4.2. Кредитний аналіз підприємства-позичальника

Кредитний аналіз є процесом дослідження фінансово­го стану й основних результатів фінансової діяльності підприємства з метою виявлення кредиторської приваб­ливості підприємства та міжнародному ринку.

Для вирішення конкретних завдань кредиторського аналізу застосовується низка спеціальних систем і методів аналізу, що дають змогу одержати кількісну оцінку ре­зультатів фінансової діяльності з погляду окремих її ас­пектів. Залежно від використовуваних методів розрізня­ють такі основні системи фінансового аналізу, що прово­диться на підприємстві: горизонтальний; вертикальний; порівняльний;   інтегральний; аналіз коефіцієнтів.

І. Горизонтальний (або трендовий) фінансовий аналіз базується на вивченні динаміки окремих фінансових по­казників у часі. У процесі використання цієї системи ана­лізу розраховують темпи зростання (приросту) окремих показників фінансової звітності за ряд періодів і визнача­ються загальні тенденції їх зміни (або тренда). У фінансовому менеджменті найбільшого поширення набули такі види горизонтального (трендового) фінансового аналізу.

1. Зіставлення фінансових показників звітного періо­ду з показниками попереднього періоду (наприклад, з по­казниками попереднього місяця, кварталу, року).

2.  Зіставлення фінансових показників звітного періо­ду з показниками аналогічного періоду минулого року (наприклад, показників другого кварталу звітного періо­ду з аналогічними показниками другого кварталу попе­реднього року). Цей вид горизонтального фінансового ана­лізу застосовується на підприємствах з яскраво вира­женими сезонними особливостями господарської діяль­ності.

3.  Зіставлення фінансових показників за ряд попе­редніх періодів. Метою цього виду аналізу є виявлення тенденції зміни окремих показників, що характеризують результати фінансової діяльності підприємства (визначен­ня лінії тренда в динаміці).

Всі види горизонтального (трендового) фінансового ана­лізу доповнюються звичайно дослідженням впливу окре­мих чинників на зміну відповідних результативних її показників. Результати такого аналітичного дослідження дають змогу побудувати відповідні динамічні факторні моделі, які використовуються потім у процесі плануван­ня окремих фінансових показників.

II. Вертикальний (або структурний) фінансовий аналіз базується на структурному розкладанні окремих показ­ників фінансової звітності підприємства. У процесі здійснення цього аналізу розраховується частка окремих структурних складових агрегованих фінансових показ­ників. У фінансовому менеджменті найбільшого поширен­ня набули такі види вертикального (структурного) аналізу.

1. Структурний аналіз активів. У процесі цього ана­лізу визначаються: частка оборотних і позаоборотних ак­тивів; елементний склад оборотних активів; елементний склад позаоборотнихактивів; склад активів підприємства за рівнем ліквідності; склад інвестиційного портфеля та ін.

Результати цього аналізу використовують у процесі опти-мізації складу активів підприємства.

2. Структурний аналіз капіталу. В процесі цього ана­лізу визначаються: частка використовуваного підприєм­ством власного і позикового капіталу; склад використову­ваного позикового капіталу за періодами його надання (коротко- і довгостроковий залучений позиковий капітал); склад використовуваного позикового капіталу за його видами (банківський кредит; фінансовий кредит інших форм; товарний або комерційний кредит і т. ін.). Резуль­тати цього аналізу використовують у процесі оцінки ефек­ту фінансового лівериджу, визначення середньозваженої вартості капіталу, оптимізації структури джерел форму­вання позикових фінансових ресурсів та в інших випад­ках.

3.  Структурний аналіз грошових потоків. У процесі цього аналізу у складі загального грошового потоку ви­окремлюють грошові потоки з операційної, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства; у складі кожного з цих видів грошового потоку більш глибоко структуруються надходження і витрачання грошових коштів, склад залиш­ку грошових активів за окремими його елементами.

III. Порівняльний фінансовий аналіз базується на зіставленні значень окремих груп аналогічних показників між собою. У процесі використання цієї системи аналізу розраховуються розміри абсолютних і відносних відхилень порівнюваних показників. У фінансовому менеджменті найбільшого поширення набули такі види порівняльного фінансового аналізу.

1. Порівняльний аналіз фінансових показників певно­го підприємства і середньогалузевих показників. У про­цесі цього аналізу виявляється ступінь відхилення основ­них результатів фінансової діяльності цього підприємства від середньогалузевих з метою оцінки своєї конкурентної позиції за фінансовими результатами господарювання і виявлення резервів подальшого підвищення ефективності фінансової діяльності.

2.  Порівняльний аналіз фінансових показників певно­го підприємства і підприємств-конкурентів. У процесі цього аналізу виявляються слабкі сторони фінансової діяльності підприємства з метою розробки заходів щодо підвищення його конкурентної позиції на конкретному регіональному ринку.

3.  Порівняльний аналіз фінансових показників окре­мих структурних одиниць і підрозділів певного підприєм­ства (його "центрів відповідальності"). Такий аналіз про­водиться з метою порівняльної оцінки і пошуку резервів підвищення    ефективності    фінансової    діяльності внутрішніх підрозділів підприємства.

4. Порівняльний аналіз звітних і планових (норматив­них) фінансових показників. Такий аналіз є основою мо­ніторингу поточної фінансової діяльності, що організуєть­ся на підприємстві. У процесі цього аналізу виявляється ступінь відхилення облікових показників від планових (нормативних), визначаються причини цих відхилень і вносяться рекомендації щодо коригування ділових на­прямів фінансової діяльності підприємства.

IV. Аналіз фінансових коефіцієнтів (R-аналіз) базуєть­ся на розрахунку співвідношення різних абсолютних по­казників фінансової діяльності підприємства між собою. У фінансовому менеджменті найбільшого поширення на­були такі групи аналітичних фінансових коефіцієнтів: коефі­цієнти оцінки фінансової стійкості підприємства; коефіці­єнти оцінки платоспроможності (ліквідності) підпри­ємства; коефіцієнти оцінки оборотності активів; коефіці­єнти оцінки оборотності капіталу; коефіцієнти оцінки рен­табельності та ін.

1. Коефіцієнти оцінки фінансової стійкості підприєм­ства дають змогу виявити рівень фінансового ризику, пов'язаного зі структурою джерел формування капіталу підприємства, а відповідно і ступінь його фінансової ста­більності в процесі майбутнього розвитку. Для проведен­ня такої оцінки в процесі фінансового аналізу використо­вують такі основні показники:

а) коефіцієнт автономії (КА) показує, якою мірою об­сяг використовуваних підприємством активів сформова­ний за рахунок власного капіталу і наскільки воно неза­лежне від зовнішніх джерел фінансування. Розрахунок цього показника здійснюється за такими формулами:

 (4.2)

де ВК — сума власного капіталу підприємства на певну дату;

ЧА — вартість чистих активів підприємства на певну дату;

К — загальна сума капіталу підприємства на певну дату;

А — загальна вартість всіх активів підприємства на певну дату;

б) коефіцієнт фінансування (КФ) характеризує обсяг залучених позикових засобів на одиницю власного капі­талу, тобто ступінь залежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування. Для розрахунку цього показника використовується формула

 (4.3)

де ПК — сума залученого підприємством позикового капі­талу (середня або на певну дату);

ВК — сума власного капіталу підприємства (середня або на певну дату);

в) коефіцієнт заборгованості (КЗ) показує частку по­зикового капіталу в загальній використовуваній його сумі. Розрахунок цього коефіцієнта здійснюється за формулою

  (4.4)

де ПК — сума залученого підприємством позикового капі­талу (середня або на певну дату);

К — загальна сума капіталу підприємства (середня або на певну дату);

г) коефіцієнт поточної заборгованості (КПЗ) характе­ризує частку короткострокового позикового капіталу в загальній використовуваній його сумі. Цей показник роз­раховується за формулою

  (4.5)

де ПК  — сума залученого підприємством короткостроко­вого позикового капіталу (середня або на певну дату);

К — загальна сума капіталу підприємства (середня або на певну дату);

д) коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності (КДФН) показує, якою мірою загальний обсяг використо­вуваних активів сформований за рахунок власного і дов­гострокового позикового капіталу підприємства, тобто характеризує ступінь його незалежності від короткостро­кових позикових джерел фінансування. Розрахунок цьо­го показника здійснюється за формулою

    (4.6)

де ВК — сума власного капіталу підприємства (середня або на певну дату);

ПК  — сума позикового капіталу, залученого підприєм­ством на довгостроковій основі (на період, більший за один рік);

А — загальна вартість всіх активів підприємства (се­редня або на певну дату).

2. Коефіцієнти оцінки платоспроможності (лікві­дності) характеризують можливість підприємства своє­часно розраховуватися за своїми поточними фінансовими зобов'язаннями за рахунок оборотних активів різного рівня ліквідності. Проведення такої оцінки вимагає попе­реднього групування оборотних активів підприємства за рівнем ліквідності. Для проведення оцінки платоспромож­ності (ліквідності) в процесі фінансового аналізу викори­стовують такі основні показники:

а) коефіцієнт абсолютної платоспроможності, або "кислотний тест" {КАП) показує, якою мірою всі поточні фінансові зобов'язання підприємства забезпечені готови­ми засобами платежу, що є у нього, на певну дату. Розра­хунок цього коефіцієнта здійснюється за формулою

    (4.7)

де КАП — сума грошових активів підприємства на певну дату;

КФВ — сума короткострокових фінансових вкладень підприємства на певну дату;

ОБ  — сума всіх короткострокових (поточних) фінан­сових зобов'язань підприємства на певну дату;

б) коефіцієнт поточної платоспроможності (КПП) показує, якою мірою всі короткострокові (поточні) фінан­сові зобов'язання можуть бути задоволені за рахунок його високоліквідних активів (включаючи готівкові засоби платежу). Для визначення цього показника використо­вується формула

 (4.8)

де ГА -— сума грошових активів підприємства (середня або на певну дату);

КФВ — сума короткострокових фінансових вкладень (середня або на певну дату);

ДЗ — сума дебіторської заборгованості всіх видів (се­редня або на певну дату);

ОВ  — сума всіх короткострокових (поточних) фінан­сових зобов'язань підприємства (середня або на певну дату);

в) коефіцієнт термінової платоспроможності (КТП) показує, якою мірою вся заборгованість за короткостроковими (поточними) фінансовими зобов'язаннями може бути задоволена за рахунок всіх його поточних (оборот­них) активів. Розрахунок цього показника проводиться за формулою

   (4.9)

де ОА — сума всіх оборотних активів підприємства (се­редня або на певну дату);

ОБ  — сума всіх короткострокових (поточних) фінансо­вих зобов'язань підприємства (середня або на певну дату);

г) загальний коефіцієнт співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості (КДК ) характеризує за­гальне співвідношення розрахунків за цими видами за­боргованості підприємства. Обчислення цього показника здійснюється за формулою

   (4.10)

де Д3  — загальна сума дебіторської заборгованості під­приємства всіх видів (середня або на певну дату);

К3  — загальна сума кредиторської заборгованості під­приємства всіх видів (середня або на певну дату);

д) коефіцієнт співвідношення дебіторської і креди­торської заборгованості за комерційними операціями (КДКК). Цей показник характеризує співвідношення роз­рахунків за придбану і поставлену продукцію. Для визна­чення цього показника використовується формула:

  (4.11)

де ДЗ  — сума дебіторської заборгованості підприємства за продукцію (товари, роботи, послуги), розрахована як середня або на певну дату;

КЗ  — сума кредиторської заборгованості підприємства за продукцію (товари, послуги, роботи), розрахована як середня або на певну дату.

3. Коефіцієнти оцінки оборотності активів харак­теризують, наскільки швидко сформовані активи оберта­ються у процесі господарської діяльності підприємства. Певною мірою вони є індикатором його ділової (виробни­чо-комерційної) активності. Для оцінки оборотності ак­тивів підприємства використовуються такі формули:

а) кількість оборотів усіх використовуваних активів у певному періоді (КО ) визначається за формулою

 (4.12)

де OP — загальний обсяг реалізації продукції в певному періоді;

 — середня вартість всіх використовуваних активів підприємства в певному періоді (розрахована як середня хронологічна);

б) кількість оборотів оборотних активів підприємства в певному періоді (КО ) розраховується за формулою

 (4.13)

де ОР — загальний обсяг реалізації продукції в певному періоді;

— середня вартість оборотних активів у певному періоді (розрахована як середня хронологічна);

в) період обороту всіх використовуваних активів в днях ПО ) може бути обчислений за такими формулами:

 

(4.14)

де   — середня вартість всіх використовуваних активів підприємства в певному періоді;                                   •

ОР  — одноденний обсяг реалізації продукції в певно­му періоді;

Д — число днів у певному періоді;

КО  — кількість оборотів всіх використовуваних ак­тивів у певному періоді;

г) період обороту оборотних активів у днях (ПО ) розраховується за такими формулами:

 

 (4.15)

де   — середня вартість оборотних активів у певному періоді (розрахована як середня хронологічна);

ОР  — одноденний обсяг реалізації продукції в певно­му періоді;

Д — число днів в певному періоді;

КО  — кількість оборотів оборотних активів у певно­му періоді;

д) період обороту позаоборотних активів у роках (ПО ) розраховується за формулами:

 (4.16)

де ОРр — річний обсяг реалізації продукції;

 — середньорічна вартість позаоборотних активів (розрахована як середня хронологічна);

НА — середня норма амортизаційних відрахувань.

За розглянутими принциповими формулами кількість оборотів і періоди обороту можуть бути за необхідності розраховані й за окремими елементами оборотних і поза­оборотних активів.

4. Коефіцієнти оцінки оборотності капіталу харак­теризують, наскільки швидко використовуваний підприєм­ством капітал у цілому та окремі його елементи оберта­ються у процесі його господарської діяльності. Для оцінки оборотності капіталу підприємства використовують такі основні показники:

а) кількість оборотів всього використовуваного капі­талу в певному періоді (КО ) визначається за формулою

 (4.17)

де ОР — загальний обсяг реалізації продукції в періоді, що розглядається;

 — середня сума всього використовуваного капіталу підприємства в певному періоді (розрахована як середня хронологічна);

б) кількість оборотів власного капіталу в певному періоді (КО ) розраховується за формулою

 (4.18)

де ОР — загальний обсяг реалізації продукції в певному періоді;

 — середня сума власного капіталу підприємства в певному періоді (розрахована як середня хронологічна);

в) кількість оборотів залученого позикового капіталу в певному періоді (КО ) розраховується за формулою:

 (4.19)

де ОР — загальний обсяг реалізації продукції в певному пе­ріоді;

 — середня сума залученого позикового капіталу в певному періоді (розрахована як середня хронологічна);

г) період обороту всього використовуваного капіталу підприємства в днях (ПОК) визначається за такими фор­мулами:

 (4.20)

де   — середня сума всього використовуваного капіталу підприємства в певному періоді (розрахована як середня хронологічна);

ОР  — одноденний обсяг реалізації продукції в певно­му періоді;

Д — число днів у певному періоді;

КО  — кількість оборотів всього використовуваного капіталу в певному періоді;

д) період обороту власного капіталу в днях (ПОВК) обчислюється за такими формулами:

 (4.21)

де   — середня сума використовуваного капіталу підприємства в певному періоді (розрахована як середня хронологічна);

ОР  — одноденний обсяг реалізації продукції в певно­му періоді;

Д — число днів у певному періоді;

КО  — кількість оборотів власного капіталу в певно­му періоді;

е) період обороту залученого позикового капіталу в днях (ПОЗК) розраховується за такими формулами:

 (4.22)

де   — середня сума залученого позикового капіталу підприємства в певному періоді (розрахована як середня хронологічна);

ОР  — одноденний обсяг реалізації продукції в певно­му періоді;

Д — число днів у певному періоді;

КО  — кількість оборотів залученого позикового капі­талу в певному періоді;

ж) період обороту загальної кредиторської заборгованості підприємства в днях (ПО ) визначається за формулою:

 (4.23)

 

де ЗКЗ — середня сума кредиторської заборгованості під­приємства всіх видів у певному періоді (розрахована як середня хронологічна);

ОР  — одноденний обсяг реалізації продукції в певно­му періоді.

5. Коефіцієнти оцінки рентабельності (прибутко­вості) характеризують здатність підприємства генерува­ти необхідний прибуток у процесі своєї господарської діяльності та визначають загальну ефективність викорис­тання активів і вкладеного капіталу. Для проведення такої оцінки використовують такі основні показники:

а) коефіцієнт рентабельності всіх використовуваних активів, або коефіцієнт економічної рентабельності (Р ) характеризує рівень чистого прибутку, що генерується всіма активами підприємства, що перебувають у його кори­стуванні за балансом. Розрахунок цього показника здій­снюється за

 (4.24)

де ЧП  — загальна сума чистого прибутку підприємства, одержана від усіх видів господарської діяльності в певно­му періоді;

 — середня вартість всіх використовуваних активів підприємства в певному періоді (розрахована як середня хронологічна);

б) коефіцієнт рентабельності власного капіталу, або коефіцієнт фінансової рентабельності (Р ) характери­зує рівень прибутковості власного капіталу, вкладеного в підприємство. Для розрахунку цього показника викори­стовується формула

   (4.25)

де ЧПо — загальна сума чистого прибутку підприємства, одержана від усіх видів господарської діяльності в певно­му періоді;

 — середня сума власного капіталу підприємства в певному періоді (розрахована як середня хронологічна);

в) коефіцієнт рентабельності реалізації продукції, або коефіцієнт комерційної рентабельності (Р ) характери­зує прибутковість операційної (виробничо-комерційної) діяльності підприємства. Розрахунок цього показника проводиться за формулою

 (4.26)

де ЧП  — сума чистого прибутку, одержана від опера­ційної (виробничо-комерційної) діяльності підприємства в певному періоді;

 — загальний обсяг реалізації продукції в певному періоді;

г) коефіцієнт рентабельності поточних витрат (Рпв) характеризує рівень прибутку, одержаного на одиницю витрат на здійснення операційної (виробничо-комерцій­ною) діяльності підприємства. Для розрахунку цього по­казника використовується формула

 (4.27)

де ЧП  — сума чистого прибутку, одержана від опера­ційної (виробничо-комерційної) діяльності підприємства в певному періоді;

 — сума витрат виробництва (обігу) підприємства в певному періоді.

Коефіцієнти рентабельності можуть бути розраховані також за окремими видами активів підприємства, окре­мими формами залученого ним капіталу, окремими об'єк­тами реального і фінансового інвестування.