3.4. Види строкових операцій

Ф'ючерсні контракти. Із 70-х років з переходом до плаваючих валютних курсів набули розвитку валютні ф'ючерси.

Ф'ючерсний контракт — це юридично обґрунтована угода між двома сторонами про постачання або отримання того або іншого товару певного обсягу і якості за напе­ред узгодженою ціною в певний момент або певний ряд моментів у майбутньому.

Фінансовий ф'ючерс — це угода про купівлю або про­даж того або іншого фінансового інструменту за наперед узгодженою ціною протягом певного місяця в майбутньо­му (у певний день цього місяця).

У ринку фінансових ф'ючерсів є низка характеристик, що відрізняють його від інших сегментів фінансового ринку:

—  фінансовими ф'ючерсами торгують тільки центра­лізовано на біржах з дотриманням певних правил, за допо­могою відкритої пропозиції цін голосом;

—  контракти дуже стандартизовані, торгівля здій­снюється строго визначеними інструментами з постачан­ням у строго визначені місяці;

—  постачання фінансових інструментів здійснюється через розрахункову палату, яка гарантує виконання зобо­в'язань за контрактами всіма сторонами;

—  реального постачання фінансових інструментів за фінансовими ф'ючерсами, як правило, не відбувається;

— якщо ліквідність ринку того або іншого ф'ючерсу мала, то ф'ючерс перестає існувати;

— витрати на здійснення торгівлі ф'ючерсами відносно невеликі.

Покупець валютного ф'ючерсу бере зобов'язання купи­ти, а продавець — продати партію валюти в певний термін за курсом, обумовленим при укладенні угоди. Тип кон­тракту визначається обсягом партії валюти і місяцем ви­конання операції. Для ф'ючерсних операцій характерні гарантійні депозити на випадок невиконання продавцями і покупцями своїх зобов'язань.

Отже, учасники відкривають валютні позиції. Депозит повертається після виконання зобов'язань або при укла­денні протилежної угоди (контроперації), що означає за­криття позиції. Кількість відкритих позицій кожного учас­ника валютного ф'ючерсу дорівнює абсолютній величині різниці між числом проданих і куплених ним контрактів.

Ефективність ф'ючерсної операції визначається мар­жею, що уточнюється після робочого сеансу для кожної операції.

M=pK(У-С )                  (3.1)

де М — маржа (додатна або від'ємна);

р = 1 при продажу; р = -1 при купівлі валюти;

К — кількість контрактів;

У — курс валюти на день укладення угоди;

С  — котирувальний курс валюти поточного робочого сеансу (на день виконання операції).

Продавець валютного ф'ючерсу виграє, якщо при на­станні терміну операції продає дорожче (С) за котируваль­ний курс (Ст) на день її виконання, і зазнає збитків, якщо курс дня укладення угоди нижчий за курс дня її виконан­ня. За кожною відкритою операцією, навіть якщо її учас­ник не здійснював операції на поточному робочому сеансі, нараховується маржа:                                  

М= р(С ) (3.2)

де С — котирувальний курс попереднього робочого сеансу.

Опціонні операції. Одним з видів строкових операцій є опціони. Опціон — це двосторонній договір про передачу прав (для покупця) і зобов'язань (для продавця) купити або продати певний актив за фіксованим курсом у наперед узгоджену дату або протягом узгодженого періоду.

Опціонні операції з різними товарами виникли досить давно. Відомо, що зображення цибулини тюльпана на Європейській опціонній біржі (ЄОБ) в Амстердамі є нага­дуванням про те, що опціонні операції з тюльпанами ще в XVII ст. поклали початок ринку опціонів.

Разом з товарними опціонними операціями розвивала­ся торгівля опціонами з цінними паперами. Опціонні опе­рації того періоду мали здебільшого спекулятивний ха­рактер.

Валютний опціон — це контракт, що дає право (але не зобов'язання) одному з учасників операції купити або про­дати певну кількість іноземної валюти за фіксованою ціною (називається страйковою ціною, або ціною виконання опціону) протягом певного періоду, тоді як інший учасник за грошову премію зобов'язується у разі необхідності забезпе­чити реалізацію цього права, будучи готовим продати або купити іноземну валюту за певною договірною ціною.

Опціон має силу до наперед встановленої дати, що на­зивається датою завершення опціону, або датою експірації, після якої опціон не може бути використаний.

Хоч опціон укладається на різні активи — товари, не­рухомість, цінні папери, іноземну валюту, проте він може не передбачати реального постачання об'єкта опціонного контракту. Такий опціон називається розрахунковим. Найчастіше укладають опціони двох основних типів: оп­ціон на купівлю — опціон кол, і опціон на продаж — опціон пут.

Покупець опціону кол має право, а не обов'язок, купи­ти валюту протягом певного періоду за фіксованою ціною. Продавець опціону кол зобов'язаний продати певну кількість валюти за фіксованою ціною, якщо опціон буде виконаний, тобто якщо покупець не відмовиться від свого права.

Покупець опціону пут має право, а не обов'язок, прода­жу інвестиційного інструменту протягом певного терміну за фіксованою ціною. Продавець опціону пут зобов'яза­ний купити певну кількість валюти за базисною ціною у разі виконання опціону.

Разом з двома основними видами опціонів є подвійний опціон — опціон пут-кол, або опціон "стелаж". За умова­ми цього опціону у його покупця є право або купити, або продати валюту (але не купити і продати одночасно) за фіксованою ціною.

Для того щоб сторона опціонного контракту, що бере на себе зобов'язання, виконала його, сторона, що володіє правом, виплачує грошову премію.

Премія — це ціна опціонного контракту. Збитки по­купця і його ризик обмежені розмірами премії, а ризик продавця знижується на величину одержаної премії. Роз­різняють два стилі (типи) опціону:

—  європейський;

—  американський.

Європейський стиль означає, що опціон може бути виконаний тільки у фіксовану дату. Американський стиль означає, що опціон може бути виконаний у будь-який момент у межах терміну опціону.

В основі операцій з купівлі або продажу опціонів ле­жить прагнення одержати вигоду з руху валютного курсу в період дії контракту.

Опціонний курс — це ціна, за якою можна купити (кол) або продати (пут) об'єкт опціонної операції, тобто валюту. Опціонний курс називається ціною страйк.

На відміну від іншого виду строкової операції — фор­варду, опціонний контракт не є обов'язковим для вико­нання, його власник може обирати один з трьох варіантів дій: виконати опціонний контракт, залишити контракт без виконання або продати його іншій особі до закінчення терміну опціону.

Завдяки можливості маневрувати в умовах зміни ва­лютного курсу опціонний контракт може бути куплений як з метою одержати дохід при русі обмінного курсу в сприятливому напрямі над ціною страйк, так і з метою страхування від валютного ризику при несприятливому русі обмінного курсу.

Приклад

Курс акцій компанії становить 4000 грн. Гравець, що розраховує на підвищення курсу акцій, купує опціон на придбання акцій за фіксованою ціною 4200 грн, сплатив­ши при цьому премію 500 грн за акцію. Необхідно визна­чити результати угоди, якщо курс акцій після закінчення терміну опціону становитиме: а) 5000 грн; б) 4100 грн; в) 4400 грн.

Розв'язання

а) Якщо курс акцій становить 5000 грн, власник (поку­пець) опціону реалізує своє право на їх купівлю. При цьо­му його прибуток на одну акцію становитиме: 5000 (при­буток від продажу куплених акцій) - 4200 (ціна, за якою він відповідно до опціону купить акції") — 500 (премія продавцю опціону) = 300 грн.

Якщо продавець опціону мав акції в момент його про­дажу, його збитки будуть пов'язані з недоотриманим при­бутком, оскільки він буде змушений продати акції за ціною, що склалася, нижчою за ринкову.

б) Якщо курс акцій становитиме 4100 грн, власникові опціону буде невигідно його реалізовувати і він відмовить­ся від свого права. При цьому його збитки та, відповідно, прибуток продавця опціону будуть дорівнювати випла­ченій премії — 500 грн за акцію.

в) Якщо курс акцій буде дорівнювати 4400 грн, відмо­вившись від свого права на їх купівлю власник опціону зазнає збитків у розмірі виплаченої премії — 500 грн за акцію. У разі реалізації опціону його збитки становити­муть: 4200 (ціна акцій за опціоном) + 500 (премія) - 4400 (ціна, за якою він продає куплені акції) = 300 грн, тобто менше виплаченої премії.

Таким чином, потенційні збитки власника опціону на купівлю обмежені розміром премії, а потенційний прибу­ток може, залежно від зростання курсу, бути великим. Продавець такого опціону йде на ризик великих збитків, а його потенційний прибуток обмежений розміром премії. Якщо опціони на купівлю купуються для фактичного придбання необхідного товару, його власник, страхується від непередбаченого зростання цін.

При виписуванні опціону на продаж його покупець розраховує на зниження курсу акцій. Якщо курс акцій буде нижчий за зазначений в опціоні, його покупець отримає прибуток за рахунок курсової різниці (за мінусом зазначеної премії), а продавець зазнає збитків. Якщо курс акцій зростає, зберігається чи неістотно знижується, покупець опціону буде змушений відмовитися від його реа­лізації. При цьому збитки покупця та прибуток продавця будуть дорівнювати розміру премії.

"Своп". Різновидом валютної операції, що поєднує по­точну і строкову операції, є операції "своп". Подібні опе­рації відомі з часів середньовіччя, коли італійські банкі­ри проводили операції з векселями; пізніше вони набули розвитку у формі репортних і депоргних операцій. Репорт — поєднання двох взаємопов'язаних операцій: поточного продажу іноземної валюти і купівлі її на термін. Депорт — це поєднання тих самих операцій, але у зворотному по­рядку: купівля іноземної валюти на умовах "спот" і про­даж на термін цієї ж валюти.

Пізніше операції "своп" набули форми обміну банками депозитами в різних валютах на еквівалентні суми. Недо­ліком подібної операції було збільшення балансу банку на суму цієї операції, що погіршувало його коефіцієнти і створювало додаткові ризики (надання й отримання депо­зитів — дві самостійні операції і компенсуватися не мо­жуть). Валютна операція "своп" вирішує ці проблеми: облік зобов'язань здійснюється на позабалансових стат­тях, обмін валют здійснюється у фюрмі купівлі-продажу, тобто єдиної операції.

"Своп" (англ. swap — міна, обмін) — це валютна опе­рація, що поєднує купівлю-продаж; двох валют на умовах негайного постачання з одночасною контроперацією на певний термін з тими ж валютами. При цьому домовля­ються про зустрічні платежі два партнери (банки , корпо­рації та ін.). За операціями "своп" поточна операція здійснюється за курсом "спот", який у контроперації(стро­ковій) коригується з урахуванням премії або дисконту за­лежно від динаміки валютного курсу. При цьому клієнт економить на маржі — різниці між курсами продавця і покупця за поточною операцією. Операції "своп" зручні для банків: вони не створюють відкритої позиції (купівля покривається продажем), тимчасово забезпечують необхідною валютою без ризику, пов'язаного зі зміною її курсу. Операції "своп" використовуються для:

—  здійснення комерційних операцій: банк продає іно­земну валюту на умовах негайного постачання й одночас­но купує її на термін. Наприклад, комерційний банк, маю­чи зайві долари строком на б міс, продає їх на національну валюту на умовах "спот". Одночасно, враховуючи потребу в доларах через 6 міс, банк купує їх за курсом "форвард". При цьому можливий збиток на курсовій різниці, але в результаті банк одержує прибуток, надаючи в кредит на­ціональну валюту;

— придбання банком необхідної валюти без валютного ризику (на основі покриття контроперацією) для забезпе­чення міжнародних розрахунків, диверсифікації валют­них авуарів;

—  взаємного міжбанківського кредитування у двох валютах.

Якщо клієнт має попит на кредити в певній валюті (наприклад, у швейцарських франках), а банк має у своє­му розпорядженні ресурси в іншій валюті (у доларах), він може задовольнити кредитну заявку, обмінявши долари на швейцарські франки шляхом операції "своп".

Суть операції "своп" між центральними банками така. Федеральний резервний банк Нью-Йорка за домовленістю, наприклад, з Німецьким федеральним банком продає йому долари США на умовах негайного постачання (записує долари на рахунок цього банку у себе), а Німецький феде­ральний банк зараховує еквівалент цієї суми в євро на рахунок банку Нью-Йорка. Таким чином США одержу­ють кредит, створюють резерв в іноземній валюті, вико­ристовуючи його для валютної інтервенції або валютної диверсифікації. Одночасно Федеральний резервний банк Нью-Йорка укладає форвардну угоду з Німецьким феде­ральним банком і при настанні її терміну купує у цент­рального банку ФРН долари на євро. США активно вико­ристовували операції "своп" з метою підтримки доларів при падінні його курсу в 70-х роках.

Операції "своп" здійснюються не тільки з валютами, а й із процентами. Суть цієї операції з процентами полягає в тому, що одна сторона зобов'язується виплатити іншій проценти за ставкою ЛІБОР в обмін на отримання про­центів за фіксованою ставкою з метою отримання прибут­ку у вигляді різниці між ними. При цьому сторона, що має середньострокові вкладення за фіксованим процентом, але короткострокові пасиви або пасиви за процентом, що переглядається, страхує свій процентний ризик (процент­ну позицію), "купуючи" довгострокову фіксовану ставку або навпаки. Операції "своп процентних ставок" можуть мати і суто спекулятивний характер. У такому разі ви­грає та сторона, яка не помилилася в прогнозуванні дина­міки ринкових процентних ставок. Іноді операції "своп" з валютами і процентами об'єднані: одна сторона виплачує проценти за плаваючою ставкою в доларах США в обмін на отримання процентних платежів за фіксованою став­кою в євро. На практиці перелічені операції "своп" здійснюються в різних поєднаннях.

Документація за операціями "своп" порівняно стандар­тизована, включає умови їх припинення у разі неплатежів, техніку обміну зобов'язаннями, а також звичайні пункти кредитної угоди. Вони дають можливість одержувати не­обхідну валюту, компенсувати тимчасовий відплив капі­талів з країни, регулювати структуру валютних резервів, зокрема офіційних.

Таблиця 3.3. Основна схожість відмінності строкових опе­рацій

Критерій порівнян­ня	Ф'ючерсний ринок	Форвардний ринок
1	2	3
Учасники	Банки, корпорації, індивідуальні інве­стори, спекулянти	Банки і великі кор­порації. Доступ для невеликих фірм та індивідуальних інве­сторів обмежений
Метод спілкування	Учасники операції звичайно не знають один одного	Один контрагент операції знає іншого
Посередники	Учасники операції діють через брокерів	Звичайно учасники операції мають справу один з одним
Місце і метод операції	В операційному залі бірж методом жестів і вигуків	На міжбанківському валютному ринку по телефону або телексу
Характер ринку і кількість котирувань валюти	Односторонній ринок: учасники операції є або покупцями, або продавцями контракту, і відповідно котирується один курс валюти	Двосторонній ринок і котирування двох курсів валюти (покупця і продавця)
Спеціальний депозит	Для покриття валютного ризику учасники зобов’язані внести гарантійний депозит до клірингового дому (розрахункової палати)	Гарантійний депозит не потрібен, якщо операція між банками без посередників
Сума операції	Стандартний контракт (наприклад, 25 тис. ф. ст., 100 тис. дол., 12,5 млн. єн)	Будь-яка сума за домовленістю учасників
Постачання. валюти	Фактично за невеликою кількістю контрактів (звичайно 1 %— рідше 6 % операцій)	По більшості контрактів (95%)
Валютна позиція	Всі валютні позиції (короткі та довгі) легко можуть бути ліквідовані	Закриття або переказ форвардних позицій не можуть бути легко здійснені

 

У формі операції "своп" банки здійснюють обмін валю­тами, кредитами, депозитами, процентними ставками, цінними паперами або іншими цінностями. З 80-х років склався активний ринок "своп", який швидко зростає, особливо операції "своп" з процентами, які на початку 90-х років (більше 3 трлн дол.) майже втричі перевищували обсяг операцій "своп" з валютою. Банки управляють пор­тфелем операцій "своп", побоюючись ланцюгової реакції у міру наростання процентного і валютного ризику (тео­рія доміно). Ці операції зосереджені в найбільших бан­ках. Створено Міжнародну асоціацію дилерів-"своп".

Операції "своп" проводяться із золотом, щоб, зберігши право власності на нього, придбати необхідну іноземну валюту на певний термін.

Таблиця 3.4. Порівняльна характеристика різних сегментів ринку строкових валютних курсів

Параметр	Форвардний контракт	Ф'ючерсний контракт	Валютний опціон
1	2	3	4
Свобода в здійсненні операції для продавця і покупця	Немає	Немає	Для продавця — ні, а покупець набуває права, але не обов'язку здійснення операції
Термін контракту	Декілька років	12 міс.	9 міс.
Сума контракту	Будь-яка	62 500 фунтів стерлінгів, 100 000 Канадських доларів і т. ін.	31 250 фунтів стерлінгів, 50 000 канадських доларів і т. ін.
Вторинний ринок	Повинен відшкодувати банк	Можна про-дати	Можна продати
Гранична вимога	Неформальне, часто кредитна лінія або 5—10 % від суми контракту	Формально зафіксована в контракті сума	Немає обмежень для покупця. Продавець очікує 130 % премії плюс суму, залежну від внутрішньої вартості контракту
Спосіб котирування	Своп або аут-райт	Аутрайт	Аутрайт
Поручитель (гарант)	Немає	Майбутній обмін	Опціонна корпорація
Основні користувачі	Переважнохеджери	Переважно спекулянти	Хедери і спекулянти