мета якого полягає в тому, щоб захистити себе від несприятливих змін у русі валютного курсу.

На відміну від інших перелічених учасників валютного ринку гравці заради прибутку готові йти на будь-який ризик.

Учасників валютного ринку можна також поділити на організованих і неорганізованих.

Організовані учасники працюють на біржовому валют­ному ринку — це організований ринок. Валютна біржа — звичайно некомерційне підприємство; оскільки її основне завдання полягає не в отриманні високого прибутку, а в організації торгів валютою і мобілізації тимчасово вільних валютних ресурсів. У певних країнах (наприклад, в Япо­нії, Скандинавських країнах, у Франції та ін.) роль ва­лютних бірж полягає у встановленні курсу валюти, у фіксації довідкових курсів валют.

Велика частина валютних операцій — до 90 % — здійснюється на неорганізованому, позабіржовому або міжбанківському валютному ринку, на якому дилери проводять операції з використанням електронного і супутникового зв'язку.

Відповідно до валютного законодавства в деяких краї­нах регулюються права банків на проведення всіх або певних валютних операцій. Крім того, банки, яким нада­но право на проведення валютних операцій, самостійно можуть проводити їх у певних, досить обмежених межах. Це прямий міжбанківський ринок.

Ще одним учасником міжбанківського валютного рин­ку є брокерські фірми, які, працюючи з конкретним бан­ком, виступають як посередники між продавцем і покуп­цем валюти. До певних переваг роботи через брокера можна віднести анонімність при здійсненні операцій, без­перервність процесу котирування, можливість пропону­вати власні ціни.