- •Тема 1. Сутність міжнародних фінансів
- •1.1. Економічна природа міжнародних фінансів
- •1.2. Система міжнародних фінансових відносин. Функції міжнародних фінансів
- •1.3. Міжнародна фінансова політика, її типи та інструменти
- •Тема 2 світова валютна система
- •2.1. Світова валютна система: основні поняття
- •2.2. Курси і крос-курси валют
- •Приклад
- •Приклад
- •Приклад
- •Приклад
- •Приклад
- •Навчальний тренінг
- •Практичні завдання
- •Тестові завдання
- •Тема з. Світовий валютний ринок та його структура
- •3.1. Поняття валютного ринку
- •3.2. Валютне котирування і валютна позиція
- •3.3. Характеристика ринку операцій на умовах "спот"
- •3.4. Види строкових операцій
- •Навчальний тренінг Термінологічний словник
- •Тема 4 міжнародний кредитний ринок
- •4.1. Форми і види міжнародного кредитування
- •4.2. Кредитний аналіз підприємства-позичальника
- •4.3. Організація міжнародних лізингових операцій
- •Навчальний тренінг Термінологічний словник
- •Тестові завдання
- •Тема 6. Фінансові ризики на міжнародних фінансових ринках
- •6.1. Ризик і невизначеність. Поняття фінансового ризику
- •6.2. Різновиди міжнародних ризиків та шляхи їх уникнення
- •Навчальний тренінг
- •Тема 10. Україна на світовому фінансовому ринку
- •10.1. Динаміка зовнішнього боргу України
- •10.2. Кредитні відносини України
- •10.3. Кредитування міжнародними організаціями
- •10.4. Позики на міжнародних ринках капіталу
- •10.5. Шляхи реформування державної грошово-кредитної політики України
- •10.6. Інтеграція України до Європейського Союзу
- •Навчальний тренінг
Тема 10. Україна на світовому фінансовому ринку
10.1. Динаміка зовнішнього боргу України.
10.2. Кредитні відносини України.
10.3. Кредитування міжнародними організаціями.
10.4. Позики на міжнародних ринках капіталу,
10.5. Шляхи реформування державної грошово-
кредитної політики України.
10.6. Інтеграція України до Європейського Союзу..
10.1. Динаміка зовнішнього боргу України
Перші зовнішні державні позики Україна здійснила ще в 1992 р. Зовнішній державний борг України, що на початку 1993 р. становив 396 млн дол. США, у подальшому зростав і на початок 2000 р. збільшився до 12,438 млрд дол. Динаміку цього показника за період 2002—2004 pp. з виділенням окремих кредиторів наведено в табл. 10.1.
На початок 2000 р. найбільшими кредиторами України були: серед міжнародних організацій — Міжнародний валютний фонд, серед держав — Російська Федерація.
За оцінками аналітиків, рівень державного боргу, який загрожує національній безпеці держави, становить щодо ВВП 60 % і вище (за іншими оцінками — 80 % і вище).
В Україні у 2000 р. порівняно з 1990 р. обсяги ВВП суттєво скоротилися — майже на 60 % . Це супроводжувалося значним зменшенням податкової бази і, як наслідок, можливостей бюджету щодо обслуговування зовнішніх боргів. На початок 1997 р. обсяги зовнішнього державного боргу України щодо ВВП становили близько 20 %, а в наступному році вони сягнули вже майже 38 %. Різке підвищення в 1998 р. цього показника було спричинене не тільки збільшенням самого боргу протягом року (з 9,555 до 11,47 млрд дол. США), а й значним падінням курсу гривні (з 1,899 до 3,427 грн/дол. США) за зростання обсягів номінального ВВП лише на 11,3 % . На кінець 1999 р. зовнішній державний борг сягнув рівня 51 % ВВП.
Нарощування державою зовнішніх боргів ускладнює проблему виконання бюджетом боргових зобов'язань. Якщо на 1998 р. передбачалася частка видатків державного бюджету на погашення та обслуговування зовнішніх боргів у розмірі 7,5 %, на 1999 р. — 8, то на 2000 р. — вже 12,3 %. Тому для обслуговування зовнішніх боргових зобов'язань потрібна була їх реструктуризація.
Іншою проблемою України була нестача валютних коштів. На кінець 1999 р. валютні резерви НБУ становили 1046,4 млн дол. США, а на 2004 р. — 10 650 млн дол. Такі обсяги не давали змоги серйозно розраховувати на них при обслуговуванні зовнішніх боргових зобов'язань.
Протягом тривалого часу Україна мала від'ємне сальдо рахунку поточних операцій платіжного балансу (воно стало додатним тільки починаючи з II кварталу 1999 p.). У зв'язку з цим держава змушена була брати іноземні кредити з метою підтримання платіжного балансу. Отже, зовнішньоекономічна діяльність не була і поки що не стала ефективним джерелом забезпечення України валютними ресурсами. Поглиблює гостроту ситуації й відплив капіталу за кордон (за оцінками, 1,5—2 млрд дол. США щорічно).
Отже, проблема виконання зовнішніх боргових зобов'язань для України загострюється головним чином через брак валютних коштів, що є також причиною виникнення зовнішніх поточних неплатежів країни (за енергоресурси), кредиторської заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності перед зарубіжними партнерами та ін. Саме нестача іноземної валюти змушує Україну щоразу реструктуризовувати в довгострокові державні борги свої різні боргові зобов'язання (в тому числі поточні заборгованості за енергоресурси та інші поставки). Причому всі реструктуризації здійснюються на обтяжливих для України фінансових умовах, збільшуючи обсяги її зобов'язань за рахунок процентів.
Таблиця 10.1. Динаміка зовнішнього державного боргу України (млрд.
дол. США на 1 січня відповідного року)
-
Кредитори
2002
2002
2003
2004
Частка, %
Міжнародні організації
3,444
4,022
4,804
5,276
42,4
Світовий банк
0,905
1,212
1,584
2,019
Європейський Союз
0,241
0,352
0,333
0,345
ЄБРР
0,035
0,066
0,097
0,111
МВФ
2,263
2,392
2,790
2,801
Держави
3,267
2,750
2,498
3,577
28,7
РФ
2,381
2,001
1,896
3,074
Туркменистан
0,704
0,599
0,458
0,317
Японія
0,182
0,150
0,144
0,186
Кредитні лінії
1,008
1,104
1,246
0,761
6,1
Фідуціарні позики
0,559
1,767
1,769
14,2
Облігації зовнішньої державної позики, передані PAT "Газпром"
1,120
1,120
1,155
1,048
8,4
Інша заборгованість
0,006
0,2
Усього
8,839
9,555
11,47
12,438
100
