Тема 4 міжнародний кредитний ринок

4.1.  Форми і види міжнародного кредитування.

4.2.  Кредитний аналіз підприємства-позичальника.

4.3.  Організація міжнародних лізингових операцій.

 

4.1. Форми і види міжнародного кредитування

Міжнародний кредит — це рух позичкового капіта­лу, пов'язаний із наданням валютних і товарних активів одними суб'єктами світової системи господарства іншим на умовах платності, строковості, повернення.

Міжнародне кредитування здійснюється в різноманіт­них формах та видах. Для зручності вивчення та викори­стання останні класифікують за головними ознаками, які характеризують кредит із різних боків (за об'єктами і джерелами кредитування, терміном надання та ін.).

Головною ознакою класифікації є поділ кредитів за об'єктами кредитування відповідно до якого міжнарод­ний кредит (так само, як і внутрішній) виступає у двох основних формах:

—  товарного, або комерційного, кредиту;

—  грошового, або банківського, кредиту.

Є і змішана форма міжнародного кредиту — фірмово-банківські кредити.

За джерелами у структурі міжнародного зовнішнього фінансування вирізняють офіційні й приватні кошти (рис. 4.1). Офіційні охоплюють двосторонні міжурядові кредити (головним чином міжурядові позики, які надаються найчастіше промислово розвинутими країнами країнам, що розвиваються, і тісно пов'язані з різними національ­ними, регіональними та міжнародними програмами допо­моги; змішані, в яких беруть участь приватні підприєм­ства та держава) і багатосторонні кредити міжнародних фінансових організацій. Приватні кредити охоплюють фірмові кредити, банківські кредити, синдиковані банків­ські позики та ін.

 

Рис. 4.1. Структура міжнародного зовнішнього фінансу­вання

За терміном кредити поділяють на: короткострокові — до одного року; середньострокові — від одного року до п'я­ти (інколи до семи — восьми) років; довгострокові — понад 10 років. Частиною довгострокового кредиту є позики — залучення державними та приватними корпораціями по­зичкових коштів на національному та світовому ринках позичкових капіталів через випуск власних боргових зобо­в'язань. Довгострокові кредити і позики обслуговують роз­ширене відтворення основного капіталу, експорт машин, обладнання, реалізацію промислових проектів.

За видами зовнішньоекономічної діяльності кредити поділяють на комерційні, тобто ті, що пов'язані із зовнішньо­торговельними операціями; фінансові, які використовують­ся на будь-які цілі, включаючи погашення заборгованості, інвестування в цінні папери для обслуговування змішаних форм вивезення капіталів, товарів та послуг, наприклад, у вигляді виконання підрядних робіт (інжиніринг).

За призначенням міжнародні кредити, так само як і внутрішні, можна поділити на продуктивні й непродук­тивні. До продуктивних належать кредити, призначені для розвитку економіки країни-позичальника: для закупівлі промислового обладнання, матеріалів, ліцензій, ноу-хау, оплати виробничих послуг, забезпечення зовнішньоторго­вельних угод та інших господарських потреб. Непродук­тивні кредити пов'язані з утриманням урядового апара­ту, армії, закупівлею зброї, погашенням зовнішньої забор­гованості за раніше отриманими кредитами тощо.

За валютою позики вирізняють: міжнародні кредити у валюті країни-боржника або країни-кредитора; у валюті третьої країни, а також у міжнародних розрахункових ва­лютних одиницях (СДР, колишня ЕКЮ). Найчастіше міжна­родний кредит надається у валюті країни-кредитора.

За забезпеченням міжнародні кредити класифікують на забезпечені та бланкові. Забезпечені надаються під товари, товаророзпорядчі та інші комерційні документи, цінні па­пери, векселі, нерухомість та коштовності. Інколи викори­стовують частину офіційних золотих запасів країни. Блан­ковий кредит надається під зобов'язання боржника пога­сити його у встановлений термін і оформляється соло-век­селем з одним підписом — позичальника. Різновидами бланкових кредитів є контокорент та овердрафт.

Різновидом міжнародного кредиту є валютний кредит, тобто кредит у певній валюті чи валютах, призначений для погашення зовнішньої заборгованості, підтримання валютного курсу національної грошової одиниці, попов­нення офіційних валютних резервів.

Кредити за компенсаційними угодами передбачають взаємні поставки товарів однакової вартості, коли країна-позичальник отримує у кредит на 8—15 років машини, обладнання для створення чи реконструкції підприємств, освоєння природних ресурсів, збагачення сировини, а погашення кредиту здійснюється поставками продукції цих підприємств. Такі кредити надаються, як правило, банківськими консорціумами.

Проектне фінансування — нова форма кредитування країн, що розвиваються, яка передбачає спільне фінансу­вання кількома кредитними установами великих, пере­важно інфраструктурних, проектів. Ініціаторами спільно­го фінансування виступають міжнародні фінансові ін­ституції, які залучають до цих операцій приватні банки. Останні кредитують найбільш прибуткову частину проек­ту на пільгових умовах, встановлюючи процентну ставку, нижчу за ринкову.

Серед інших боргових інструментів особливу групу ста­новлять експортні кредити. їхньою специфічною рисою є зв'язаний характер, тобто наявність так званого зв'язую­чого застереження в кредитній угоді. Сутність застережен­ня полягає в тому, що позичальник повинен використати цей кредит виключно на зазначені цілі, наприклад, на придбання товарів, вироблених у країні-кредиторі.

Експортні кредити поділяють: на короткострокові (на­даються і використовуються в межах одного року для кредитування експорту споживчих товарів та сировини; середньострокові (надаються на строк від одного до п'яти років) і використовуються для кредитування експорту машин та обладнання; довгострокові (надаються на строк понад п'ять років) і використовуються для кредитування експорту інвестиційних товарів та великих проектів.

Механізм експортного кредитування створює умови для прихованого субсидування експорту і тому може розгля­датись як метод стимулювання урядом національногоекспортоорієнтованого виробництва. Інколи експортні кре­дити розглядають як різновид зовнішньої міждержавної допомоги, оскільки процентні ставки за експортними кре­дитами є значно нижчими порівняно зі ставками за інши­ми видами кредитів. При цьому різниця між поточною ринковою ставкою і ставкою за експортним кредитом ста­новить розмір субсидування.

Механізм експортного кредитування передбачає: надан­ня державними банками субсидованих кредитів національ­ним експортерам за ставкою, нижчою від ринкової; на­дання державних кредитів іноземним імпортерам за умов обов'язкових закупівель товарів, виробниками яких є фірми країни-кредитора (зв'язаний кредит); страхування експортних ризиків національних експортерів.

За формою міжнародні кредити можна поділити на фінансові і комерційні.

Фінансовий кредит — це грошовий кредит, наданий банками на умовах повернення, строковості, платності і забезпеченості.

Багато держав, використовуючи створені системи кре­дитування експорту і страхування експортних кредитів, надають фінансову підтримку своїм банкам-кредиторам і фірмам-експортерам.

У міжнародному бізнесі поширена практика надання синдикованих кредитів.

Синдиковані кредити — це кредити, надані двома і більше кредиторами, тобто синдикатами (консорціумами) банків одному позичальникові. Для надання синдикова­ного кредиту група банків-кредиторів об'єднує на визна­чений термін свої тимчасово вільні кошти.

Кожен банк встановлює свій порядок видачі кредитів, перелік обов'язкових документів, наданих позичальником банку. Переважно це установчі документи; ліцензія, якщо діяльність, для здійснення якої береться кредит, підлягає ліцензуванню; баланс позичальника; документи, що підтверджують забезпечення повернення кредиту (договір поручительства, гарантія, договір про заставу, договір стра­хування); економічне обґрунтування одержання прибут­ку, достатнього для своєчасного погашення кредиту; документи, що підтверджують повноваження особи, яка підписала кредитний договір, та інші документи.

Комерційний кредит — це кредит як різновид розра­хунків, тобто розрахунків із розстрочкою платежів.

Основними видами комерційного кредиту є:

—  фірмовий кредит;                                                    .

- вексельний кредит;

—обліковий кредит;    

— овердрафт;                                      

— акцептний кредит;

— факторинг;

—  форфейтування;

— лізинг.

Фірмовий кредит — позика, що надається експортером однієї країни імпортерові іншої країни у вигляді відстрочки платежу за поставлені товари або послуги (рис. 4.2).

Поширення розрахунків у кредит є загальносвітовою тенденцією. Якщо в 1937 р. на умовах розрахунків у кре­дит експортувалося 1,5 % машинотехнічних товарів, на початку 60-х років — 50, то наприкінці 80-х років — до 75 % експорту промислово розвинутих країн. Надання кре­диту імпортерам — звичайний засіб реалізації продукції в межах міжнародного економічного співробітництва.

Строки фірмових кредитів визначаються кон'юнктурою світових ринків, видом товарів і становлять 8—10 років. Розширення експорту машин та обладнання зумовило тенденцію продовження терміну фірмових кредитів.

Фірмові кредити мають певні недоліки. Цільовий ха­рактер фірмових кредитів означає, що вони пов'язані з конкретною угодою. Це позбавляє імпортерів можливості маневрувати на ринках цієї продукції, оскільки в певних випадках експортер не може надати імпортерові кредит, тоді як останній зацікавлений саме в його продукції. Крім того, фірми-експортери змушені брати на себе частину ризику, при отриманні кредиту під цю частину суми кон­тракту фірми сплачують банкам підвищену процентну ставку, що призводить до подорожчання кредиту.

Різновидами міжнародного комерційного кредиту є кредити, пов'язані з відповідними формами міжнародних розрахунків (вексельні кредити, авансовий платіж імпор­тера, кредити за відкритими рахунками тощо).

Сутність вексельного кредиту полягає в тому, що екс­портер після укладання угоди щодо продажу товару вистав­ляє переказний вексель (тратту) на імпортера, який пого­джується на оплату векселя у визначений термін (акцептує тратту) після одержання відповідних товарних документів (коносамента, страхового поліса, сертифіката якості та ін.).

Авансовий платіж імпортера — це форма кредиту­вання експорту і водночас засіб забезпечення зобов'язань іноземного покупця, оскільки при цьому імпортер має прий­няти замовлення на поставку продукції. Як правило, імпортери надають аванси іноземним експортерам у роз­мірі 1/3 вартості поставки замовлених машин, обладнан­ня, суден.

Кредит за відкритим рахунком надається на основі угоди між експортерами й імпортерами, згідно з якою експортер записує на рахунок покупця борг у розмірі вар­тості проданих та відвантажених товарів, а імпортер зобо­в'язується погасити кредит у визначений строк. Кредит за відкритим рахунком часто застосовується при регуляр­них поставках товарів з періодичним погашенням забор­гованості в середині або в наприкінці місяця.

Обліковий кредит — це купівля векселя банком до настання терміну сплати за ним. Купівля такого векселя супроводжується індосаментом власника векселя (вексе­летримача), у результаті чого вексель, а разом із ним і право вимоги платежу за ним цілком переходять від век­селедавця в розпорядження банку. Вексель, пред'явлений до обліку в банк, негайно ним оплачується, тобто вексе­летримач одержує кредит від банку.

Таким чином, обліковий кредит — це кредит, наданий банком векселетримачу шляхом купівлі векселя до настан­ня терміну платежу за ним. Облік векселя проводиться бан­ком за плату. Плата, стягнута банком за авансування грошей при дисконті векселя, називається обліковою ставкою.

Банки, здійснюючи операції з векселями, можуть од­ночасно застосовувати кілька облікових ставок. Ці дис­контні ставки називаються приватними обліковими став­ками. Облікова ставка, яку застосовує центральний банк в операціях із кредитними установами, називається офі­ційною обліковою ставкою. Рівень її звичайно нижчий за рівень приватних облікових ставок.

На додаток до процентних і акцептних платежів банки можуть стягувати премію за ризик із номінальної вартості переказного векселя, поданого для обліку. Така премія називається лодинг. Ставка лодингу варіюється залежно від репутації, престижу і кредитоспроможності платника за векселем та індосантів, а в певних випадках — також від операції, що стала підставою для оформлення векселя.

Овердрафт становить від'ємний негативний баланс на поточному рахунку клієнта банку. Овердрафт — це форма короткострокового кредиту, надання якого здійснюється шляхом списання банком коштів з рахунку клієнта понад його залишок. У результаті такої операції утворюється від'ємний баланс, тобто дебетове сальдо — заборгованість клієнта перед банком. Банк і клієнт укладають між собою угоду, у якій встановлюється максимальна сума овердрафту, умови надання та порядок погашення кредиту, розмір процента тощо.

На погашення заборгованості при овердрафті спрямо­вуються всі суми, що зараховуються на поточний рахунок клієнта. Як наслідок, обсяг кредиту змінюється в міру надходження коштів, що відрізняє овердрафт від звичай­ного кредиту. Проценти стягуються за узгодженими або діючими ставками. Для окремих зарубіжних банків, які мають у них рахунок тривалий час, овердрафт може нада­ватися безкоштовно.

Форма кредиту "овердрафт" вперше виникла в Англії і нині практикується в більшості розвинених країн.

Акцептний кредит — це кредит, наданий банком у формі акцепту переказного векселя (тратти), що вистав­ляється на банк експортерами й імпортерами. За цієї фор­ми кредиту експортер одержує можливість виставляти на банк векселі на визначену суму в рамках кредитного лі­міту. Банк акцептує ці векселі, гарантуючи таким чином їхню оплату боржником у встановлений термін. При реа­лізації товару в кредит експортери зацікавлені в акцепті векселя авторитетним банком. Такий вексель у будь-який час може бути облікований або проданий. При акцентно­му кредиті формально кредит надає експортер, але на відміну від вексельного кредиту акцептантом векселя виступає банк. Видаючи акцепт, банк не надає кредиту і не вкладає в операцію свої кошти, але зобов'язується опла­тити тратту при настанні терміну платежу.

Термін акцептний кредит застосовується зазвичай тоді, коли банки акцептують тратти експортерів тільки своєї країни. Різновидом акцептного кредиту є акцептно-рамбурсний кредит.

Рамбурс у міжнародній торгівлі означає оплату купленого товару за посередництвом банку у формі акцепту банком імпортера тратт, виставлених експортером.

Термін акцептно-рамбурсний кредит застосовується тоді, коли банки акцептують тратти, що виставляються на них іноземними комерційними фірмами. У такому разі в операцію з акцепту тратти включаються банки інших країн, які відіграють допоміжну роль і беруть на себе відповідальність перед банками-акцептантами за своєчас­ний переказ (рамбурсування) на їхні рахунки валютних коштів, необхідних для оплати акцептованих тратт.

Факторинг являє собою торгово-комісійні та посеред­ницькі послуги банку чи спеціалізованої фактор-фірми. Він є специфічним різновидом короткострокового кредитуван­ня експорту і посередницької комерційної діяльності.

Форфейтування є формою кредитування експорту бан­ком або фінансовою компанією шляхом купівлі ними без звернення на продавця векселів та ін. боргових вимог за зовнішньоторговельними операціями. Форфейтування, як правило, застосовується при постачаннях машин, устат­кування на значні суми з тривалою розстрочкою платежу (до 5—7 рокін).

Особливу роль у сучасних міжнародних економічно-фінансових відносинах відіграє лізинг. Це особлива фор­ма руху позикового капіталу, який надається насамперед у формі кредиту з наступним правом купівлі товару. Се­ред інших форм лізингу найбільш поширеним є фінансо­вий лізинг як різновид довгострокового кредитування, що за своїми результатами рівнозначний продажу товару в розстрочку. При цьому обладнання здається на термін, який близький або дорівнює строку амортизації.

Розмір процента залежить від розміру кредиту, його тривалості, типу валюти, ризику неплатежу і виду забез­печення (банківська гарантія, акредитив тощо). Зокрема, чим триваліший термін кредиту, тим, звичайно, вища ставка річного процента, і тому, наприклад, ціна кредиту в розмірі 6—8 % річних може виявитися занадто високою для 3-місячного кредиту і нормальною для 1—1,5-річно-го. Крім того, якщо валюта кредиту сильна і стійка, кредитні проценти будуть нижчими, ніж у разі використан­ня слабких валют, курс яких може бути схильний до знач­них коливань.

При визначенні показників процентних ставок у міжна­родній торговій практиці враховують також такі факто­ри, як економічні й політичні умови країни-імпортера, що визначають характер ринка збуту. Зокрема, нестабільні політичні й економічні умови, ризиковий характер ринку ведуть до збільшення плати за кредит.

У світовій практиці використовують таку формулу роз­рахунку величини процентів, зарахованих за кредит:

  (4.1)

де В - вартісна величина нарахованих процентів;  

Б - величина основного боргу;

С  - річна процентна ставка за кредитом;

Д — кількість днів користування кредитом;

360 — кількість днів у році, прийнята за базу (може використовуватись 365 днів).

Приклад

Підприємство "К" надало фірмовий кредит фірмі "Z" на суму 180 000 дол. СІЛА на строк 45 днів за ставкою 6 % річних. При цьому величину нарахованих процентів буде розраховано таким чином:

В= дол.. США

У торговельних контрактах може бути передбачена по­ступова оплата продукції. Наприклад, при поставці това­ру на 180 000 дол. США на умовах розстрочки платежу, за процентною ставкою 5 % річних1, що зафіксовано в контрактах, і до 90 000,00 дол. США — через 90 днів з дати відвантаження. В подібних випадках у світовій практиці використовують такі способи калькуляції нарахованих процентів: лінійний (іноді називають прогресивним) і штафельний (або регресивний) та пропорційний.

За лінійного методу величина розраховується для кожної частини кредиту окремо з дати надання кредиту. У наведеному прикладі за допомогою цього методу за­гальна величина процентів буде нараховуватися в три етапи:

1)   дол.. США

2)   дол.. США

3)   дол.. США

За штафельного способу нарахування процентів здій­снюється на залишок основного боргу за час від дати його використання до дати погашення. В нашому прикладі загальна сума нарахованих процентів згідно зі штафельним методом калькулюється за формулою

 дол.. США

Пропорційний {змішаний) спосіб нарахування про­центів полягає в обрахуванні загальної суми процентів за кредитом і діленні її на число платежів (траншів). За та­кого способу проценти виплачуються рівними внесками. В нашому прикладі загальна сума процентів за кредитом становить 1687,5 дол. США.

Поділивши цю суму на кількість траншів, визначаємо величину одноразової виплати процентів:

Проценти за кредитом зазвичай починають нарахову­вати з моменту закінчення поставки, а виплату їх здій­снюють послідовними внесками одночасно з оплатою кож­ної частини платежу за контрактом. Поширеною є прак­тика виставлення векселів на частину основного боргу і нарахованих процентів, що підлягають сплаті. У кон­тракті, а також у рахунку-фактурі зазвичай суворо фік­сується графік оплати основного боргу і нарахованих про­центів.

Покупець, як правило, виграє при нарахуванні про­центів прогресивним способом і виплаті їх більш рідкими внесками, наприклад, піврічними, а не квартальними. Продавець, навпаки, об'єктивно зацікавлений у викори­станні регресивного способу і виплаті частішими внесками.